Справа № 756/6751/26
Провадження № 1-кс/756/1326/26
23 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 лютого 2026 року за № 42026112350000013, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 266240 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 лютого 2026 року за № 42026112350000013, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та зазначила, що її підзахисний залишив військову частину через суперечності з командиром, зумовлені незаконними наказами чи розпорядженнями. Він ні від кого не переховувався, самостійно прибував до військової частини. Обставини, на які посилається прокурор, за твердженням захисника, не підтверджені жодними доказами. На думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Під час обшуку за місцем проживання він не переховувався, добровільно надав телефон і пароль до нього. Грошових коштів підозрюваний не отримував, працював неофіційно на будівництві та отримував допомогу від батьків.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий зазначив, що не пізніше 25.02.2026 ОСОБА_4 , знаючи про дію воєнного стану та пов'язані з ним обмеження, за попередньою змовою з невстановленими службовими особами військової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів, організував схему одержання неправомірної вигоди за оформлення військовослужбовців до тилових підрозділів НГУ у м. Києві.
25.02.2026 під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , який значився таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимагав 1000 доларів США за сприяння в оформленні до тилової військової частини НГУ у АДРЕСА_3 та знятті з обліків осіб, які самовільно залишили військові частини. 17.04.2026 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про можливість поновлення на службі в тиловій військовій частині НГУ у м. Києві та попросив надіслати копії особистих документів для передачі службовим особам цієї частини, створивши враження про реальність такого оформлення.
19.04.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно та за попередньою змовою з невстановленими службовими особами військової частини НГУ у м. Києві, збільшив раніше заявлену суму неправомірної вигоди до 3500 доларів США за оформлення ОСОБА_7 до тилової частини. З цієї суми 2000 доларів США мали бути сплачені авансом, 1500 доларів США - після початку служби.
21.04.2026 о 19:50 ОСОБА_4 під час телефонної розмови відмовився від особистої зустрічі та повідомив, що кошти отримає інша особа, яка передасть їх йому, а він - службовим особам військової частини НГУ.
Надалі ОСОБА_4 звернувся до знайомого на ім'я ОСОБА_8 з проханням організувати отримання коштів від ОСОБА_7 в Оболонському районі м. Києва. У результаті ОСОБА_9 21.04.2026 о 20:20 за адресою: м. Київ, пр-кт В.Івасюка, 4, корпус 4, на паркувальному майданчику одержав від ОСОБА_7 2000 доларів США для передачі ОСОБА_4 .
Після передачі коштів 21.04.2026 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 в пособництві в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про що йому було повідомлено 22 квітня 2026 року.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ;
- протоколами огляду мобільного телефону ОСОБА_7 , в ході яких зафіксоване його листування з ОСОБА_4 ;
- протоколом затримання ОСОБА_9 від 21.04.2026, у якого вилучено ідентифіковані імітаційні засоби;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 21.04.2026;
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 21.04.2026;
- протоколом огляду, ідентифікації, вручення грошових коштів від 21.04.2026;
- іншими матеріалами у їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Разом з тим, обґрунтовуючи кваліфікацію дій підозрюваного саме за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, прокурор послався на вислови підозрюваного в ході розмови з ОСОБА_7 .
Однак жодних матеріалів, які б підтверджували таку розмову та такі вислови, слідчим та прокурором не надано, і матеріали клопотання не містять жодних відомостей на підтвердження факту такої розмови та її змісту.
Слідчий суддя наголошує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, є злочином зі спеціальним суб'єктом, що передбачає необхідність встановлення у відповідної особи статусу службової особи, кола її повноважень та її належність до кола суб'єктів цього кримінального правопорушення.
Разом з тим, матеріали не містять жодних відомостей на підтвердження наміру підозрюваного передати грошові кошти іншій особі з таким статусом, існування такої службової особи, працівником якої установи чи органу вона є, наявність у неї відповідного статусу, а також наявності у підозрюваного реальної можливості передачі їй неправомірної вигоди.
При цьому, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_7 від 23 березня 2026 року, грошові кошти передавалися ним за вплив з боку підозрюваного на службових осіб військової частини та сприяння у переведенні до тилової частини.
Наведені обставини не виключають можливого кримінально караного характеру дій підозрюваного і наведені матеріали дають підстави для висновку про можливість вчинення ним кримінального правопорушення, втім підстави для кваліфікації його дій саме за ст. 368 КК України прокурором під час розгляду клопотання не обґрунтовані.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання слідчого судді, очікування можливого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, а також можливі факти самовільного залишення військової частини, що не заперечувалося учасниками.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час оцінки ризику впливу на свідків слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що особи свідків відомі підозрюваному, що свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний як самостійно, так й через інших осіб може впливати на свідків, з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань (висновків) чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 183 тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частина 2 містить вичерпне коло випадків, коли може бути застосований цей запобіжний захід. До раніше не судимої особи він може бути застосований виключно у випадку, якщо вона підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
До такої особи може бути застосований цей запобіжний захід у разі, якщо вона підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Разом з тим, слідчим не повідомлено відомостей щодо переховування підозрюваного у інших кримінальних провадженнях, доказів його виклику у їх межах, неприбуття на виклики, оголошення у розшук чи інших обставин, які б прямо чи опосередковано вказували б на невиконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Отже, обов'язковою передумовою застосування цього запобіжного заходу є висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частина 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, і за суворістю покарання належить до категорії кримінальних правопорушень, за якими до раніше не судимої особи може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, як уже зазначав слідчий суддя, слідчим та прокурором не наведено переконливих доводів щодо кваліфікації дій підозрюваного саме за ч. 3 ст. 368 КК України.
За таких обставин, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Строк дії запобіжного заходу слідчий суддя визначає у межах досудового розслідування.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах строку досудового розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, строком до 21 червня 2026 року включно.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Термін дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 21 червня 2026 року включно.
В решті клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1