Справа № 523/5366/26
Провадження №2-а/523/93/26
"15" квітня 2026 р. м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Доводи позову.
16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову № R403945 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 06 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), та закрити справу про адміністративне правопорушення.
2. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань усі понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R403945 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку.
Разом із тим, вищезазначене постанова не містить конкретних описів обставин, установлених під час розгляду справи, а стосовно вимоги щодо обов'язковому зазначенню нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, то нормативні акти наведені у Постанові суперечать фактичним обставинам, так як ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», при цьому, що відповідно до ст. 3 "Сфера дії закону» Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не поширюється на військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку. Крім того, не зазначено, який саме розділ, пункт правил військового обліку позивачем порушено. У Постанові від 06.03.2026р. відсутні дані про те, у який саме спосіб він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК.
На посилання у Постанові ІНФОРМАЦІЯ_4 №R403945, на Заяву в якій особа зазначає що не «оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності», позивач зазначає, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до наявного обліково-реєстраційного документа в мобільному додатку “Резерв +», данні уточнені вчасно, про що мається запис у відповідній графі. Проте 6 березня 2026р. в його телефоні у мобільному застосунку “Резерв+» з'явилось повідомлення, що 06.03.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулось до Національної поліції України з приводу доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення адміністративного протоколу через не проходження (відмову від проходження) ВЛК. Після чого, він через мобільний застосунок “Резерв+» звернувся до ТЦК та СП з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що під час розгляду справи буде з'ясовано, що на його адресу ніяких повісток не надходило проте отримав через застосунок “Резерв+» повідомлення про штраф у розмірі 17 000 грн.
Також, позивач не отримував направлення на ВЛК або повістку з вимогою прибути для отримання такого направлення чи будь-який документ із зазначенням строку та місця проходження медичного огляду. Більше того, в самій постанові не зазначено, коли, де і ким мені було вручене таке направлення. Законодавством не передбачено обов'язку проходження ВЛК без відповідного виклику з боку ТЦК та СП.
Таким чином, позивач вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 № R403945 від 06.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки була складена за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Доводи відзиву на позов.
14.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно інформації із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з 18.05.2001 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний другої категорії, загального військового обліку солдатів та сержантів запасу за військовою спеціальністю «ВОС 999097 К». Перебуває на спеціальному обліку. Бронювання до 26.02.2027.
За результатами військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Стосовно постанови від 06.03.2026 № 11403945:
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, всупереч п. 2 розділу II Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» де установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
ОСОБА_1 з 21.04.2024 по 05.06.2025 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста не отримав направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, для адміністративного затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова від 06.03.2026 № 11403945, винесена тому що ОСОБА_1 06.03.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на обліку, із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява була подана ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, особисто через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Заява була підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. Номер заяви №850231В40-ЕВ18-1411-9998- 0050568472А8. Тому Керівник РТЦК винес постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф у сумі 17000 грн., пільговий розмір штрафу 8500 грн., 19.03.2026 року ОСОБА_1 оплатив 8500 грн.
20.03.2026 ОСОБА_1 отримав направлення на медичний огляд для визначення придатності до військової служби від 20.03.2026 №6894792.
За результатами військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби по гр. II ст. 13в, 39в (наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ №402 від 14.08.2008 р.), відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Протокол від 27.03.2026 року №2026-0327-1123-5829-7.
Зміст викладеної фабули оскаржуваної постанови відображає диспозицію, викладену в ч.3 ст.210-1 КУпАП, з посиланням на відповідні норми закону.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 18 березня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у поданому відзиві просив розглянути справу у його відсутність.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що Згідно інформації із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.05.2001 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний другої категорії, загального військового обліку солдатів та сержантів запасу за військовою спеціальністю «ВОС 999097 К». Перебуває на спеціальному обліку. Бронювання до 26.02.2027.
Постановою № R403945 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.03.2026р., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за не проходження, відмову від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, пільговий розмір штрафу 8500 грн., який ОСОБА_1 19.03.2026 року оплатив 8500 грн.
Як зазначає позивач, застосунок «Резерв+» повідомив позивача про те, що він в розшуку з причини: не проходження ВЛК.
20.03.2026 ОСОБА_1 отримав направлення на медичний огляд для визначення придатності до військової служби від 20.03.2026 №6894792.
За результатами військово-лікарської комісії, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби по гр. II ст. 13в, 39в (наказ МО України Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ №402 від 14.08.2008 р.), відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Протокол від 27.03.2026 року №2026-0327-1123-5829-7.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України (у редакції, діючої на час складення оскаржуваної постанови) передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних підлягають зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024.
Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Суд зазначає, що вказана норма пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, зобов'язала осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15.02.2025) до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Суд виходить із того, що поняття придатності до військової служби поділяється на: придатний, непридатний та тимчасово непридатний.
Статус “обмежено придатний» офіційно скасовано з 4 травня 2024 року відповідно до Закону України № 3621-IX. Рішення про придатність приймає військово-лікарська комісія (ВЛК) після медичного огляду.
Статус “обмежено придатний до військової служби» означав, що людина може проходити військову службу, але з певними обмеженнями.
У даному випадку, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів тому, що ОСОБА_1 коли небудь визнавався обмежено придатним до військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків що на позивача ОСОБА_1 не поширювались вимоги пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а відповідно і обов'язок до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Суд зазначає, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Так, в рамках розгляду даної справи, суду не було надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана встановити склад правопорушення, яким згідно із ст. 9 КпАП України є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що правомірності прийнятого відносно позивача рішення суб'єктом владних повноважень не доведено і тверджень позивача не спростовано, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, а тому постанова № R403945 від 06.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись статтями 210-1 КУпАП, 73-77, 90, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R403945 від 06.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 15.04.2026 року.
Суддя: К.О. Далеко