Провадження № 11-сс/821/171/26 Справа № 711/3260/26 Категорія: ст.ст.176,181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря прокурора підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша, Черкаської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суд м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаській слідчий ізолятор» строком 60 днів відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суд м. Черкаси від 01 квітня 2026 року клопотання задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 травня 2026 року з покладенням, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрюваного таких обов'язків:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду за першим викликом;
- не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) із свідком ОСОБА_9 та іншими свідками у даному кримінальному провадженні, доведеними належно до відома під підпис підозрюваному, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_7 у присутності слідчого чи прокурора.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.
Строк дії цієї ухвали визначено до 29 травня 2026 року включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що докази, надані органами досудового розслідування, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, повідомленої ОСОБА_7 .
Також слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи слідчого щодо заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно, враховуючи обставини кримінального провадження, вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, а також характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 (має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки), слідчий суддя зазначив, що вказані слідчим та прокурором ризики не є винятковими та не виправдовують застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 такого тяжкого запобіжного заходу як тримання під вартою. Також слідчим суддею було враховано те, що відносно ОСОБА_7 не було застосовано затримання, що в свою чергу вказує на відсутність достатньої суспільної небезпеки для ізоляції його від суспільства, а тому орган досудового розслідування обмежився зверненням із клопотанням про застосування тримання під вартою та встановлення даних обставин у судовому засіданні.
Також, на думку слідчого судді, слідчим та прокурором не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на цій стадії досудового розслідування для досягнення завдань у цьому кримінальному провадженні, та досягнення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладення на підозрюваного відповідних процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що, на його думку, застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не усуває ризики, передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку з чим більш обґрунтованим та пропорційним є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також зазначає про те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, також судом не було взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Слідчим суддею дотриманий порядок застосування запобіжного заходу, передбачений ст. 194 КПК України, де зазначені підстави та обставини, які повинен враховувати слідчий суддя при вирішенні цього питання.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за №12026250000000013 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що 30 січня 2026 року близько 14 години ОСОБА_7 , знаходячись біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, збув ОСОБА_9 , який був залучений працівниками поліції до негласних слідчих (розшукових) дій, за грошові кошти в сумі 28 000 гривень, нарізну вогнепальну зброю - 7,62-мм магазинну гвинтівку системи «Мосіна», зразка 1891-1910 рр., піхотну, промислового виробництва компанії «Remington Arms Company», США, ствол № НОМЕР_1 , кришка магазинної коробки №15266, яка придатна для стрільби та 7 (сім) патронів, які являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, з яких - два патрони - 7,62-мм гвинтівкові патрони, які споряджені кулею «ЛПС» із сталевим осердям (57-Н-323С), промислового виробництва, які придатні для стрільби та 5 (п'ять) 7,62-мм патрони до кулеметів «ШКАС», що не придатні для стрільби.
31 березня 2026 року ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме у зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї і бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується: даними протоколу огляду грошових коштів від 30 січня 2026 року; даними протоколу огляду особи, залученої до проведення негласної слідчої (розшукової) дій та вручення їй грошових коштів та засобів спеціального призначення для здійсненням контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 30 січня 2026 року; даними протоколу добровільної видачі придбаних речей від 30 січня 2026 року; висновком експерта №СЕ-19/124-26/1242-БЛ від 24 лютого 2026 року; показаннями свідка ОСОБА_9 від 05 березня 2026 року та іншими доказами в їх сукупності.
За наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи дане клопотання слідчого, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків, які передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, зокрема, можливості переховування від органу досудового розслідування та/або суду, який слідчий суддя обґрунтовано вважав доведеним, і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_7 , обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні знайшов своє відображення в тому, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом схилення їх до зміни наданих показів.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, як на думку колегії суддів, є недоведеним.
На час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокуратури чи суду під час перебування під домашнім арештом, як і не надано доказів порушення покладених ухвалою суду на підозрюваного інших процесуальних обов'язків, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий у вигляді тримання під вартою.
Зваживши на дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому обґрунтовано задовольнив частково клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_8 .
Слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 було також враховано те, що після оголошення підозри та вручення клопотання підозрюваний самостійно з'явився до суду для розгляду даного клопотання, що підтверджує можливість належного дотримання ним обов'язків при застосуванні запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів враховує і те, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
За викладеного, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів, суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи прокурора стосовно не врахування слідчим суддею всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та його наслідків, і підстав вважати його м'яким, немає.
Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та буде відповідати загальним принципам закріпленим в ч.3 ст. 5 Конвенції.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 309, 405,407,419,422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 травня 2026 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до вимог, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді
ОСОБА_3
ОСОБА_4