Справа № 133/3816/25
Провадження № 22-ц/801/810/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
24 квітня 2026 рокуСправа № 133/3816/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кравчука Михайла Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Дурач О. А. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб на а. с. 82) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 27 листопада 2020 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2034794507.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Відповідач отримала кредит у розмірі 12 744 грн на споживчі цілі.
П. 1.2 кредитного договору передбачено, що протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 10,00% річних.
Згідно із п. 1.3 Договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів відповідно до графіку платежу.
Шляхом підписання Кредитного договору (п.1.5 Кредитного договору) Позичальник заявляє, гарантує і підтверджує, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладанням Кредитного договору Позичальника ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Кредитного договору; 3) Позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід'ємними частинами та всіма додатками до Кредитного Договору; 4) з Правилами кредитування, зокрема, з положеннями щодо відповідальності Позичалькника, та Тарифами Банку, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; примірник Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов'язані із видачею кредиту отримав у повному обсязі. Зауважень щодо якості та обсягу послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні.
У відповідності до умов кредитного договору 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки. Таким чином, АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за кредитним договором №2034794507 від 27 листопада 2020 року виконало в повному обсязі.
Відповідачкою деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості. Останній платіж було внесено 27 вересня 2021 року.
Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2034794507 від 27 листопада 2020 року у розмірі 19 864 грн, з яких 9 371,51 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 394,16 грн - заборгованість за відсотками, 9 098,33 грн - заборгованість за комісією.
Вказана заборгованість не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача.
Посилаючись на викладене, позивач звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у визначеному розмірі, вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року позов ТОВ «Брайт Інвестмент» було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» у погашення заборгованості за кредитним договором № 2034794507 від 27 листопада 2020 року станом на 23 квітня 2023 року у загальному розмірі 19 864 грн, з яких тіло кредиту - 9 371,51 грн, заборгованість за відсотками - 1 394,16 грн, заборгованість по комісії - 9 098,33 грн. Також з відповідачки стягнуто 2 422,40 грн судового збору та 4 000 грн судових витрат на правничу допомогу.
У рішенні суд першої інстанції зазначив, що оскільки отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд погоджується, відповідач не надав суду докази виконання зобов'язання з повернення позичених коштів, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів, комісії в заявленому позивачем розмірі.
У даному випадку нарахування комісій було правомірним та таким, що узгоджено сторонами. Як вбачається з умов договору, паспорту споживчого кредиту, комісія позивачем не нараховувалась за послуги, які мають надаватись безоплатно, а отже дії позивача в цій частині відповідають положенням ЗУ «Про захист прав споживачів».
Також суд зазначив, що згідно опису виконаних робіт за договором № 01/05 від 01 травня 2023 року, по провадженню адвокатом проведена робота: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (2 год.) - 3 000,00 грн.; складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду - 4 000,00 грн.
Разом із тим, суд вважав, що визначення перспективи справи, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою не є обов'язковими та неминучими витратами, пов'язаними з наданням правничої допомоги, а ознайомлення з матеріалами справи входить до етапу складання позовної заяви, а тому в цій частині вимоги позивача слід задовольнити частково, в сумі 4 000 грн. Вказані витрати є доведені, реальними та необхідними, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення їх розміру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі зазначено, що рішення в частині стягнення комісії в сумі 9 098,33 грн та витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в цих частинах з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні комісії та зменшення витрат на правову допомогу до розумних меж, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення комісії в сумі 9 098,33 грн, послався на те, що нарахування комісії було правомірним та узгодженим сторонами, оскільки комісія не нараховувалась за послуги, які мають надаватись безоплатно. Проте такий висновок суперечить нормам матеріального права та правовим позиціям Верховного Суду.
Суд першої інстанції, цитуючи правові висновки щодо недопустимості стягнення комісій за управління кредитом, у підсумку зробив суперечливий висновок про правомірність їх нарахування, не навів жодних мотивів, чому в цій справі такі комісії є допустимими. Це свідчить про неповне з'ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального права.
Також стягнута судом сума витрат на правничу допомогу є необґрунтовано завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини, встановлені судом
27 листопада 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №2034794507:
1.1. Загальний розмір кредиту - 12 744 грн. Дата остаточного повернення кредиту - 27 листопада 2023 року. Комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3,99% від суми кредиту.
1.2. Протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 10,00% річних.
1.3. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів відповідно до графіку платежу.
1.4. Шляхом підписання Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує і підтверджує, що: 1) Банк надав в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) перед укладанням Кредитного договору Позичальника ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання Кредитного договору; 3) Позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; Банк надав Позичальнику підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід'ємними частинами та всіма додатками до Кредитного Договору; 4) з Правилами кредитування, зокрема, з положеннями щодо відповідальності Позичалькника, та Тарифами Банку які є невід'ємною частиною Кредитного договору, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; примірник Правил кредитування та Тарифів Банку отримав; 5) Послуги Банку пов'язані із видачею кредиту отримав у повному обсязі. Зауважень щодо якості та обсягу послуг, у тому числі послуг, наданих Банком та оплати комісійної винагороди за видачу Кредиту відсутні (а. с. 16, 19).
На а. с. 17-18 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.
Отримання кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки (а. с. 20).
На а. с. 21 копія паспорту та картки платників податків відповідачки.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором станом на 24 березня 2023 року розмір заборгованості становить 19 864 грн, з яких 9 371,51 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 394,16 грн - заборгованість за відсотками, 9 098,33 грн - заборгованість за комісією (а. с. 22).
На а. с. 23-39 виписка по картковому рахунку відповідачки.
24 березня 2023 року між ТОВ «Брайт Інвестмент» та АТ «ОТП Банк» укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_2 за кредитним договором №2034794507 (а. с. 9-13, 15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/03/23, від 24 березня 2023 року, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №2034794507 від 27 листопада 2020 року на суму 19 864 грн, з яких 9 371,51 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 394,16 грн - заборгованість за відсотками, 9 098,33 грн - заборгованість за комісією (а. с. 13, 79).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» надало суду особисто підписаний ОСОБА_3 кредитний договір, докази отримання кредитних коштів готівкою.
Відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а тому такий є встановленим.
Також на переконання колегії суддів, ТОВ «Брайт Інвестмент» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 25078-02/2022 від 27 листопада 2020 року.
Водночас позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів та процентів за їх користування у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, ані первісному кредитору АТ «ОТП Банк», ані ТОВ «Брайт Інвестмент».
Розмір заборгованості стороною відповідачки також не спростовано.
Щодо доводів про неправомірне нарахування комісії за кредитним договором апеляційний суд зазначає таке.
Розмір комісії за управлінні кредитом у 3,99% був обумовлений сторонами у кредитному договорі, паспорт споживчого кредиту. Порядок її сплати визначений у графіку платежів за договором.
Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Розрахункове обслуговування є платною послугою згідно із ЗУ «Про споживче кредитування». Зазначене також передбачене Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими Постановою Правління НБУ №49 від 10 червня 2017 року.
ОСОБА_2 під час укладення договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилася, про що свідчать її особисті підписи.
Підписавши кредитний договір, відповідачка засвідчила згоду із його умовами. Крім того, в подальшому певний час виконувала умови кредитного договору та сплачувала відповідні кошти, зокрема, і визначену договором комісію за управління кредитом.
Відповідачка не звертався із заявою до банку про внесення змін до умов договору, які вона вважала несправедливими та такими, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Отже, оскільки чинним законодавством кредитору надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, це прямо передбачено ЗУ «Про споживче кредитування», а тому немає підстав для визнання кредитного договору в цій частині недійсним. Комісія за розрахункове обслуговування включена до сукупної вартості кредиту, зміна якої не передбачена умовами договору та додатками до нього, що не суперечить вимогам законодавства.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неспівмірність стягнутого на користь позивача розміру витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати підтверджені належними доказами. До того ж судом першої інстанції було зменшено розмір таких витрат із заявлених 7 000 грн до 4 000 грн, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені ОСОБА_2 судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за нею.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Кравчука Михайла Олександровича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за нею.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський