П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11033/25
перша інстанції: суддя Вовченко О.А.
повний текс судового рішення
складено 29.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді судді Казанчук Г.П.
суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2025 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період 31 травня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2025 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 березня 2025 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 березня 2025 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу у 36 державній пожежно-рятувальній частині 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому за період 01 січня 2016 року по 31 травня 2021 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі. 30 березня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/10462/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення.
Як зазначено позивачем, відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі
Позивач вважає ненарахування та невиплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі протиправними. Позивач наполягає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки лише оскаржувані дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні вчинені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необгрутовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому вони є протиправними.
Крім того, позивач вважає, що у нього є право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 13.04.2016 року по день фактичної виплати індексації, зазначаємо наступне.
Від представника 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з урахуванням запропонованих Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, розміру протермінованої заборгованості, періоду затримки виплати такої заборгованості, співвіднесених ймовірних втрат відповідача та інших обставин справи, відповідач вважає, що виплата середнього грошового забезпечення позивачу є несправедливою та несиметричною сумою.
Щодо нарахування та виплати компенсації втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплат індексації грошового забезпечення, то у відзиві зазначено, що 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області вважає, що нарахування та виплата компенсації втрат доходів може бути окремим предметом спору, тому не може розглядатися судом одночасно із вимогою про виплату середнього грошового забезпечення за період затримки остаточного розрахунку. Отже, вказано у відзиві, на думку відповідача, позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не проведення 31.05.2021 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язано 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2021 року по 18.01.2023 року включно у сумі 12313,46 грн.
Визнано протиправною бездіяльність 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2021 ркоу, тобто з 01 січня 2016 . року по день фактичної виплати 30 березня 2025р. включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язано 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2021 року, тобто з 01 січня 2016 . року по день фактичної виплати 30 березня 2025р. включно за весь час затримки виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день звільнення позивача зі служби відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку. З огляду на це, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення розміру середнього заробітку та в цій прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року витребувані додаткові докази.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 року повторно витребувані додаткові докази.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 року повторно витребувані додаткові докази.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходив службу у 36 державній пожежно-рятувальній частині 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській.
Наказом начальника 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 31.05.2021 року № 30, майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 виключено із кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення з 31.05.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року у справі № 420/10462/24, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту7 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення; грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду, 30.03.2025 року відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 65531,96 грн (64341,43 грн +1190,53 грн).
Отже, наявність протиправної бездіяльності стосовно невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Так, згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022р. №2352-ІХ), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у ст.116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору стосовно розміру належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір було вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування весь за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч.1 цієї статті.
Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів доходить висновку, що умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, з-поміж іншого, за затримку виплати грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час, такі питання врегульовані КЗпП України.
А тому, з огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з військової служби, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його ст.117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тобто, до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи КЗпП України.
Окрім цього, варто наголосити на тому, що передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Зазначений законодавчий припис є загальним та не встановлює конкретних видів виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день звільнення. Не проведення з вини відповідача такої виплати у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої у ст.117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020р. у справі №809/698/16 та від 09.07.2020р. у справі №320/6659/18.
Так, згідно з ч.1ст.117 КЗпП України, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з вказаною обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Водночас, варто зазначити, що для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно точно визначити період такої затримки.
Для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку, як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за час затримки всіх виплат при звільненні.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Що ж стосується періоду затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби та, відповідно, розміру стягнення середнього заробітку за час такої затримки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Періодом затримки розрахунку при звільненні позивача є період часу з 31.05.2021 по 30.03.2025 включно (останній день затримки перед днем виплати грошового забезпечення), в який підлягає застосуванню саме редакція ст.117 КЗпП України і різних редакціях.
У свою чергу, п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. за №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За п.8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п.7 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260) середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що середньоденний заробіток позивача має бути розрахований з календарних днів і складає - 583,13 грн. (грошове забезпечення за квітень-травень 2021р. (два місяці перед звільненням) - 38649,78/61 (кількість календарних днів за вказаний період).
Що ж стосується періоду затримки, враховуючи наведені висновки суду апеляційної інстанції, період затримки розрахунку при звільненні з 31.05.2021 по 29.03.2025 включно (з урахуванням змін в спеціальному законодавстві, що з 19.07.2022 обмежують такий строк 6 місяцями) складає - 598 дні. А з урахуванням зазначеного розміру середньоденного заробітку, середній заробіток за даний період складає - 348711,74 грн (583,13 х 598).
Апелянт, звертаючись із апеляційною скаргою зазначає, що спірним у даній справі є проведення судом першої інстанції обрахунку середнього заробітку та визначення його у розмірі 12313,46 грн.
Наводячи розрахунок розміру середнього заробітку, суд першої інстанції вказав, що істотність частки невиплаченої суми (65531,96 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 31.05.2021 до 18.01.2023 становить 18,79 % (65531,96 / 348711,74 * 100%). Виходячи з принципу пропорційності, на користь позивача (необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 12313,46 грн, тобто 18,79 % від 65531,96 грн.
Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23, на яку покликається суд першої інстанції, наведений інший механізм обрахунку, а тому колегія суддів зазначає наступне.
Згідно довідки про складові грошового забезпечення, наданої на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачу при звільненні було виплачене грошове забезпечення у сумі 256571,78 грн.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен був складати 322103,74 гривень, з яких: грошове забезпечення 256571,78 грн (79,66%) та стягнуті виплати за рішенням суду 65531,96 грн (20,34%).
Що ж стосується періоду затримки, враховуючи наведені висновки суду першої інстанції, період затримки розрахунку при звільненні з 31.05.2021 по 29.03.2025 включно (з урахуванням змін в спеціальному законодавстві, що з 19.07.2022 обмежують такий строк 6 місяцями) складає - 598 днів. А з урахуванням зазначеного розміру середньоденного заробітку, середній заробіток за даний період складає - 348711,74 грн, яка вірно обрахована судом першої інстанції, на підставі
Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Колегія суддів зазначає, що 20,34% від розміру компенсації за затримки розрахунку при звільненні 348711,74 грн складає 70927,97 грн, тобто застосування принципу співмірності, який слід обраховувати за прикладом, наведеним у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та Великої Палати Верховного суду від 08 жовтня 2025 року у справі 489/6074/23.
У постановах від 17 березня 2026 року у справі 580/9134/23, від 06 квітня 2026 року у справі 560/17619/24 Верховний Суд наголосив, що обчислення середнього заробітку має відповідати висновкам, викладеним у вже згаданій постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, яка є орієнтиром для адміністративних судів у питанні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку у відносинах, пов'язаних з проходженням публічної служби.
Колегія суддів враховує, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в частині недоплати йому грошового забезпечення при звільненні після спливу близько трьох років, і суд першої інстанції констатував про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення при звільненні, натомість допустив помилку при обрахунку такого розміру.
Колегія суддів вважає, що підхід щодо обрахунку розміру середнього заробітку, наведеного судом апеляційної інстанції у цій постанові, забезпечить справедливий баланс інтересів сторін: захистить право позивача на належну компенсацію, водночас не призведе до понесення відповідачем несправедливих та непропорційних майнових втрат.
За таких обставин та з метою дотримання справедливого балансу між правами та інтересами сторін справи, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зменшити розмір середнього заробітку до 70927,97 грн.
При цьому, оскільки судом першої інстанції помилково визначена сума середнього заробітку, а відтак, доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правові підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за своєчасно не виплачене грошове забезпечення при звільненні позивача, проте помилково визначив суму такої компенсації без врахування висновків Верховного суду, що в силу приписів статті 242 КАС України, є обов'язковими. У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції слід змінити у частині мотивів задоволення позову та змінити абзац третій резолютивної частини, виклавши його у такій редакції: «Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2021 року по 18.01.2023 року у розмірі 70927,97 гривень».
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат
Враховуючи, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції лише в частині мотивів ухвалення судового рішення та способу усунення порушеного права, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови та виклавши абзац третій його резолютивної частини в такій редакції:
«Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2021 року по 18.01.2023 року у розмірі 70927,97 гривень».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча-суддя: Г.П. Казанчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: О.В. Єщенко