23 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30245/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року (суддя Конєва С.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 01.12.2025 року) в справі №160/30245/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування заподіяної матеріальної шкоди,-
06.10.2025 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача суму 1075,70 грн. у вигляді відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року позовну повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що протягом усього періоду дії правового режиму воєнного стану на території України військова частина НОМЕР_1 неодноразово брала участь у бойових діях з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, виконуючи безпосередньо бойові завдання. Вказані обставини створили непереборні труднощі щодо забезпечення належного документообігу та юридичного супроводу діяльності військової частини. Підготовка документів у справах такої категорії потребує аналізу матеріалів, що можуть містити інформацію з обмеженим доступом або службову інформацію, доступ до якої здійснюється виключно через штатних уповноважених осіб. Відсутність у зазначений період штатної уповноваженої особи, а саме помічника командира військової частини з правової роботи позбавила військову частину можливості провести своєчасний збір матеріалів, здійснити їх правову оцінку та оформити позовну заяву відповідно до процесуальних вимог. Підтвердженням наведених обставин є лист Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 18.09.2025 року, у якому зазначено про погодження кандидатури на посаду помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 . Позивач - військова частина, яка виконує спеціальні функції із забезпечення оборони держави, - об'єктивно не може визначати пріоритети своєї діяльності на власний розсуд: завдання із захисту держави та життя військовослужбовців завжди мають безумовно домінуючий характер порівняно із здійсненням процесуальних формальностей, що, у свою чергу, безпосередньо вплинуло на строки звернення до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повертаючи позов з підстави порушення позивачем строку звернення до суду, виходив з того, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Суд першої інстанції врахував, що загальне посилання на участь у бойових діях без конкретизації таких обставин та без надання відповідних доказів, які б підтверджували неможливість подання саме цього позову до суду у згаданий період, не може бути визнано судом як поважні причини. Даний позов подано поштою тільки 06.10.2025р. (тобто з пропуском3-місячного строку звернення до суду з цим позовом). За приписами ч.6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Наведені в заяві про поновлення строку обставини, як підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, тому обґрунтовані підстави для поновлення позивачеві строку звернення до суду з цим позовом у суду відсутні, тому у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Матеріалами справи встановлено, що згідно із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2024 року №136, солдата ОСОБА_1 , який 11 квітня 2024 року самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та виключено із списків особового складу.
Відповідно до рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту 03.03.2025 року за вх. номером 1360/52 солдатом ОСОБА_1 було втрачено отримане у тимчасове користування майно, а саме, індивідуальний комплект першої медичної допомоги КК в кількості 1 (один) комплект.
Згідно Довідки-розрахунку по вартісну оцінку втраченого майна медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , вартість індивідуального комплекту першої медичної допомоги КК становить 1075,70 гривень.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 04.03.2025 року № 219, за даним фактом було призначено службове розслідування. Начальником медичної служби-начальником медичного пункту в/ч НОМЕР_1 була оформлена накладна №14 від 11.03.2024 року та видано солдату ОСОБА_1 індивідуальний комплект першої медичної допомоги КК у кількості 1 (один) комплект, про що свідчить його підпис.
За результатами проведення службового розслідування, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2025 року №300 визначено притягнути ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в повному розмірі 1075,70 гривень (одної тисячі сімдесят п'яти гривень 70 копійок). Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної групи організувати здійснення відшкодування завданої шкоди в розмірі 1075,70 гривень (одної тисячі сімдесят п'яти гривень 70 копійок) з ОСОБА_1 в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З позовом про стягнення з ОСОБА_1 . Військова частина звернулась до суду засобами поштового зв'язку 06.10.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року позов Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків позову, зокрема вказано про порушення строку звернення до суду з позовом. Судом запропоновано усунути недоліки позову шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України; оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.11.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано заяву про усунення недоліків позову, заявлено заяву про поновлення строку подання позову, надано копію платіжної інструкції № 674 від 22.09.2025 року як доказ сплати судового збору. В обґрунтування підстав порушення строку звернення вказано, що військова частина приймала участь у бойових діях з відсічі російської агресії, була відсутня фізична можливість подати позов за допомогою підсистеми «Електронний суд».
17.11.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 повторно надано заяву про усунення недоліків позову, заявлено заяву про поновлення строку подання позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду та повернуто позовну заяву.
Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування строків звернення до суду, що ч. 2 ст. 122 КАС України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2025 року №300 визначено притягнути ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в повному розмірі 1075,70 гривень (одної тисячі сімдесят п'яти гривень 70 копійок). Помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної групи організувати здійснення відшкодування завданої шкоди в розмірі 1075,70 гривень (одної тисячі сімдесят п'яти гривень 70 копійок) з ОСОБА_1 в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Таким чином з 26.03.2025 року у Військової частини НОМЕР_1 виникли підстави що дають право на пред'явлення вимог.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату коштів (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру виплачених сум, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Наказ від 26.03.2025 року №300 винесений Військовою частиною НОМЕР_1 .
З позовом Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду 06.10.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
За правилами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду, разом як і безпідставно відмовляти у доступі до судочинства посилаючись на строк звернення.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Як було вказано, при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи позивач дізнався про нанесену матеріальну шкоду 26.03.2025 року (кінцева дата після службового розслідування).
В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Звісно варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.
Позивач у своїх доводах посилається на запроваджений в Україні воєнний стан, його участь у обороні країни та відбиття збройної агресії.
Згідно ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан не може бути скороченим чи прискореним.
На противагу доводам позивача також слід вказати, що згідно ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан не може бути скороченим чи прискореним. Скорочення чи прискорення судочинства може породити юридичну невизначеність.
Також Військова частина НОМЕР_1 вказує на відсутність у зазначений період штатної уповноваженої особи, а саме помічника командира військової частини з правової роботи позбавила військову частину можливості провести своєчасний збір матеріалів, здійснити їх правову оцінку та оформити позовну заяву відповідно до процесуальних вимог. Підтвердженням наведених обставин є лист Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 18.09.2025 року, у якому зазначено про погодження кандидатури на посаду помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина не є одноособовим органом, наявність або відсутність уповноваженої особи не повинене впливати на роботу та організацію. Військова частина має командира.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слід залишити без змін, яку таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року в
справі №160/30245/25 - залишити без змін.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова