Справа № 947/7485/26
Провадження № 1-кс/947/4068/26
09.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника користувача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025162480001164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
У поданному клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів, проведення необхідних слідчих розшукових дій проведення експертних досліджень, а також конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, запобіганню пошкодження, перетворення, відчуження - просить накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на майно, вилучене 24.02.2026 в ході обшуку транспортного засобу марки «Audi Q7» з VIN: НОМЕР_1 сірого кольору, в ході якого, виявлено та вилучено:
- Документи і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на а/м AUDIQ7, д/з НОМЕР_2 - серія НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на а/м RENAULT д/з НОМЕР_5 які упаковані в сейф-пакет RIC 2007955K;
- Грошові кошти у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) доларів США та 23 тисячі 700 гривень які упаковані в сейф-пакет №NPU 5702966;
- Мобільний телефон Iphone 7 чорногокольору в чохлі чорного кольору пароль НОМЕР_6 , IMEI- НОМЕР_7 з сім-картою з номером НОМЕР_8 ;
- Мобільний телефон Iphone 17 pro синього кольору у чохлі чорного кольору, пароль НОМЕР_9 , IMEI- НОМЕР_10 та НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та НОМЕР_13 . Вказані мобільні телефони упаковані в сейф-пакет RIC 2007956;
- Годинник фірми «AppleWatch» 6 серії чорного кольору, який упакований в сейф-пакет RIC 2007954;
- Автомобіль AUDIQ7, дз НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_14 , сірого кольору 2006 року випуску та ключі до нього.
У судовому засіданні:
Слідчий ОСОБА_3 вимоги поданого клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Власниця майна ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що транспортний засіб належить їй та згідно шлюбного договору, укладеного між нею на її чоловіком - ОСОБА_5 , є її особистим майном. Долучила копію щлюбного договору та скан-копії реєстраційних документів означеного автомобіля, які просила врахувати.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділом СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025162480001164 від 24.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 209 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2025 року більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, будучи учасником ДБ «УЦМ», перебуваючи на території міста Одеси, вирішив одержувати неправомірну вигоду для себе, діючи з єдиним спільним злочинним наміром незаконного збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. 06.11.2025 року, приблизно о 10 год. 39 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, в ході телефонної розмови, виказав військовозобов'язаному громадянину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває у розшуку за ТЦК та СП за ухилення від мобілізації, вимогу надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 40000 тис. гривень, яку попередньо погодив з ОСОБА_5 , за вступ до Громадської організації «Україна - це матір» (далі - ГО «УЦМ») та вплив на військовослужбовців ТЦК та СП, які приймають рішення щодо призову осіб на військову службу, щодо не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_9 та не призову останнього на військову службу до лав ЗСУ, а у разі відмови в наданні такої вигоди особисто для ОСОБА_8 та ОСОБА_5 погрожуючи негативними наслідками для ОСОБА_9 у вигляді неможливості отримати членство в ГО «УЦМ» та в подальшому призову на військову службу до лав ЗСУ, а у подальшому, 19.11.2025 близько 17 год 00 хв, перебуваючи поблизу супермаркету «Таврія-В», що за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, у визначений ОСОБА_8 спосіб, реалізуючи спільний з ОСОБА_5 умисел на незаконне збагачення до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, одержав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 40000 тис. гривень, які в полаьшому розділив з ОСОБА_5 , за вчинення ним та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 дій, щодо вступу останнього до ГО «УЦМ» та вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме військовослужбовців РТЦК та СП, з метою не здійснення мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_9 та не призову останнього на військову службу до ЗСУ. У подальшому, 25.11.2025 року, діючи в межах спільного злочинного єдиного плану, спрямованого на особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, рухаючись по вулиці Миколаївська дорога у м. Одеса, у салоні автомобілю марки «Ford», ОСОБА_5 , передав ОСОБА_9 посвідчення добровольця ДБ «УЦМ» на ім'я ОСОБА_9 з ідентифікаційним номером № 143670 з датою видачі 20.11.2025 та строком дії 20.11.2026 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, за попередньою змовою групою осіб.
Також, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, діючи в особливий період, пов'язаний з оголошенням воєнного стану на всій території України та здійснення загальної мобілізації у зв'язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, маючи умисел на перешкоджання в цей період законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), що є складовими частинами Збройних Сил України, а саме щодо реалізації війсоковослужбовйями ТЦК та СП визначених перед ними чинним законодавством завдань з виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, у вигляді забезпечення для військовозобов'язаних осіб можливості уникнення здійснення їх оповіщення військовослужбовцями територіальних ТЦК та СП про необхідність явки до відповідних центрів з метою оновлення особистих даних та проходження військово-лікарської комісії, будучи учасником Громадської організації «Україна - це матір» Код ЄДРПОУ 45391135) (далі - ГО «УЦМ»), у складі якої функціонує добровольчий батальйон «Україна - це матір» (далі - ДБ «УЦМ»), яка здійснює свою діяльність на території міста Одеси та Одеської області, 11.12.2025 року, приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій умисел на перешкоджання законній діяльності військовослужбовцям РТЦК та СП, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов'язаної особи під час воєнного стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений спосіб, здійснив дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 з призову військовозобово'язаного громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває у розшуку за РТЦК та СП, після чого ОСОБА_9 , було відпущено, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ОСОБА_9 військового обов'язку, знижувало рівень проведення мобілізації, що створювало ризик обороноздатності Української держави в цілому, а у подальшому, 24.12.2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці, та у невстановлений спосіб, реалізуючи свій умисел на перешкоджання законній діяльності військовослужбовцям РТЦК та СП, під час здійснення останніми мобілізаційних заходів по оповіщенню військовозобов'язаної особи під час воєнного стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 з призову військовозобово'язаного громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого ОСОБА_9 , було відпущено, що як наслідок, створило передумови для ухиляння від виконання ОСОБА_9 військового обов'язку, знижувало рівень проведення мобілізації, що створювало ризик обороноздатності Української держави в цілому.
24.02.2026 в порядку ст. 233 КПК України проведено обшук транспортного засобу марки «Audi Q7» з VIN: НОМЕР_1 сірого кольору, яка на момент обшук розташовувалась біля будинку № 82, по вул. Отмана Головатого в м. Одесі. Відповідно до реєстраційної картки, вказаний т.з. належить ОСОБА_10 , РНОКПП: НОМЕР_15 .
За результатом проведення обшуку транспортного засобу марки «Audi Q7» з VIN: НОМЕР_1 виявлено та вилучено:
- Документи і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на а/м AUDIQ7, д/з НОМЕР_2 - серія НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на а/м RENAULT д/з НОМЕР_5 які упаковані в сейф-пакет RIC 2007955K;
- Грошові кошти у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) доларів США та 23 тисячі 700 гривень які упаковані в сейф-пакет №NPU 5702966;
- Мобільний телефон Iphone 7 чорногокольору в чохлі чорного кольору пароль НОМЕР_6 , IMEI- НОМЕР_7 з сім-картою з номером НОМЕР_8 ;
- Мобільний телефон Iphone 17 proсиньогокольору у чохлі чорного кольору, пароль НОМЕР_9 , IMEI- НОМЕР_10 та НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та НОМЕР_13 . Вказані мобільні телефони упаковані в сейф-пакет RIC 2007956;
- Годинник фірми «AppleWatch» 6 серії чорного кольору, який упакований в сейф-пакет RIC 2007954;
- Автомобіль AUDIQ7, дз НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_14 , сірого кольору 2006 року випуску та ключі до нього.
24.02.2026 на піставі постанови слідчого вищеказне майно було визнано речовими доказами.
16.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси клопотання про арешт вищевказаного майна було повернуто прокурору для усунення недоліків.
На теперішній час сторона обвинувачення повторно звертається із даним клопотанням про арешт вилученого майна.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Долученими до клопотання матеріалами в сукупності в повній мірі підтверджується наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення в рамках кримінального провадження № 12024162480001164 від 24.09.2025 року кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
24.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слід звернути увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, вилучені мобільні телефони та смарт-годинник можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо вимагання неправомірної вигоди за формальне прийняття та оформлення членства у громадських формуваннях, що дає змогу військовозобов'язаним громадянам України уникнути призову до лав ЗСУ), в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Беручи до уваги обставини та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , існує велика ймовірність факту того, що вказані технічні пристрої використовувалися при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через них відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання призначення судових комп'ютерно-технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів», для встановлення більш детальних відомостей, щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, які можуть бути приховані користувачем вказаних пристроїв, шляхом встановлення логічного захисту, у зв'язку з чим виникне необхідність у залучення спеціалістів, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, враховуючи особливу складність даного кримінального провадження у сторони обвинувачення об'єктивно не вистачило часу здійснити їх огляд на час розгляду даного клопотання, а норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень, в тому числі комп'ютерно-технічних експертиз, з метою виявлення та вилучення інформації (в тому числі видаленої), що зберігається в пам'яті мобільних телефонів.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу, оскільки за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, а вилучене в автомобілі майно (посвідчення, технічні пристрої) ймовірно містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке слідчий просить накласти арешт.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із можливим вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
З огляду на правову кваліфікацію ймовірно вчинених діянь за ознаками кримінальних правопорушень, вилучені грошові кошти під час обшуку автомобіля відповідають критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, оскільки:
- за ч. 3 ст. 369-2 КК України могли бути предметом неправомірної вигоди;
- за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України могли використовуватися/ призначатися для фінансування чи забезпечення протиправної діяльності, тобто ресурсом для блокування обороноздатності, засобом організації діяльності, або винагородою за передачу інформацію.
Слідчий суддя враховує, що на даному етапі кримінального провадження не вирішується питання доведеності вини ОСОБА_5 однак наявні матеріали містять достатні відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень та можливий зв'язок вилучених коштів із такими правопорушеннями.
Також санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Тому грошові кошти вилучені в ході обшуку можуть підлягати конфіскації майна, як виду покарання, а також у відповідності до ч. 1 ст. 92 -2 КК України, підлягати спеціальній конфіскації, як такі, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а саме можливості: приховування, пошкодження, псування або знищення зазначених грошових коштів; їх відчуження або використання, що може унеможливити досягнення цілей кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна
При вирішенні питання про арешт грошових коштів слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Тому, арешт вилучених грошових коштів належних підозрюваному є вкрай мотивованим.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що відповідно до реєстраційної картки т.з. з 17.02.2026 власником транспортного засобу марки «Audi Q7» з VIN: НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до актового запису про шлюб № 636 від 04.06.2022 року Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Як вбачається з протоколу обшуку від 24.02.2026 року, в ході проведення обшуку у вищевказаному транспортному засобі окрім автомобіля було вилучено документацію, мобільні телефони, грошові кошти та смарт-годинник. Як вбачається з клопотання, в свою чергу ОСОБА_5 було зупинено на вказаному автомобілі.
При цьому, слід звернути увагу, що ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що такий автомобіль належить їй, водночас, про те, що у вказаному транспортному засобі могло перебувати/перебувало/вилучено інше майно, яке їй належить, остання не зазначала.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що користувався даним транспортним засобом ймовірно саме ОСОБА_5 , що може свідчити про те, що останній міг використовувати його під час вчинення злочинів, що може підтверджутися тим, що у ньому було вилучено майно ОСОБА_5 . Разом з тим, дружина підозрюваного - ОСОБА_4 може бути номінальним власником вилученого автомобіля.
Отже в даному випадку слідчий суддя не виключає тих обставин, що автомобіль маркимарки «Audi Q7» використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з перевезенням незаконно отриманих грошових коштів, документів щодо незаконної діяльності ГО, осіб, які ухиляються від мобілізації, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину та відповідає категорії речових доказів.
Зважаючи на факт користування ОСОБА_5 даним транспортним засобом, та беручи до уваги, що останнього було зупинено на вказаному автомобілі та затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, вказане може свідчить про те, що останній, будучи обізнаним про свою незаконну діяльність, з метою приховування активів здобутих злочинним шляхом здійснив реєстрацію автомобіля на дружину - ОСОБА_4 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 3 10, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Отже слідчий суддя вважає, що транспортний засіб автомобіль марки марки «Audi Q7» міг бути придбаний за грошові кошти, які одержані внаслідок ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Поряд з цим слідчий суддя не виключає тієї обставини, що автомобіль було придбано ОСОБА_4 , проте в судовому засіданні вона не надала будь-якого належного документального підтведження. Відтак, дотримуючись справедливого балансу між правом особи на мирне володіння своїм майном та інтересами суспільства в контексті даної конкретної справи, яка має певний суспільний інтерес, вважає, що арешт автомобіля на цій стадії кримінального провадження є вмотивованим, натомість орган досудового розслідування повинен надати належну оцінку вказаним доводам.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт, буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст. 174 КПК України.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт (із забороною відчуження. розпорядження та користування будь-якими особами) на майно, вилучене 24.02.2026 в ході обшуку транспортного засобу марки «Audi Q7» з VIN: НОМЕР_1 сірого кольору, а саме на:
- Документи і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на а/м AUDIQ7, д/з НОМЕР_2 - серія НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на а/м RENAULT д/з НОМЕР_5 які упаковані в сейф-пакет RIC 2007955K;
- Грошові кошти у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) доларів США та 23 тисячі 700 гривень які упаковані в сейф-пакет №NPU 5702966;
- Мобільний телефон Iphone 7 чорногокольору в чохлі чорного кольору пароль НОМЕР_6 , IMEI- НОМЕР_7 з сім-картою з номером НОМЕР_8 ;
- Мобільний телефон Iphone 17 pro синього кольору у чохлі чорного кольору, пароль НОМЕР_9 , IMEI- НОМЕР_10 та НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та НОМЕР_13 . Вказані мобільні телефони упаковані в сейф-пакет RIC 2007956;
- Годинник фірми «AppleWatch» 6 серії чорного кольору, який упакований в сейф-пакет RIC 2007954;
- Автомобіль AUDIQ7, дз НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_14 , сірого кольору 2006 року випуску та ключі до нього.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1