Справа № 522/12998/25
Провадження № 2-др/522/64/26
22 квітня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
Головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.
розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ратушного А.І. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/12998/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, -
Встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП.
06 квітня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ратушного А.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви вказано, що 02.04.2026 року Приморським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволені, проте в резолютивній частині рішення судом не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати.
Стороною було, надано докази понесених витрат у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.
В зв'язку з чим, представник відповідача просить винести додаткове рішення та стягнути витрати на правову допомогу з позивача.
22 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ратушного А.І., в якій просив провести судове засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяви, суд приходить до наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що 10.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром завданого в результаті ДТП матеріального збитку і страховою виплатою у сумі 90224,68 грн.; понесені витрати на проведення експертизи (транспортно-товарознавчого дослідження) - 5000,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.
02 квітня 2026 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) різницю між фактичним розміром завданого в результаті ДТП матеріального збитку і страховою виплатою, у сумі 90 224 грн. 68 коп., витрати на проведення експертизи (транспортно-товарознавчого дослідження) у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
06 квітня 2026 року після ухвалення рішення до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ратушного А.І. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрата саме: витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн.00 коп.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані суду копія договору про надання правової допомоги від 01.05.2025 року, акт приймання наданих послуг від 03.04.2026 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом Ратушним А.І. у Приморському районному суді м. Одеси у справі № 522/12998/25, додаток до договору про надання правової допомоги від 01.05.2025 року, а також докази направлення документів сторонам.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня2014р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 р. № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р. № 753/1203/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на предмет позову, на переконання суду, справа № 522/12998/25 не є складною, письмові докази сторонами не витребовувались та не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались.
Відтак, вказані обставини визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Тому, суд вважає за необхідне зменшити зазначені витрати.
Крім того, слід зауважити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (Постанова від 13 лютого 2026 року у справі № 911/1065/24 року, посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134159735).
За таких обставин, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача лише частково у розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ратушного А.І. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/12998/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026 року.
Суддя: