Справа № 1519/1-89/11
Провадження № 1/522/20/26
23 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, розлученого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальна справа № 1519/1-89/11 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
06.04.2021 року вказана кримінальна справа надійшла в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 11 розділу ХІ КПК України (2012 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відтак дана кримінальна справа розглядається в порядку КПК України 1960 року та перебуває на стадії судового розгляду.
Відповідно до обвинувального висновку №01200900106 ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому, що він скоїв ряд злочинів проти власності.
Так, у кінці листопада 2008 року ОСОБА_6 , будучі лідером та організатором злочинного угрупування, діючи разом з іншим учасником угрупування, кримінальне провадження відносно якого вже закрито судом у зв'язку з настанням смерті, маючи на меті незаконно безоплатно заволодіти товаром ОСОБА_8 під час його розмитнення на території Одеського морського порту, шляхом його обману та зловживання довірою, зустрівся з ОСОБА_8 на вул. Єкатериненській на розі вул. Жуковського Приморського району м. Одеси, де запевнив його у своїй можливості розмитнити спортивний одяг на користь останнього за мінімальною ціною у короткий строк, на що той погодився.
Після цього 25.12.2008 року близько 17 години, перебуваючи біля будинку № 30 по вул. Базарній у Приморському районі м. Одеси, ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_8 оригінали коносаментів на пред'явника на вантаж спортивного одягу та 2000 доларів США для начебто оплати витрат за простій та зберігання товару в контейнерах у порту, якими насправді розпорядився на власний розсуд.
Надалі невстановлені особи з використанням підроблених невстановленими особами документів на товар, наданих до митних органів України, провели розмитнення належного ОСОБА_8 товару на користь ТОВ «Фіракс ННТ». У цей час ОСОБА_6 продовжував переконувати ОСОБА_8 у проведенні процедури розмитнення товару на його користь, чим створив реальну безперешкодну можливість іншим учасникам угруповання довести їх спільний умисел до кінця - розмитнити товар, вивезти його з території порту та розпорядитися ним на власний розсуд.
На початку січня 2009 року, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 разом з іншими членами злочинного угруповання вивезли вантаж з території порту та заволоділи ним, чим завдали його власнику ОСОБА_8 майнову шкоду у загальному розмірі 372154,3 доларів США, що складало на той час за курсом НБУ 2865588,11 гривень, що більше ніж у 600 разів перевищувало встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, тому є особливо великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєному організованою групою, в особливо великих розмірах, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім того, діючи повторно, на початку червня 2009 року ОСОБА_6 , будучі організатором злочинного угрупування, діючи разом з іншими учасниками цього угрупування, кримінальне провадження відносно одного з яких вже закрито судом у зв'язку з настанням смерті, маючи на меті незаконно безоплатно заволодіти товаром ПП «Текском» під час його розмитнення на території Одеського морського порту, шляхом обману та зловживання довірою його представника ОСОБА_9 , по телефону запевнив останнього у своїй можливості розмитнити товар (тканини) на користь приватного підприємства «Текском» за мінімальною ціною у короткий строк, на що той погодився.
Будучі введеним в оману щодо дійсних намірів ОСОБА_6 представник ПП «Текском» ОСОБА_9 передав через іншу особу ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 40247,42 гривні, які мали б бути використані для оплати митних платежів та за зберігання і простій контейнера в порту, а також оригінал коносаменту для розмитнення тканин на користь підприємства.
Після цього за вказівкою ОСОБА_6 інші учасники злочинного угрупування, кримінальне провадження відносно одного з яких вже закрито судом у зв'язку з настанням смерті, передали коносамент на товар брокерській фірмі ПП КП «Близнюки», представившись власниками товару.
Надалі в червні 2009 року невстановлені особи з використанням підроблених невстановленими особами документів на товар, наданих до митних органів України, розмитнили належний ПП «Текском» товар на користь ПП КП «Близнюки».
06.06.2009 року ОСОБА_6 разом з іншими членами злочинного угруповання вивезли зазначений товар з території Одеського морського порту та розпорядилися ним на власний розсуд.
Упродовж липня-серпня 2009 року ОСОБА_6 продовжував переконувати представника ПП «Текском» ОСОБА_9 у проведенні процедури розмитнення товару на його користь та під цим приводом просив ще від нього 7000 доларів США для закінчення вказаної процедури та експедиції товару до м. Києва за місцем знаходження ПП «Текском».
Після отримання 04.09.20209 від представника ПП «Текском» ОСОБА_9 грошових коштів у розмірі 4700 доларів США та 20000 гривень, ОСОБА_6 був затриманий співробітниками правоохоронних органів на місці скоєння злочину.
Таким чином, ОСОБА_6 спільно з іншими членами злочинного угруповання заволоділи вантажем тканин ПП «Текском» вартістю 100490,97 доларів США, грошовими коштами 40247,42 гривні, чим спричинили майнову шкоду у загальному розмірі 806993,52 гривні, що більше ніж у 600 разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєному організованою групою, повторно, в особливо великих розмірах, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 4 ст. 190 КК України.
В той же час ОСОБА_6 спільно з іншими членами злочинного угруповання не змогли до кінця довести злочинний умисел щодо заволодіння грошовими коштами ПП «Текском» в сумі 4700 доларів США та 20000 гривень з незалежних від них причин, оскільки 04.09.2009 під час їх отримання він був затриманий співробітниками правоохоронних органів, чим скоїв незакінчений замах на заволодіння грошовими коштами ПП «Текском», що за курсом Нацбанку України на той час складало 806993 гривень 52 копійки, що більше ніж у 100 разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, і є значною шкодою.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєному організованою групою, повторно, що спричинило значну шкоду потерпілому, за що передбачена відповідальність, встановлена ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім того, діючи повторно, у кінці лютого 2009 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , не перебуваючи у складі організованої злочинної групи, маючи на меті незаконно безоплатно заволодіти майном ОСОБА_10 під час його розмитнення на території Одеського морського порту, який знаходиться у межах Приморського району м. Одеси, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_10 , по телефону запевнив останнього у своїй можливості розмитнити шини та камери для мопедів на користь ОСОБА_10 за мінімальною ціною у короткий строк, на що той погодився.
27.02.2009 ОСОБА_10 , будучи введеним в оману щодо дійсних намірів ОСОБА_6 , передав йому через ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4650 доларів США та окремо пізніше, за невстановлених обставин, 6000 доларів США, які мали б бути використані для оплати митних платежів та зберігання контейнерів в порту, а також оригінал коносаменту для розмитнення на його користь.
Отримавши таким чином від ОСОБА_10 грошові кошти в загальній сумі 10650 доларів США, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 розпорядилися ними на власний розсуд.
Надалі у березні 2009 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 на території Приморського району м. Одеси, а саме у будинку № 11 на Польському узвозі, отримали від представника ТОВ «ФОРМАГ ГРУП» коносамент на товар, належний ОСОБА_10 .
Потім невстановлені особи з використанням підроблених невстановленими особами документів на вказаний товар, шляхом надання їх до митних органів України, розмитнили належний ОСОБА_10 товар (шини та камери для мопедів) на користь ТОВ «Софт Сервіс».
У подальшому приблизно на початку квітня 2009 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 вивезли зазначений товар з території Одеського морського порту, який знаходиться у межах Приморського району м. Одеси, на склад ТОВ «Венера», який знаходився у селі Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області, та продали його ОСОБА_12 .
При цьому ОСОБА_6 продовжував переконувати ОСОБА_10 у проведенні ним процедури розмитнення товару на його користь, і тільки самостійно дізнавшись про вивезення товару з порту, за заявою ОСОБА_10 співробітниками міліції вилучено цей товар зі складу ТОВ «Венера» та повернуто останньому як власнику.
Таким чином, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами у розмірі 10650 доларів США та вантажем шин і камер вартістю 110000 доларів США, чим спричинили ОСОБА_10 майнову шкоду у загальному розмірі 120650 доларів США, що за курсом Нацбанку України на той становило 929005 гривень, що більше ніж у 600 разів перевищувало встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром.
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєному за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 4 ст. 190 КК України.
За сукупністю скоєного ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, скоєних у період з листопада 2008 року по вересень 2009 року.
Відповідно до обвинувального висновку №01200900106 ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення в тому, що він скоїв злочин проти власності.
Так, у кінці лютого 2009 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , не перебуваючи у складі організованої злочинної групи, маючи на меті незаконно безоплатно заволодіти майном ОСОБА_10 під час його розмитнення на території Одеського морського порту, який знаходиться у межах Приморського району м. Одеси, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_10 , по телефону запевнив останнього у своїй можливості розмитнити шини та камери для мопедів на користь ОСОБА_10 за мінімальною ціною у короткий строк, на що той погодився.
27.02.2009 ОСОБА_10 , будучи введеним в оману щодо дійсних намірів ОСОБА_6 , передав йому через ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4650 доларів США та окремо пізніше, за невстановлених обставин, 6000 доларів США, які мали б бути використані для оплати митних платежів та зберігання контейнерів в порту, а також оригінал коносаменту для розмитнення на його користь.
Отримавши таким чином від ОСОБА_10 грошові кошти в загальній сумі 10650 доларів США, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 розпорядилися ними на власний розсуд.
Надалі у березні 2009 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 на території Приморського району м. Одеси, а саме у будинку № 11 на Польському узвозі, отримали від представника ТОВ «ФОРМАГ ГРУП» коносамент на товар, належний ОСОБА_10 .
Потім невстановлені особи з використанням підроблених невстановленими особами документів на вказаний товар, шляхом надання їх до митних органів України, розмитнили належний ОСОБА_10 товар (шини та камери для мопедів) на користь ТОВ «Софт Сервіс».
У подальшому приблизно на початку квітня 2009 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 вивезли зазначений товар з території Одеського морського порту, який знаходиться у межах Приморського району м. Одеси, на склад ТОВ «Венера», який знаходився у селі Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області, та продали його ОСОБА_12 .
При цьому ОСОБА_6 продовжував переконувати ОСОБА_10 у проведенні ним процедури розмитнення товару на його користь, і тільки самостійно дізнавшись про вивезення товару з порту, за заявою ОСОБА_10 співробітниками міліції вилучено цей товар зі складу ТОВ «Венера» та повернуто останньому як власнику.
Таким чином, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 за попередньою змовою заволоділи грошовими коштами у розмірі 10650 доларів США та вантажем шин і камер вартістю 110000 доларів США, чим спричинили ОСОБА_10 майнову шкоду у загальному розмірі 120650 доларів США, що за курсом Нацбанку України на той становило 929005 гривень, що більше ніж у 600 разів перевищувало встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром.
Враховуючи викладене, ОСОБА_7 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), скоєне за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 4 ст. 190 КК України.
Від захисника адвоката ОСОБА_5 в інтересах підсудного ОСОБА_6 надійшла заява про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно нього у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Від захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах підсудного ОСОБА_7 надійшла заява про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно нього у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
У судовому засіданні підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подані клопотання та просили суд звільнити їх від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу відносно них на підставі ст. 49 КК України.
Захисники підсудних підтримали подані клопотання, просили задовольнити їх у повному обсязі.
Прокурор не заперечував проти закриття кримінальної справи відносно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підтвердив, що щодо останніх дійсно закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, які не зупинялися та не переривалися.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , та представник цивільного позивача ПП «Текстком» у судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених захисниками клопотань, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з ст.11-1 КПК України (1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження №51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Згідно з вимогами ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Зокрема, відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Для здійснення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підлягає з'ясуванню, чи минув після вчинення злочину визначений у ст. 49 КК проміжок часу.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК, обчислення цього строку починається з дня вчинення злочину. Для визначення того, що вважати днем вчинення злочину, слід звернутися до ч. 3 ст. 49 КК, в якій часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Отже, днем вчинення злочину у ст. 49 КК слід вважати добу, до закінчення якої особою було здійснено дію (дії) або бездіяльність, які є ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Оскільки законодавством передбачено, що при обчисленні строків не береться до уваги той день і та година, від яких починається строк (ч. 1 ст. 89 КПК), то строк давності починає спливати з початку (0 год.) доби, що починається після доби вчинення дії чи бездіяльності.
Таким чином, початок обчислення строку давності не залежить від настання злочинних наслідків.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого і згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового слідства, і під час судового розгляду, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Як встановлено судом, підсудний ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, які було вчинено у період з листопада 2008 року по вересень 2009 року, а саме:
- злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєне організованою групою, в особливо великих розмірах, було вчинено у період з листопада 2008 року до початку січня 2009 року;
- злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєне організованою групою, повторно, в особливо великих розмірах, було вчинено у період з 30 травня 2009 року до 04 вересня 2009 року;
- злочин, передбачений ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєний організованою групою, повторно, що спричинило значну шкоду потерпілому, було вчинено у період з 30 травня 2009 року до 04 вересня 2009 року;
- злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шайхрайство), скоєне за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, було вчинено у період з лютого 2009 року по квітень 2009 року.
Підсудний ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), скоєне за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, який було вчинено з лютого 2009 року по квітень 2009 року.
У відповідності з вимогами ст. 12 КК України, в редакції на момент вчинення злочинів, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України є особливо тяжкими злочинами.
Таким чином, з моменту вчинення інкримінованих підсудним особливо тяжких злочинів минуло більше 15 років, тому строк притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ч. 2 ст. 49 КК України, станом на день розгляду клопотань - 22.04.2026, сплинув.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
За вимогами ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
В матеріалах кримінальної справи відсутні дані на підтвердження зупинення чи переривання строків давності притягнення підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, оскільки останні не ухилялися від досудового слідства та суду, при цьому відповідно до долучених прокурором витягів щодо притягнення до кримінальної відповідальності, відсутності (наявності) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, останні не вчинили інших злочинів.
Згідно з ст. 282 КПК України (1960 року), якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу. На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, підсудного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Враховуючи наведене, перевіривши законність заявлених клопотань, згоду підсудних на їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст. 49 КК України, з огляду на те, що з моменту вчинення інкримінованих злочинів минуло більше п'ятнадцяти років, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні ч. 2, 3 ст. 49 КК України не зупинялися та не переривалися, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотань підсудних та звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінальної справи щодо них.
Відповідно до вимог ст. 248 КПК України (1960 року), при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази. Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
Судом встановлено, що щодо підсудних станом на теперішній час запобіжні заходи не застосовано, арешти не накладались.
Стосовно стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 (справа №203/241/17, провадження №51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Враховуючи викладене, витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог КПК України 1960 року.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Частина 5 вищевказаної статті КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
В силу вимог ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов у кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих у даному кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди.
При цьому, залишення цивільних позовів в рамках вказаного кримінального провадження без розгляду, не позбавляє права позивачів звернутися із вказаними позовними вимогами у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 11-1, 248, 282 КПК України (в редакції 1960 року), 44, 49 КК України,
Клопотання підсудного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його захисника адвоката ОСОБА_5 , про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_6 у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Клопотання підсудного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його захисника адвоката ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Кримінальну справу № 1519/1-89/11 за обвинувальним висновком №01200900106 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, та ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов Приватного підприємства «Текском» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115390,97 доларів США - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 81620,00 грн. - залишити без розгляду.
Речові докази, долучені до матеріалів кримінальної справи, а.с. 9-19, 120, 121, 146, 167-168, 175-179, 208-209, 213-214 тому №2, а.с. 9-17, 77, 89-90, 125, 142-146, 171, 187, 192, 228, 230-232, 234, 248 тому №4 - зберігати у матеріалах кримінального провадження, вантаж шин та камер - вважати таким, що повернутий власнику майна ОСОБА_10 .
Процесуальні витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1