П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7913/25
Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.
Дата і місце ухвалення: 19 лютого 2026 року, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №420/7913/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 30.01.2020 року по 06.08.2021 року, у 2020- 2021 роках грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у 2021 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 2102 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року; 2270 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу у період з 30.01.2020 року по 06.08.2021 року, у 2020- 2021 роках грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні у 2021 році з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 2102 грн станом на 01.01.2020 року та 2270 грн станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
18 грудня 2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №420/7913/25.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 22.07.2025 року у справі №420/7913/25 задоволено частково.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року у справі №420/7913/25.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання зазначеного рішення протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
21 січня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №420/7913/25.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року відмовлено у прийнятті звіту про виконання судового рішення, встановлено новий строк для його подання, зобов'язано відповідача подати звіт про виконання рішення у повному обсязі, а також накладено штраф на керівника Військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення та накладення штрафу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що поданий ним звіт відповідає вимогам статті 382-2 КАС України, містить інформацію про фактичне виконання судового рішення, а тому відсутні передбачені частиною другою статті 382-3 КАС України підстави для відмови у його прийнятті.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував надані докази виконання рішення суду, зокрема здійснення відповідних виплат, у зв'язку з чим висновки суду про невиконання рішення є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до статті 312 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи подану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що поданий відповідачем звіт не містить належних доказів виконання судового рішення у повному обсязі, оскільки здійснений перерахунок грошового забезпечення не забезпечив повного відновлення порушеного права позивача.
Зокрема, судом встановлено, що під час проведення перерахунку грошового забезпечення відповідачем змінено структуру виплат, у тому числі зменшено розмір премії, яка є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, що призвело до зменшення загального розміру нарахованих та виплачених сум.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії відповідача фактично нівелюють результат перерахунку, оскільки збільшення окремих складових грошового забезпечення компенсується зменшенням інших, що не відповідає змісту судового рішення, яким передбачено відновлення порушеного права позивача у повному обсязі.
За таких обставин суд першої інстанції вважав, що поданий звіт не підтверджує належного виконання судового рішення, у зв'язку з чим відмовив у його прийнятті, встановив новий строк для подання звіту та застосував заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання.
Аналогічні положення закріплені у статтях 14 та 370 КАС України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими особами та підлягають виконанню на всій території України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та гарантією ефективного судового захисту.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив рішення, здійснює контроль за його виконанням.
Згідно з положеннями статей 382-2, 382-3 КАС України за результатами розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.
При цьому суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо: суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, заходи, вжиті для виконання рішення, є недостатніми для його повного виконання, звіт подано без додержання вимог статті 382-2 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи, Військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт про виконання рішення суду, до якого додано розрахунок грошового забезпечення, відповідний наказ та платіжні документи.
Разом з тим суд першої інстанції, дослідивши зазначені матеріали, встановив, що здійснений відповідачем перерахунок грошового забезпечення призвів до зміни структури виплат, у тому числі до зменшення окремих його складових.
Зокрема, судом встановлено, що внаслідок проведеного перерахунку відповідачем зменшено розмір премії, яка є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, що у сукупності призвело до зменшення загального розміру нарахованих та виплачених позивачу сум. Таке коригування складових грошового забезпечення фактично нівелює результати перерахунку, оскільки збільшення одних виплат компенсується зменшенням інших, що не відповідає змісту судового рішення та не забезпечує повного відновлення порушеного права.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поданий звіт не підтверджує виконання судового рішення у повному обсязі, оскільки не забезпечено повного відновлення порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду фактично виконано, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.
Факт здійснення перерахунку та часткової виплати сам по собі не свідчить про належне виконання судового рішення.
Належне виконання судового рішення передбачає не лише вчинення певних дій, але й досягнення результату, визначеного рішенням суду.
У даному випадку відповідачем не доведено, що здійснений ним перерахунок відповідає змісту судового рішення та забезпечує повне відновлення прав позивача.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування заходів процесуального примусу.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі невиконання судового рішення суд накладає штраф на керівника суб'єкта владних повноважень.
З огляду на встановлені обставини невиконання рішення суду у повному обсязі та відсутність обґрунтованих причин такого невиконання, накладення штрафу є правомірним та обґрунтованим.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 316 КАС України за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті звіту та застосування заходів процесуального примусу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.
Керуючись статтями 308, 312, 315, 316, 321 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №420/7913/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук