Справа № 522/18442/25-Е
Провадження № 2/522/3748/26
20 березня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини., у якій позивач просить визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк, достатній для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Позовна заява обґрунтована тим, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, що складається з 384/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . 28.04.2021 померлий склав заповіт, відповідно до якого зазначене спадкове майно заповів ОСОБА_1 . Після смерті спадкодавця позивачка вважала, що спадкове майно вже належить їй на підставі заповіту, і не розуміла, що їй необхідно вчиняти дії по прийняттю спадщини. Позивачка знаходилась у важкому психологічному стані та була госпіталізована вдруге у період з 04.04.2022 до 08.05.2022. Погіршення здоров'я також буле зумовлене повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року. Також позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 12.08.2023 до 23.09.2023 та з 25.11.2024 до 23.12.2024. Після проведеного лікування в кінці 2024 року позивачка вирішила звернутись до нотаріуса задля оформлення спадщини, але нотаріус повідомив позивачці, що вона вчасно не подала заяву про прийняття спадщини. Позивачка просить визнати поважними причини пропуску строку прийняття спадщини.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.202 відкрите провадження у справі, цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 22.10.2025.
У підготовче засідання учасники справи не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 18.12.2025.
У підготовче засідання 18.12.2025 з'явилась представник позивача - адвокат Клещова Л.І., відповідач у судове засідання не з'явився, заяви та клопотання не подавав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрите підготовче провадження у справі. Розгляд справи по скуті призначений на 24.02.2026.
У судове засідання 24.02.2026 з'явилась представник позивача - адвокат Клещова Л.І., відповідач у судове засідання не з'явився, заяви та клопотання не подавав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. У судовому засіданні оголошена перерва до 10.03.2026 у зв'язку з визнанням обов'язковою явки позивача.
У судове засідання 10.03.2026 з'явились позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Клещова Л.І., відповідач у судове засідання не з'явився, заяви та клопотання не подавав, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. ОСОБА_1 надала у судовому засіданні пояснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 10.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 20.03.2026.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України(надалі по тексту -ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Відповідно до ст. 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1ст. 1272 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З наданої представником позивача копії заповіту від 28.04.2021, вбачається, що ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М., зареєстрований в реєстрі за № 363, яким він на випадок смерті 384/1000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 .
У судовому засіданні позивач пояснила, що їй було відомо про складення заповіту ОСОБА_2 , однак із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса вона не зверталась, оскільки вважала, що цього не потрібно робити.
Листом вих. № 51/01-16 від 22.03.2025 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. на усне звернення щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину повідомила ОСОБА_1 , що вона пропустила строк для прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
Звертаючись до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 послалась на те, що вона перебувала у важкому психологічному стані, була госпіталізована із скаргами на безсоння, труднощі з концентрацією уваги, підвищеною тривожністю, поганою пам'яттю. Пізніше вона також перебувала на лікуванні.
Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує тривалий період часу, який минув з моменту відкриття спадщини до моменту звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та у подальшому до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, який становить більше чотирьох років. Так, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шестимісячний строк на прийняття спадщини закінчився 13.05.2022, із усним зверненням щодо заведення спадкової справи позивачка звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. - 22.03.2025, із позовом до суду - 14.08.2025.
Із наданих епікризів вбачається, що кожний з періодів між перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні становив більше року. При цьому позивач не надала суду доказів наявності об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали їй звернутись до нотаріуса з метою оформлення спадщини після померлого ОСОБА_2 у періоди, коли позивач не перебувала на стаціонарному лікуванні. Згідно наданих у судовому засіданні пояснень, позивач у періоди між лікуванням шукала роботу, працювала. Про існування заповіту їй було відомо до смерті ОСОБА_2 .
Отже, позивачем не доведено існування об'єктивних непереборних обставин, які існували з моменту відкриття спадщини і до моменту звернення позивача до суду і які понад чотири роки були істотною перешкодою для прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Враховуючи досліджені судом обставини, наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням балансу вірогідностей, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів існування впродовж більш ніж чотирьох років об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача звернутись із заявою про прийняття спадщини.
Отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Повний текст рішення суду складений 20.04.2026 з урахуванням періоду перебування судді у щорічній відпустці, службовому відрядженні та на навчанні.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 15, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 20.04.2026.
Суддя Юлія ЧОРНУХА