Справа № 522/13211/14-ц
Провадження № 2-з/522/48/26
21 квітня 2026 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошових коштів, -
30 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ПАТ"Пік" про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної заяви представник зазначає, що 26.09.2014 року, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було забезпечено позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно (дитячий садок) за адресою: АДРЕСА_3 , площею 728,5 кв.м.що належить ОСОБА_1 04.07.2019 року Приморський районний суд м. Одеси суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 грошові кошти. 24.03.2021 року Одеський апеляційний суд залишив рішення Приморського районного суду м. Одеси без змін18.01.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю постановою скасував постанову Одеського апеляційного суду від 24.03.2021 року та направив справу на повторний розгляд до апеляційної інстанції.
02.10.2023 року Одеський апеляційний суд скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2019 року та відмовив повністю у задоволені позовних вимог. Дане рішення Одеського апеляційного суду набрала законної сили та у подальшому не оскаржувалось сторонами по справі.
Наразі, у відпала потреба у подальшому застосуванні заходів забезпечення позову, а тому на підставі ст. 158 ЦПК України представник ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову.
31 жовтня 2025 року ухвалою суду прийнято до свого провадження справу..
19 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання без явки сторін та просив задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд клопотання за їх відсутності до суду не надходило.
Суд вважає, що неявка всіх осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання з розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову не перешкоджає розгляду цього питання.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 16.07.2014 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
04 серпня 2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
26 вересня 2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було забезпечено позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно (дитячий садок) за адресою: АДРЕСА_3 , площею 728,5 кв.м. що належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
04.07.2019 року Приморський районний суд м. Одеси суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 грошові кошти.
24.03.2021 року Одеський апеляційний суд залишив рішення Приморського районного суду м. Одеси без змін.
18.01.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю постановою скасував постанову Одеського апеляційного суду від 24.03.2021 року та направив справу на повторний розгляд до апеляційної інстанції.
02.10.2023 року Одеський апеляційний суд скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2019 року та відмовив повністю у задоволені позовних вимог.
Дане рішення Одеського апеляційного суду набрала законної сили та у подальшому не оскаржувалось сторонами по справі.
30 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №522/13211/14.
Таким чином, судом з'ясовано, що на даний час підстави для забезпечення позову відпали.
Метою забезпечення позову є запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У відповідності до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з своєї ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до положень ч. 2 ст.158 ЦПК України, клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п?яти днів з дня надходження його до суду.
В силу статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб?єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або повязаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв?язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Тому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
За таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення дій, що були застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158, 260, 353-354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2014 року по цивільній справі № 522/13211/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів шляхом скасування арешту на нерухоме майно (дитячий садок) за адресою: АДРЕСА_3 , площею 728,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: