П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35118/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
повний текст судового рішення
складено 13.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуюої-судді Казанчук Г.П.
суддів Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 40 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.05.2025 року №389-ОС, позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 30 діб за 2022 рік та невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 10 діб за 2025 рік. Однак, за твердженням позивача, при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки, до її складу не увійшла додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Вважаючи вищевказану бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового компенсації у неналежному розмірі, позивач вирішила звернутися до суду з даним адміністративним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду справи надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Тобто, розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки провадиться виключно з розміру місячного грошового забезпечення, до якого не входить винагорода, в тому числі і додаткова винагорода, яка передбачена на період дії воєнного стану та встановлена постановою №168.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з урахуванням постанови КМУ №168.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 21.05.2025 року.
Згідно витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.05.2025 року №389-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 30 діб за 2022 рік; за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 10 діб за 2025 рік.
19.09.2025 року подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію, зокрема, чи була використана позивачем щорічна основна відпустка за 2022-2025 роки.
03.10.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов у відповідь лист, в якому зазначено, що період, який було взято для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки за 2022-2025 роки, був встановлений згідно пункту 6 глави 8 розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558.
Позивач стверджує, що при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, до її складу не увійшла додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", що також підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 року.
Отже наявність протиправної бездіяльності щодо не включення до складу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно пунктів 3-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Спірним питанням у даній справі є наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення з якого обраховується компенсація за не невикористані дня оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбачена Постановою КМУ №168.
Відповідаючи на вказане питання, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 цього Закону).
За умовами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В пункті 3 постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Постанови № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено Інструкцію № 558, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.
У пункті 2 цієї Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення терміну «грошове забезпечення», що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 6 глави 8 розділу V інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення.
Позивач ставить питанням про включення до складу його місячного грошового забезпечення як військовослужбовця Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, в пункті 1 якої (на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Відповідно Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі № 580/9551/23 та у справі, що розглядається, а використовує указаний підхід для з'ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.
З огляду на зміст пункту 1 Постанови № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом МВС України від 01.09.2023 № 726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених Постановою № 168.
Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.
Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Позивач наполягає, що позаяк додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалась йому починаючи з лютого 2022 по день виключення зі списків особового складу військової частини, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, з якого обраховується розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу як на правову природу такої додаткової винагороди, так і на пункт 14 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей (а саме додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Тобто МВС України, як уповноваженим органом, на виконання пункту 2-1 постанови № 168 визначено механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Зазначене сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.
Тотожних висновків щодо неврахування додаткової винагороди, запровадженої Постановою № 168 до складу грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані оплачувані відпустки, Верховний Суд дійшов у постановах від 17.04.2026 у справі 420/39934/24та від 12.02.2026 у справі № 420/77/25, які мають бути враховані судом апеляційної інстанції і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України.
З вересня 2023 року виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України здійснюються відповідно до Особливостей виплати, а виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки обчислюються відповідно до вимог підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції № 558.
Відповідно, з огляду на особливості проходження служби в органах Державної прикордонної служби України, відповідач керувався спеціальними нормативними актами, які врегульовують правовідносини, пов'язані, зокрема, зі здійсненням розрахунку та виплати винагород і компенсаційних виплат.
Відповідно, з огляду на особливості проходження служби в органах Державної прикордонної служби України, відповідач керувався спеціальними нормативними актами, які врегульовують правовідносини, пов'язані, зокрема, зі здійсненням розрахунку та виплати винагород і компенсаційних виплат.
Колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток, з огляду на вищезазначене.
Так, суди України при розгляді справ зобов'язані враховувати саме останні правові позиції, сформовані Верховним Судом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати останню практику Верховного Суду, а в даному випадку це постанови ВС від 17.04.2026 у справі 420/39934/24 та від 12.02.2026 у справі № 420/77/25.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом апеляційної інстанції враховані приписи п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову в частині задоволення позовних вимог дійшов помилкових висновків, а отже апеляційні скарги підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Згідно частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №420/35118/25.
Прийняти нову постанову, якої відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча-суддя: Г.П. Казанчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: О.В. Єщенко