П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8621/25
Категорія: 112010201 Головуючий в 1 інстанції: Дерев'янко Л.Л.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:08.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Миколаївській області, ГУПФ України в Донецькій області про:
- визнання неправомірним та скасувати рішення ГУПФ України в Донецькій області від 23 липня 2025 року №213050029027 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону №1058-ІV на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу";
- зобов'язання ГУПФ України в Донецькій області призначити та виплачувати пенсію за віком, як державному службовцю, за нормами Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період проходження служби у Радянській армії з 30 жовтня 1980 року по 06 листопада 1982 року, періоди роботи з 13 липня 1996 року по 12 липня 1998 року, з 31 січня 2003 року по 12 лютого 2020 року у Херсонській митниці, з 13 лютого 2020 року по 14 липня 2021 року - Чорноморській митниці, з 15 липня 2021 року по 04 квітня 2025 року - на митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, з дня подання заяви - 16 липня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на пенсію зі віком відповідно до Закону України "Про державну службу". ГУПФ України в Донецькій області рішенням від 23 липня 2025 року №213050029027 відмовило у переведенні, оскільки позивач станом на 01 травня 2016 року не обіймав посаду державного службовця та не має необхідного стажу державної служби. Позивач не погодився з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що його стаж державної служби становить понад 20 років, а тому він підпадає під умови, визначені п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України "Про державну службу". Також, позивач як на правову підставу позову посилається і на ч.1 ст. 588 МК України, за яким пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Відтак, просить позов задовольнити.
Відповідач - ГУПФ України в Донецькій області, позов не визнав, вказуючи, що відмова у переведенні позивача на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" є правомірною. За твердженням відповідача, час роботи в митних органах не враховано до стажу державного службовця, у зв'язку з тим, що в ці періоди заявнику присвоєно спеціальні звання. Таким чином, відсутні правові підстави для здійснення перерахунку переходу на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу", оскільки Позивач станом на 01 травня 2016 року не працював на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Законом "Про державну службу" має стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством - 04 роки 06 місяців 18днів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - ГУПФ України в Миколаївській області, позов не визнав, вказуючи, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону "Про державну службу" №3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до ст. 3 Закону "Про державну службу" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Оскільки присвоєння спеціальних звань та категорій державної служби регулювалися різними законодавчими актами і ці поняття не є тотожними, то для зарахування позивачу періоду роботи в органах державної митної служби немає правових підстав у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Донецькій області, ГУПФ України в Миколаївській області задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Донецькій області від 23 липня 2025 року №213050029027 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-ІV, на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано ГУПФ України в Донецькій області призначити, а ГУПФ України в Миколаївській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як державному службовцю, за нормами Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період проходження служби у Радянській армії з 30 жовтня 1980 року по 06 листопада 1982 року, періоди роботи з 13 липня 1996 року по 12 липня 1998 року, з 31 січня 2003 року по 12 лютого 2020 року у Херсонській митниці, з 13 лютого 2020 року по 14 липня 2021 року - на Чорноморській митниці, з 15 липня 2021 року по 04 квітня 2025 року - на митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, з дня подання заяви - 16 липня 2025 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Донецькій області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що посади працівника митниці даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 втратили чинність. Посадовим особам митних органів відповідно до ст. 410 МК України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ. Під час розгляду документів електронної пенсійної справи, а саме трудової книжки НОМЕР_1 від 18 листопада 1982 року, встановлено, що період роботи з 13 липня 1998 року по 30 січня 2003 року належать до категорії посад державних службовців. Період з 31 січня 2003 року, коли заявнику було присвоєно персональне звання "Радник митної служби 3-го рангу", не підлягає зарахуванню до стажу державної служби. За результатами опрацювання заяви, встановлено, що станом на 01 травня 2016 року стаж державного службовця складає 04 роки 06 місяців 18 днів. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 працював на посадах в митних органах, та станом на 01 травня 2016 року не має необхідного стажу державного службовця, відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Донецькій області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Миколаївській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
16 липня 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення/перерахунок пенсії "Перехід на інший вид пенсії".
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.
За результатами опрацювання заяви відповідач прийняв рішення №213050029027 від 23 липня 2025 року про відмову у її задоволенні у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця. Відмова мотивована тим, що позивач на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року, має менше як 20 років стажу роботи. При цьому відповідач не зарахував до такого стажу період роботи позивача в органах митної служби, в які йому було присвоєно спеціальні звання, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що суд зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивач мав 20 років стажу державної служби, що відповідає приписам ст. 37 Закону №3723-XII, що дає право на пенсію відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, через що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Оскільки стаж державної служби Рябчича С.О. становить більше 30 років, на момент звернення до Пенсійного органу із заявою від 16 липня 2025 позивач досяг 60 років; мав страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, та стаж державної служби понад 20 років, тому рішення ГУ ПФУ у Донецькій області від 23 липня 2025, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідного Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції зазначив, що, зважаючи на те, що вимога позивача про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" прямо залежить від зарахування стажу державної служби, слід зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши ОСОБА_1 період військової служби з 30 жовтня 1982 року по 06 листопада 1982 року, період роботи з 13 липня 1996 року по 04 квітня 2025 року до стажу державної служби.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.344.1 ст. 344 ПК України, Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 "Порядку обчислення стажу державної служби".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно ч.2 ст. 1 Закону №889-VIII, Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно ч.1 ст. 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-VI, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-VI, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Статтю 37 Закону №3723-XII було доповнено частиною п'ятнадцятою згідно із Законом №404-VII від 04 липня 2013 року, відповідно до якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку
Відповідно ст. 568 МК України служба в митних органах України є державною службою, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, пов'язаній із створенням сприятливих умов для розвитку законної зовнішньоекономічної діяльності, забезпеченням безпеки суспільства та захистом митних інтересів України.
На час виникнення спірних правовідносин ст. 569 МК передбачено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України
Статтею 544 МК України визначені призначення та основні завдання митних органів.
Відповідно до первинної редакції ст. 588 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VI, пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Пенсійне забезпечення працівників митних органів, організацій, які не є посадовими особами митної служби України, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Відповідно ст. 588 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Пенсійне забезпечення працівників митних органів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Посадовим особам митних органів у період роботи в таких органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються (абз.3 діяв з 01 квітня 2015 року до 31 грудня 2015 року).
Водночас, норми МК України від 11 липня 2002 року №92-IV, який був чинний в період з 01 січня 2004 року до 01 червня 2012 року, в період перебування позивача на посадах в органах митної служби, визначали, що працівники митних органів є посадовими особами на них розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ст. 430 встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу", а ст. 408 - що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
МК України від 12 грудня 1991 року №1970-ХІІ, який був чинним в період з , що був чинний з 01 січня 1992 року до 16 травня 2008 року, а саме ст. 156 передбачала, що працівник митного органу України є представником державного органу.
Як вбачається із записів в трудовою книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 18 листопада 1982 року позивач в період 13 липня 1996 року по 04 квітня 2025 року працював в органах Державної митної служби, у вказаний період позивачу було присвоєно спеціальне/персональне звання радника митної служби. Оскільки посадовим особам митних органів згідно зі ст. 573 МК України №4495-VI від 13 березня 2012 року із наступними змінами, присвоюються спеціальні звання і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу", періоди роботи ОСОБА_1 з дати присвоєння спеціального звання "інспектор митної служби" не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Враховуючи вищенаведені записи трудової книжки позивача, якими підтверджена робота позивача у митних органах, що свідчать про віднесення позивача до посадової особи митного органу, яка є державним службовцем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на службових (посадових) осіб митних органів, яким присвоєні спеціальні звання, розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", в тому числі щодо пенсійного забезпечення та стаж роботи у митних органах відноситься до державної служби, який має враховуватись для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Що стосується зарахування до стажу державної служби періоду проходження позивачем строкової військової служби у рядах Радянської армії з 30 жовтня 1980 року по 06 листопада 1982 року, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.
Пунктом 3 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях».
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період служби позивача в радянській армії з 30 жовтня 1980 року по 06 листопада 1982 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що періоди проходження ОСОБА_1 служби в митних органах та військової служби в лавах Радянської Армії мають зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а відтак і про обґрунтованість його висновків про необхідність скасування спірного рішення ГУПФ України в Донецькій області від 23 липня 2025 року №213050029027 про відмову у призначенні позивачу пенсії державного службовця.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.