22 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 700/1063/25
Провадження № 22-ц/821/956/26
категорія: 312000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
представник ТОВ «Коллект Центр»: адвокат Сердійчук Олександр Леонідович,
відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 : адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович,
відповідач (за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Сперіус Бум»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2026 року (ухваленого під головуванням судді Пічкура С.Д. в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 11 березня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сперіус Бум» про захист прав споживача та встановлення факту невиконання обов'язку кредитора,-
Короткий зміст позовних вимог
03 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту ТОВ «Коллект Центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06.02.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0689768023/5
На підставі Заявки-анкети № 3245567 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020.
Відповідно до умов Договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 9000,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом.
Пропозицію (Оферта) укласти Договір надання позики та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3245567 від 02.09.2020 підписано кредитодавцем, а Акцепт оферти на укладення Договору надання позики та отримання кредиту згідно заявки-анкети № 3245567 від 02.09.2020 підписано позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. На момент подання позовної заяви строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
11.02.2022 було укладено Договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689768023/5.
10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689768023/5.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0689768023/5 від 06.02.2020, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 128 047,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 9000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 110 542,50 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8505,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 126 472,50 грн.
На підставі наведеного, ТОВ «Коллект Центр» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 126 472,50 грн., сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
19 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний -Шматько С.М. через систему «Електронний суд» подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Сперіус Бум» про захист прав споживача та встановлення факту невиконання обов'язку кредитора.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Коллект Центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 02.09.2020 з ТОВ «Інфінанс».
Відповідно до назви, змісту Кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту цей кредит є споживчим кредитом з поширенням на нього Закону України «Про споживче кредитування» та іншого спеціального законодавства.
Оскільки перерахування ТОВ «Інфінанс» кредитних коштів ніколи не відбулося, то і строк кредитування та нарахування відсотків не розпочалося, а Кредитний договір має кваліфікуватися як неукладений та нікчемний в силу закону. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Для того, щоб виник обов'язок повернути борг слід довести і факт передачі коштів. За відсутності факту передання суми позики, навіть з підписаним договором, то такий договір вважається неукладеним.
Однак суду не надані належні докази перерахування Товариством коштів, зокрема, первинний бухгалтерський документ та/або засвідчена Банком платника, виписка про дійсний переказ коштів у дату 02.09.2020.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько С.М. просив суд встановити факт невиконання ТОВ «Інфінанс» (чинна назва - ТОВ «Сперіус Бум») обов'язку щодо видачі коштів по Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 02.09.2020 на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 18.12.2025 Прийнято зустрічний позов представника відповідача до ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Сперіус Бум» про встановлення факту невиконання обов'язку кредитора. Зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом. (а.с. 15, т. 2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 0689768023/5 від 06 лютого 2020 року у сумі 126 472, 50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено.
Відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Сперіус Бум» про захист прав споживача та встановлення факту невиконання обов'язку кредитора.
Рішення суду мотивоване тим, що кредитний договір містить прізвище, ім'я, по батькові відповідача, РНОКПП, паспортні дані, адресу, мобільний телефон, а також підписи у формі алфавітно-цифрової послідовності, що підтверджує факт укладення Договору між первинним кредитором та відповідачем.
ОСОБА_1 не виконано належним чином свого обов'язку з повернення кредиту, тому з неї на користь позивача, як нового кредитора, підлягають стягненню тіло кредиту і відсотки за користування кредитом, які були погоджені сторонами та нараховані у межах строку кредитування.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав доведеності факту отримання коштів в сумі 9000,00 грн. ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 16 березня 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний - Шматько С.М., вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення, просив: рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 25.02.2026 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 відмовити повністю, зустрічний позов - задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив факт укладення договору та умови кредитування, але не вказав, на підставі яких конкретно доказів судом встановлено ці обставини, оскільки в матеріалах справи належних доказів немає.
Наданий позивачем примірник копії кредитного договору не підтверджений оригіналом, не відповідає вимогам спеціального законодавства, не містить реквізитів електронного документа і є недопустимим доказом.
В матеріалах справи також відсутні докази надходження коштів від ТОВ «Інфінанс» відповідачу саме у кредит. ТОВ «Сперіус Бум» (чинна назва первісного кредитора ТОВ «Інфінанс») не надало первинного документа та виписки про переказ коштів, з відповіді АТ КБ «Приватбанк» не вбачається зарахування відповідачу коштів саме від ТОВ «Інфінанс» і підстави платежу, пов'язаної з кредитним договором.
Крім того, з інформації, яку надав АТ КБ «Приватбанк» джерело походження коштів та платника встановити неможливо, саме з метою з'ясування цього факту апелянтом було подано зустрічний позов, однак суд, в порушення норм ЦПК України, клопотання відповідача проігнорував та не розглянув, фактично, керувався припущеннями на користь позивача.
Розмір заборгованості, стягнутої судом, не підтверджений доказами про рух коштів, суперечить умовам кредитного договору з додатками та вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного Суду про заборону нараховувати проценти після закінчення строку кредитування та односторонню зміну кредитором цих умов, засадам добросовісності, розумності та справедливості цивільно-правових зобов'язань.
За період з 02.11.2020 до 11.02.2022 первісний кредитор нарахував залишок непогашених відсотків лише 5647,00 грн за 61 день, з яких 31 день прострочені. Враховуючи максимальну суму до сплати, вказану у текстах кредитного договору - 9450,00 грн і відомості розрахунку ТОВ «Інфінанс» про погашення 7000,00 грн і 2 000 грн, залишок заборгованості не може перевищувати 450,00 грн. Це і є власний контррозрахунок відповідача, на який не звернув уваги суд першої інстанції.
Також, судом було грубо порушено ст. 613 ЦК України, оскільки більша частина відсотків була нарахована ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» після спливу строку кредитування та після набуття прав вимоги, хоча вони жодним способом не інформували апелянта про свої вимоги і шляхи погашення, чим повністю позбавили її можливості врегулювати це питання і зупинити нарахування відсотків.
Звертає увагу, що всі зібрані у справі докази, а саме: виписка з рахунку відповідача та відповідь АТ КБ «Приватбанк» суду, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не містять інформації про платника коштів, джерело їх походження (рахунок, фінансову установу рахунку платника), у жодному з них ТОВ «Інфінанс» не є платником.
Відповідачем було подано до суду зустрічний позов про встановлення факту невиконання обов'язку ТОВ «Інфінанс» видати кредитні кошті, що тягне за собою правові наслідки як для первісного, так і зустрічного позову, але суд першої інстанції фактично не став досліджувати цей факт, керуючись припущеннями та доказами, у яких інформація про платника і джерело зарахування коштів відсутня.
Відзив на апеляційну скаргу
02.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника ТОВ «Коллект Центр» - адвоката Ткаченко М.М., в якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька С.М. залишити без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 25.02.2026 - залишити без змін, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Зазначає, що підписавши кредитний договір, позичальник погодилася з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
Так, відповідач (позивач за зустрічним позовом) мала можливість не вступати у кредитні відносини із Товариством, якщо дійсно вважала певні умови договору несправедливими, натомість, відповідач погодилася, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та визначаючи його умови, в тому числі щодо розміру процентної ставки, не звертаючись до кредитора щодо умов кредитування протягом тривалого часу.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності вищевказаного кредитного договору. Договір недійсним не визнано, у зв'язку з чим підстави для його невиконання відсутні.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0689768023/5, за яким позичальнику наданий кредит в сумі 9 000,00 грн, строком на 30 днів, із стандартною процентною ставкою 1,75 % за один день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. З метою отримання кредитних коштів відповідач вказав свої анкетні та паспортні дані, та ідентифікаційний код. Також сторони погодили графік платежів за договором.
Згідно з копією квитанції №15435_25709112745 від 09.07.2025 на рахунок № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, згідно договору № 0689768023/5).
11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689768023/5.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689768023/5.
Відповідно до повідомлення та виписки за договором №б/н за період з 02.09.2020 по 31.12.2022, наданого АТ КБ «Приватбанк» по рахунку відповідача, в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 . При цьому, з виписки вбачається, що на даний рахунок відповідача 02.09.2020 було зараховано грошові кошти у розмірі 9000,00 грн.
Факт отримання коштів також підтверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 22.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251219/62371-БТ та доданої виписки про рух коштів по рахунку.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Встановлено, що 02.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020. Згідно оферти, Пропозиція, Акцепт оферти, Правила та Заява - анкета становлять єдиний документ - Договір.
З договору надання позики № 0689768023/5 від 06.02.2020, заявки-анкети на отримання кредиту, пропозиції та акцепту оферти щодо надання траншу кредиту від 02.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Отже, відповідач уклала із ТОВ «Інфінанс» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до Акцепту оферти від 02.09.2020 на укладання договору надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020 та на отримання кредиту згідно та Заявки - анкети № 3245567 від 02.09.2020 розмір кредиту становив - 9 000,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору 3 роки.
В преамбулі акцепту оферти зазначено: «Я, ОСОБА_1 згоден (а) з умовами оферти від 02.09.2020 ТОВ «ІНФІНАНС» (місцезнаходження 010033, м. Київ, вул. Жилянська, 41, ідентифікаційний код юридичної особи 390083990), умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та Умовами програми «MoneyBOOM loyal», затверджених наказом № 14/1 від 19.08.2020, згоден укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020, для надання мені кредиту на нижчевикладених умовах, викладених в цьому Акцепті та даю згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога мого власноручного підпису».
Згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM loyal», правила є публічною пропозиціє (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України укласти договір позики на умовах, що встановлені Товариством і застосовуються у разі подання фізичною особою - Потенційним позичальником заявки на сайті Товариства на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачені правилами. Електронний договір укладається з використанням ІТС.
За договором фінансового кредиту Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов Договору фінансового кредиту в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та у термін визначений Договором.
Потенційний позичальник на сайті складає Електронну заявку, використовуючи форму для складення даного документа, яка розміщена в Особистому кабінеті та наведена у Додатку № 3 до Правил та направляється її засобами ІТС Товариству. Потенційний позичальник, що має намір отримати фінансовий кредит, підтверджує достовірність зазначених контактних даних, що містяться у електронній заявці, при підписанні Електронного договору Електронним підписом. Підписання електронного договору є також підтвердження ознайомлення позичальника з Правилами та прийняття їх умов у повному обсязі, а також надання згоди на обробку його персональних даних та передачі інформації до Бюро кредитних історій.
Розмір процентних ставок за користування кредитом встановлюється Товариством у договорі фінансового кредиту. Строк користування кредитом не може перевищувати строк дії договору фінансового кредиту.
Проценти за користування поточною сумою фінансового кредиту нараховуються на суму фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі виходячи з максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 7.3. Правил.
Товариство направляє грошові кошти, отримані від позичальника, на погашення заборгованості за договором в наступній послідовності: неустойка та інші платежі відповідно до договору; прострочені проценти за користування кредитом; сума кредиту та проценти за користування кредитом.
Кредитні кошти були перераховані на картку НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 у Заявці-анкеті на отриманні кредиту від 02.09.2020, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.07.2025 № 15435_25709112745.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 02.09.2020 кредиту (траншу) в сумі 9 000,00 грн в межах договору № 0689768023/5 від 06.02.2020.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 та зазначено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Відступлення (продаж) прав вимоги за договором № 0689768023 від 06.02.2020 року не суперечить статті 514 ЦК України, підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, копіями договорів факторингу № 11-02/22 від 11.02.2022 року та відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, реєстрів боржників до вказаних договорів.
Оскільки вказана сума тіла кредиту ОСОБА_1 не в повній мірі повернута ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту з відповідача обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих з відповідача судом першої інстанції процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках № 1 та № 2 до договору при наданні першого траншу кредиту, та додатках № 3 та № 4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту.
Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору, зокрема додатків № 3 і № 4 при наданні другого та наступних траншів.
Відповідно до умов договору сторони погодили, що максимальний строк користування кредитом (5 траншем) становить 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 20 000,00 грн, максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 3,5 %.
Водночас, у пропозиції надання кредиту (траншу) та акцепті оферти від 02.09.2020, які підписані відповідачем, сторонами визначені конкретні умови отримання цього траншу в межах основного договору, де вказано про строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткову ставку 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Вказаний висновок зазначено у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Враховуючи наведене, оскільки Заявкою-анкетою, Пропозицією та Акцептом оферти на отримання кредиту (траншу) від 02.09.2020 року визначено конкретні умови надання траншу, його розмір; процентну ставку, строк користування траншем, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування в межах окремого траншу суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Посилання Товариства на те, що умовами договору передбачено, що право користування кредитом становить 36 місяців (3 роки), а також передбачено сплату відсотків протягом усього строку користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як вбачається зі змісту кредитного договору та відповідно до умов надання окремого траншу кредиту автоматичної пролонгації надання траншу кредиту умовами договору не передбачено, це можливо виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і простроченим.
ОСОБА_1 не виконала зобов'язання з повернення чергового траншу та відсотків за користування траншем, що нараховані протягом визначеного строку користування траншем (30 днів). З огляду на те, що продовження строку користування траншем не відбулося, оскільки не було виконано умови про погашення відсотків, то відповідно з 31 дня заборгованість вважається простроченою, і кредитодавець втратив право нараховувати зазначені відсотки за користування кредитом.
36 календарних місяців - це загальний строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020, тобто строк, упродовж якого позичальник може отримувати кошти із визначеного сторонами ліміту кредиту - 20 000,00 грн окремими траншами, з укладенням при цьому додатків до договору та із визначенням по кожному траншу строку користування ним, який є окремим від загального строку договору.
Узгоджений умовами договору 30-денний строк користування 5 траншем кредиту (строк кредитування) сторони не змінювали.
При цьому, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 110542,50 грн ТОВ «Коллект Центр» вказало, що ця сума є заборгованістю на дату відступлення прав вимоги від ТОВ «Інфінанс». Проте, зі складеного ТОВ «Інфінанс» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.02.2022 (дата продажу права вимоги) заборгованість ОСОБА_1 за процентами складала 5647,50 грн. Наступним кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано ще відсотки у розмірі 104895,00 грн.
В свою чергу, позивач нарахував відсотки за вказаним кредитним договором за період з 10.01.2023 по 05.02.2023 за 27 днів в розмірі 8505,00 грн.
Однак суми в розмірі 110542,50 грн, заявленої позивачем, у розрахунках, що містяться у матеріалах справи, немає.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками.
Відтак, надані позивачем докази (розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників до договорів) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у вищевказаній сумі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн та за процентами за користування кредитними коштами за 30 днів, виходячи із відсоткової ставки - 1,75% за один день, тобто 4725,00 грн (9000,00 грн * 1,75% * 30 днів), а загалом 13725,00 грн. (9000,00 тіло кредиту + 4725,00 грн відсотки за користування кредитом).
Доказів, які б свідчили про добровільне повернення отриманих відповідачем коштів, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, тобто після 02.10.2020 у розмірі 105817,50 грн. є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 суми тіла кредиту в розмірі 9000 грн., та відсотків визначених у договорі від 02.09.2020 (акцепт оферти від 02.09.2020 на укладення договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0689768023/5 від 06.02.2020 та отримання кредиту згідно заявки - анкети № 3245567 від 02.09.2020) у розмірі 4725,00 грн. обґрунтованими, та такими що обумовлені та погоджені сторонами та у загальному складають суму заборгованості - 13725,00 грн.(9000,00 грн. тіло кредиту + 4725,00 грн. відсотки за користування кредитом).
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
06.02.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0689768023/5 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 9 000 грн. Кредитний договір № 0689768023/5 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Заявки-Анкети на отримання кредиту № 3245567 реквізитами банківської платіжної картки є № НОМЕР_4 , тобто відповідачем самостійно було вказано бажаний спосіб отримання кредитних коштів.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (у редакції станом на день звернення позивача до суду) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно виписки по рахунку відповідача за договором №б/н за період з 02 вересня 2020 року по 31 грудня 2022 року, наданих АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 , підтверджено факт переказу 02 вересня 2020 року на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 9000 грн, тобто отримання останньою кредитних коштів.
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що під час розгляду справи позивачем доведено факт укладення кредитного договору та отримання коштів в сумі 9000 грн ОСОБА_1 , а відповідачем не спростовано обставини укладення кредитного договору та неотримання коштів, тому зустрічний позов не підлягає до задоволення.
Посилання апелянта на те, що відповідач не отримував жодного письмового повідомлення про зміну кредитора, що, у свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, адже наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається апелянт, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц.
Щодо заявленого клопотання представником ОСОБА_1 - адвокатом Індутним-Шматько С.М. про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Адвокат, звертаючись з вказаним клопотанням, просив апеляційний суд витребувати у ТОВ «Сперіус Бум», ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Універсальні платіжні рішення» докази, які перелічені у прохальній частині клопотання (а.с. 188-19, т. 2).
У розумінні ст.81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України.
Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Встановлено, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що в своїй сукупності надають суду можливість встановити обставини справи для перевірки доводів апеляційної скарги.
При цьому, відповідачем у встановленому порядку не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених в клопотанні доказів апеляційною інстанцією.
За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотань про витребування доказів, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для витребування доказів в контексті їх значення для правильного розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за умови наявності в матеріалах справи достатніх і допустимих доказів.
Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши надані докази та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2725,00 грн.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10,9%) - у розмірі 264,04 грн. Судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (3633,60 грн.) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (89,1%) - 3237,53 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2973,49 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька Станіслава Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2026 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 0689768023/5 від 06 лютого 2020 року у розмірі 13 725,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2973,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правничу допомогу в розмірі 2725,00 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
/повний текст постанови суду складено 24 квітня 2026 року/