23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18569/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кононенко А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року (суддя Бондар М.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 15.10.2025 року) у адміністративній справі №160/18569/25 за позовом Керівника Самарської окружної прокуратури до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, треті особи: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації права державної власності на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення, суд -
У червні 2025 року Керівник Самарської окружної прокуратури (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), треті особи: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року позовні вимоги задоволено.
Встановлено, що Міністерство культури України 06.04.2026 року звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою в якій просило змінити назву з Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України у зв'язку перейменуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 року №1396.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити заяву Міністерства культури України та перейменувати третю сторону Міністерство культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» (чинний з 23.10.2006 року) та статті 1, 9 Конвенції; статті 1, 6, 17, 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ч1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Апелянт зазначив, що законодавець розмежував поняття «пам'ятка культурної спадщини» та «культова будівля» і розмежував процедуру передачі власником або уповноваженим органом у володіння, користування чи управління пам'ятки культурної спадщини та культової будівлі. Апелянт зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2024 року №337 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор» та «Дзвіниця Троїцького собору» перебувають у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України. Таким чином, управління культури, туризму, національносте і релігій облдержадміністрації здійснені заходи щодо державної реєстрації даних об'єктів культурної спадщини. Апелянт зазначив, що рішенням виконкому Новомосковської міської ради народних депутатів від 20.03.1996 року №299 «Про затвердження державних актів на право постійного користування землею» затверджено державні акти на право постійного користування землею Українській Православній церкві під Свято-Троїцький Собор , площею 0,6560 га на площі Перемоги. Таким чином постійним користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: площа Перемоги, 1 с. Новомосковська є релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську. Згідно рішення Новомосковської міської ради від 01.12.2011 року №374 «Про взяття на баланс нежитлового приміщення за адресою: площа Перемоги, 1 с. Новомосковська» управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Новомосковської міської ради було зобов'язано взяти на баланс Свято-Троїцький собор. Апелянт зазначив, що відповідно до ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» реєстрація прав власності на пам'ятки не відноситься до компетенції облдержадміністрації відповідно до законодавства у сфері охорони культурної спадщини; облдержадміністрація не може бути власником або балансоутримувачем культового майна.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 року №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №151. Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», з охоронним №1082. Згідно з Історико-архітектурним опорним планом міста Новомосковська Дніпропетровської області, розробленим у 2015 році ТОВ «Інститут Харків Проект», погодженого рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 року №120, затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.11.2019 року №878, «Свято-Троїцький собор» 1775-1780 (охоронний №151) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» (охоронний №1082), розташовані на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, є пам'ятками архітектури, історії національного значення. Рішенням Новомосковської міської ради №680 від 10.06.2022 року «Про перейменування площ, вулиць та провулків міста Новомосковська», площу Перемоги у м. Новомосковську перейменовано на площу Соборну. Постановою Верховної Ради України №3984-IX від 19.09.2024 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» м. Новомосковськ та Новомосковський район перейменовано в м. Самар та Самарівський район. Постановою Кабінету Міністрів України №337 від 26.03.2024 року «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Реєстру «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049 та «Дзвіницю Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, які розташовані на площі Соборній, 1 у м. Самар. Керівник Новомосковської окружної прокуратури звернувся з листом від 24.10.2024 року №62-5795вих-24 до Дніпропетровської облдержадміністрації, в якому просив надати інформацію хто є власником об'єктів культурної спадщини пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор (дер) 1772 р.», охоронний №151 та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», охоронний №1082, розташовані на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області та надати іншу інформацію щодо оформлення права власності, користування, іншого права користування вказаними об'єктами.
Управління Дніпропетровської облдержадміністрації листом від 22.11.2024 року №2639/0/161-24 повідомила прокуратуру, що відповідно до ст.3, ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, на яких покладається державне управління у сфері охорони культурної спадщини. У свою чергу структурним підрозділом до повноважень якого належить вирішення питань охорони культурної спадщини на території м. Новомосковська є управління культури, спорту та туризму виконавчого комітету Новомосковської міської ради. До цього часу відповідних рішень Міністерства культури України щодо пам'яток архітектури національного значення «Троїцький собор», з охоронним № 040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», з охоронним №040050, до Управління Дніпропетровської облдержадміністрації не надходило. У відповідь на звернення прокуратури, Міністерство культури України листом від 06.11.2024 року №06/13/9904-24 повідомило, що відповідно до листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 року №434/0/161-23 щодо пам'яток місцевого та національного значення, що знаходяться на праві користування або власності у релігійних громадах, а також наявність або відсутність укладених належним чином охоронних договорів та документів відповідно до яких такі об'єкти культурної спадщини були передані у власність або користування релігійним громадам «Троїцький собор (дер.)» (ох. №040049) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)» (ох. №040050) знаходяться у власності (користуванні) релігійної громади «Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську та у зв'язку з реставрацією знаходиться в оперативному управлінні Департаменту капітального будівництва облдержадміністрації. При цьому оформлення права власності, користування щодо вказаних об'єктів не належить до повноважень Міністерства культури України, визначених у Законі України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до цього у Міністерства культури України відсутня інформація про оформлення права власності, користування на вищезазначені об'єкти культурної спадщини. На відповідне звернення прокуратури, КП «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради» від 12.05.2025 року №193 повідомило, що правова документація на об'єкти нерухомого майна: «Троїцький собор» та «Дзвіниця Троїцького собору», розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар (м. Новомосковськ), площа Соборна (Перемоги), №1 в БТІ не виготовлялись. Право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна в БТІ не зареєстроване. Суд врахував, що «Троїцький собор (дер.) 1772 р.» та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» включено до переліку пам'яток архітектури, які перебувають під охороною держави. До введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі ст.366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. На час розгляду справи Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, перебувають у державній власності. Суд врахував, що відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 05.11.2013 року №Р-940/0/3-13 «Про спеціально уповноважений орган з питань охорони культурної спадщини» Департамент культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації визначено спеціально уповноваженим органом з охорони культурної спадщини облдержадміністрації. На час розгляду цієї справи відповідні повноважені належать Управлінню культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації. Суд зазначив, що Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації відповідно до Положення про Управління, утворюється головою обласної державної адміністрації і є її структурним підрозділом. Управління підзвітне i підконтрольне голові обласної державної адміністрації та Міністерству культури України. Зазначене спростовує можливість звернення Управління з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та спростовує покликання Дніпропетровської облдержадміністрації на відсутності повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.3 ст.53 КАС України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»; ст.1, ч.1 ст.3, частинами 1, 5 статтями 17, 23, п.3 ч.1 ст.27 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; пунктами 6, 40, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127; ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та прийшов до висновку про те, що об'єкт культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, мають бути зареєстровані в Державному реєстрі прав відповідно до законодавства. Суд вважав, що докази невчинення уповноваженим державою органом дій щодо реєстрації права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення: «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, Дніпропетровською облдержадміністрацією долучені до матеріалів справи, а саме: численні листи прокурора та відповіді на них Дніпропетровської облдержадміністрації, Міністерства культури України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації, які свідчать про тривале ухилення Дніпропетровської облдержадміністрації від визнання вказаних об'єктів культурної спадщини державною власністю та проведення відповідних реєстраційних дій. Суд вважав прокурора належним позивачем у цій справі. Суд вважав, що матеріали справи свідчать, що Дніпропетровською облдержадміністрацією жодних дій, спрямованих на проведення реєстрації права державної власності на «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташованих за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, вчинено не було.
Матеріалами справи встановлено, що Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 року №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №151. Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», з охоронним №1082.
Згідно з Історико-архітектурним опорним планом міста Новомосковська Дніпропетровської області, розробленим у 2015 році ТОВ «Інститут Харків Проект», погоджений рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 року №120, затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.11.2019 року №878, «Свято-Троїцький собор» 1775-1780 (охоронний №151) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» (охоронний №1082), розташовані на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, є пам'ятками архітектури, історії національного значення.
Відповідно до ст.17 Закону СРСР від 01.10.1990 року «Про свободу совісті і релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будинки і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Місцеві Ради народних депутатів і державні органи можуть передавати релігійним організаціям у власність або в безплатне користування культові будівлі та інше майно, що перебувають у власності держави. Передача релігійним організаціям і використання ними об'єктів і предметів, які є пам'ятками історії і культури, здійснюються відповідно до законодавства. Володіння і користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому законодавством.
Постанова ВЦВК і РНК РФСР «Про релігійні об'єднання» від 08.04.1929 року (зі змінами від 23.06.1975 року), яка була прийнята на підставі Декрету РНК РФСР від 20.01.1918 року «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» діяла до 25.10.1990 року, коли Постановою Верховної Ради Української РСР був введений в дію Закон Української РСР «Про свободу віросповідань».
Відповідно до статей 10, 30 постанови ВЦВК і РНК РФСР «Про релігійні об'єднання» від 08.04.1929 року для задоволення релігійних потреб віруючі, які складають релігійну громаду, можуть одержувати по договору в безоплатне користування від волосного чи районного виконкому чи міської ради спеціальні молитовні приміщення та предмети, призначені виключно для культових цілей. Молитовні будинки, які мають історичне, художнє і археологічне значення та знаходяться на особливому обліку Народного комісаріату освіти, передаються таким же порядком і на тих же умовах, але з обов'язковим додержанням встановлених правил про облік і охорону пам'ятників мистецтва та старовини.
Встановлено, що згідно договору від 10.04.1989 року, укладеного між виконкомом Ради народних депутатів м. Новомосковська та релігійною громадою Троїцького собору РПЦ в м. Новомосковську, приміщення Свято-Троїцького собору передано в довгострокове користування релігійній громаді.
В подальшому рішенням Новомосковської міської ради від 02.12.2011 року №374 «Про взяття на баланс нежитлового приміщення за адресою «площа Перемоги, 1» Свято-Троїцький собор на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську передано на баланс Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Новомосковської міської ради.
Відповідно до архівного витягу рішенням виконкому Новомосковської міської ради від 20.03.1996 року №288 затверджено Державний акт на право постійного користування землею: Українській православній церкві під Свято-Троїцький Собор, площею 0,656 га на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську. Земельна ділянка під вказаними пам'ятниками архітектури не формувалася. Кадастровий номер не присвоювався.
Встановлено, що рішенням Новомосковської міської ради №680 від 10.06.2022 року «Про перейменування площ, вулиць та провулків міста Новомосковська», площу Перемоги у м. Новомосковську перейменовано на площу Соборну. Постановою Верховної Ради України №3984-IX від 19.09.2024 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» м. Новомосковськ та Новомосковський район перейменовано в м. Самар та Самарівський район.
Встановлено, що листом від 26.09.2023 року №1950/0/161-23 Управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації відповідно до ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №452 «Про затвердження порядку визначення категорій пам'яток та наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158 «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» зверталося до Міністерства культури та інформаційної політики України з клопотанням про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України з категорією національного значення пам'яток архітектури, розташованих на території Дніпропетровської області.
Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №337 від 26.03.2024 року «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Реєстру «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049 та «Дзвіницю Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, які розташовані на пл. Соборній, 1, у м. Самар.
Відповідно до інформації Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №06/13/9904-24 від 06.11.2024 року, підготовленої на підставі листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 року №434/0/161-23, надано відомості щодо пам'яток культурної спадщини місцевого та національного значення, які перебувають у власності або користуванні релігійних громад, а також наявність або відсутність укладених належним чином охоронних договорів та документів відповідно до яких такі об'єкти культурної спадщини були передані у власність або користування релігійним громадам «Троїцький собор (дер.)» (ох. № 040049) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)» (ох. № 040050) знаходяться у користуванні релігійної громади «Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську та у зв'язку з реставрацією знаходиться в оперативному управлінні Департаменту капітального будівництва облдержадміністрації.
Однак, як вбачається з листа Управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації від 01.03.2023 року №434/0/161-23 охоронний договір згідно чинного законодавства на збереження пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький Собор», «Дзвіниця Троїцького Собору» за адресою м. Новомосковськ площа Перемоги, 1 не укладено.
Згідно листа Департаменту житлового-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації від 12.11.2024 року №4409/0/112-24 об'єкти культурної спадщини - пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький Собор (дер.) 1772 р.», охоронний №151 та «Дзвіниця Троїцького Собору (дер.) ХІХ ст.», охоронний №1082, розташовані за адресою площа Перемоги, 1 м. Новомосковська не перебувають в оперативному управління Департаменту житлового-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на теперішній час, право власності на об'єкти культурної спадщини національного значення - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: площа Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області не зареєстровано.
Самарівська окружна прокуратура вважає, що відсутність належного оформлення права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.» та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття» - створює низку серйозних негативних наслідків, зокрема унеможливлює забезпечення відповідального управління, фінансування та реставрації пам'яток, підвищує ризик їх фізичного занепаду, ускладнює захист у разі посягань, знижує туристичну й культурну цінність регіону, а також сприяє безвідповідальності з боку органів влади, що загалом загрожує втраті об'єктів історичної спадщини.
Встановлено, що Новомосковська окружна прокуратура звернувся з листом від 24.10.2024 року №62-5795вих-24 до Дніпропетровської облдержадміністрації, в якому просила надати інформацію хто є власником об'єктів культурної спадщини пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор (дер) 1772 р.», охоронний №151 та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», охоронний №1082, розташовані на площі Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області та інформацію щодо оформлення права власності, користування, іншого права користування вказаними об'єктами.
Встановлено, що Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації листом від 22.11.2024 року №2639/0/161-24 повідомила прокуратуру, що відповідно до ст.3, ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини на яких покладається державне управління у сфері охорони культурної спадщини. У свою чергу структурним підрозділом до повноважень якого належить вирішення питань охорони культурної спадщини на території м. Новомосковська є управління культури, спорту та туризму виконавчого комітету Новомосковської міської ради. До цього часу відповідних рішень Міністерства культури України щодо пам'яток архітектури національного значення «Троїцький собор», з охоронним №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», з охоронним №040050, до Управління Дніпропетровської облдержадміністрації не надходило.
Відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.11.2024 року №06/13/9904-24 повідомило, що відповідно до листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 року №434/0/161-23 щодо пам'яток місцевого та національного значення, що знаходяться на праві користування або власності у релігійних громадах, а також наявність або відсутність укладених належним чином охоронних договорів та документів відповідно до яких такі об'єкти культурної спадщини були передані у власність або користування релігійним громадам «Троїцький собор (дер.)» (ох. №040049) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)» (ох. №040050) знаходяться у власності (користуванні) релігійної громади «Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську та у зв'язку з реставрацією знаходиться в оперативному управлінні Департаменту капітального будівництва облдержадміністрації. При цьому оформлення права власності, користування щодо вказаних об'єктів не належить до повноважень Міністерства визначених у Законі України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до цього у Міністерства відсутня інформація про оформлення права власності, користування на вищезазначені об'єкти культурної спадщини.
Відповідно до наказу Управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації від 20.04.2021 року №28 делеговані повноваження по укладенню охоронних договорів на пам'ятки розташовані на території територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, структурним підрозділам райдержадміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 26.07.2023 року №1498/0/161-23 Управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації доручило Управлінню культури, спорту та туризму виконкому Новомосковської міської ради, до повноважень якого входить моніторинг пам'яток культури, здійснити періодичний моніторинг пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький Собор» та «Дзвіниця Троїцького Собору» та укласти охоронний договір, однак, 28.07.2023 року представник релігійної громади Української православної церкви Дніпропетровської епархії - настоятель Євлогій, архієпископ Новомосковський (О.В. Пацан) відмовився підписувати проект охоронного договору, посилаючись на те, що поки йдуть реставраційні роботи відповідальність за збереження майна має нести Департамент капітального будівництва облдержадміністрації.
В судовому засіданні встановлено, що у Троїцькому Соборі на теперішні час здійснюються служіння Релігійною громадою Української православної церкви Дніпропетровської єпархії.
Згідно актів візуального обстеження пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький Собор» та «Дзвіниці Троїцького Собору» від 28.07.2023 року: загальний стан пам'ятки культурної спадщини: за результатами візуального обстеження несущих та огороджувальних конструкцій собору, йог загальний стан визначено в цілому «задовільний», зважаючи на незавершену реконструкцію собору, що призупинена з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Запорізькій та Кіровоградській областях від 05.03.2024 року №10-09-01082 на адресу Новомосковської окружної прокуратури, згідно з листом Фонду державного майна України від 04.03.2024 року №10-62-6028 відомості про нерухоме майно з кваліфікаційним угрупуванням: 1272 - «Будівлі для культової та релігійної діяльності» 1273 «Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою» відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.2006 року №451 та місцезнаходженням: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, площа Соборна (Перемоги), 1 від суб'єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об'єкта державної власності не надавалися.
Відповідно до частин 4, 5 ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 4, 5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Згідно судовій практиці, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №826/13768/16 та від 29.11.2022 у справі №240/401/19 зазначено, що за змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості представництва прокуратурою інтересів держави в суді, оскільки, орган державної влади в особі Дніпропетровської облдержадміністрації (військової адміністрації), до компетенції якого віднесено відповідні повноваження та є відповідачем у справі, проявляє бездіяльність, а тому у даних даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини, а тому прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави.
Відповідно до статей 1, 2, ч.1 ст.3, ч.2 ст., ст.6, ч.1 ст.13. ч.1 ст.14, ч.1, 3 ст.17, частин 1, 2 ст.18, ч.1 ст.23, ч.1 ст.24, частин 1, 3 ст.25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на, зокрема, об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління; погодження охоронних договорів на пам'ятки національного значення. До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам'ятки; управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення. Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, зокрема, пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання. Пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію. Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони перебувають, у безоплатне користування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями Кабінету Міністрів України, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Державне та/або комунальне майно, в тому числі культові будівлі, споруди і майно не може використовуватися або передаватися релігійній організації, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", а також релігійним організаціям, діяльність яких не допускається відповідно до статті 5-1 цього Закону.
Право користування державним та/або комунальним майном, надане релігійним організаціям, діяльність яких не допускається відповідно до статті 5-1 цього Закону, і укладені з такими релігійними організаціями договори, пов'язані з використанням державного або комунального майна (оренди, найму, лізингу, інших форм користування чужим майном) припиняються достроково, через 60 днів з дня прийняття рішення про визнання відповідної релігійної організації афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Договори, пов'язані з використанням державного та/або комунального майна іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», припиняються достроково через 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом. Культова будівля, споруда - це будівля або споруда, що є об'єктом нерухомого майна, спеціально призначена для задоволення релігійних потреб шляхом проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань та забезпечення інших видів релігійної практики. Комплекс культових будівель - це топографічно визначена сукупність окремих або поєднаних між собою культових будівель, споруд, а також інших об'єктів, необхідних для забезпечення релігійної практики релігійної організації. Релігійні організації мають право отримувати у безоплатне користування культові будівлі, споруди і майно, що перебувають у державній та/або комунальній власності, з метою проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, ритуалів, молитов, служінь, релігійних зібрань, релігійної освіти та забезпечення інших видів релігійної практики відповідно до внутрішніх настанов релігійної організації у порядку, встановленому законом. Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п.6 Порядку визначення категорій пам'яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року №452 відповідність об'єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пунктів 1.1 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158 Державний реєстр нерухомих пам'яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам'ятки культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом - об'єкт культурної спадщини, який набув статус пам'ятки відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, в тому числі відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР; уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Відповідно до ст.366 Адміністративного кодексу УРСР 1927 року (втратив чинність згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25.08.1985 року №807-ХІ у зв'язку з введенням у дію з 01.06.1985 року Кодексу УРСР про адміністративні правопорушення) молитовні спеціяльного типу й культове майно, що є на облікові органів радянської влади, становлять державне майно.
Тобто, враховуючи ст.17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об'єктів будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до статей 3, 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно п.13 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Відповідно до пунктів 6, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що об'єкт культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, мають бути зареєстровані в Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що на час розгляду справи «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, перебувають у державній власності і це право власності слід зареєструвати у встановленому порядку. Уповноваженим державою органом на вчинення дій щодо реєстрації права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення: «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, є Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація. Численні листи прокурора та відповіді на них Дніпропетровської облдержадміністрації, Міністерства культури України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації свідчать про тривале ухилення відповідача від визнання вказаних об'єктів культурної спадщини державною власністю та проведення відповідних реєстраційних дій. Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 05.11.2013 року №Р-940/0/3-13 «Про спеціально уповноважений орган з питань охорони культурної спадщини» Департамент (Управління) культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації визначено спеціально уповноваженим органом з охорони культурної спадщини облдержадміністрації.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у адміністративній справі №160/18569/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова