Головуючий І інстанції: Чудних С.О.
24 квітня 2026 р. Справа № 520/24351/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/24351/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної медичної (військово-лікарська) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медичної (військово- лікарській) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене листом від 14 серпня 2025 року № 33/4-Ж-691 щодо причинного-наслідкового зв'язку між захворюванням ОСОБА_2 та безпосередньою причиною його смерті;
- зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарській) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 , відображений у листі від 14 серпня 2025 року № 33/4- Ж-691 та прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної медичної (військово- лікарській) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене листом від 14 серпня 2025 року №33/4-Ж-691 щодо причинного-наслідкового зв'язку між захворюванням ОСОБА_2 та безпосередньою причиною його смерті.
Зобов'язано Центральну медичну (військово-лікарській) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 , відображений у листі від 14 серпня 2025 року № 33/4- Ж-691 та прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центральну медичну (військово-лікарській) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (04116, м. Київ, вул. Бердичівська, 1, ЄДРПОУ 08735882) судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова М(ВЛ)К від 13.09.2024 № 280 про причинний зв'язок захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причину його смерті з проходженням військової служби прийнято обґрунтовано, у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Крім того, апелянт, пославшись на абзац 3 пункту 11 Розділу 10 Положення, вказав, що чинним законодавством України не передбачено форми та змісту, який повинен зазначатися у відповіді на звернення громадян та є безпідставним. Разом з тим, відповідач зазначив, що суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак виключно відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційному суді, що ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.05.1985 р.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 починаючи з 11.05.2023 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №6014 від 16.10.2024 підтверджується, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.
ОСОБА_2 відповідно до Форми 100 від 22.08.2023, отримав поранення, діагноз після надання допомоги: МВТ, ВОСП обох гомілок, лівої ступні, лівого передпліччя, ВОНП н/з правої гомілки з вогнепальним переломом обох (т. 1 а.с. 13).
У подальшому, було видано довідку про обставини травми №1736/23 від 15.11.2023 р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 22 серпня 2023 року отримав: МВТ (22.08.2023) ВОНП з багата уламковим переломом н/3 обох кісток правої гомілки зі зміщенням фрагментів. ВОСП лівої ступні (т. 1 а.с. 15).
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №16164 відділення травматології підтверджується перебування ОСОБА_2 на лікуванні з 22.08.2023 по 23.08.2023 р. з діагнозом ВОСП. Багатауламковий (тип IIIB за Gustilo-Anderson) перелом н/3 обох кісток правої гомілки зі зміщенням фрагментів (т. 1 а.с. 16-19).
Водночас, 22.08.2023 р. ОСОБА_2 було проведено дослідження №63146 КТ головного мозку, висновками якого є - об'ємна та вогнищева патологія головного мозку, внутрішньочерепних гематом і ознак САК не виявлено. Кістки склепіння та основи черепа без травматичних змін (т. 1 а.с.20).
Відповідно до Виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №13793 ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у центрі травматології та ортопедії КП “ДОКЛМ “ДОР»» від 23.08.2023 по 31.08.2023 р. з діагнозом МВТ ( 22.08.23) Вогнепальний перелом обох кісток правої гомілки (СПО 12.08.23 АЗФ) ВОСП лівої стегна та передпліччя. Акубаротравма (т. 1 а.с.22-23).
31.08.2023 р. ОСОБА_2 було видано довідку 8790 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця НГУ, де вказано що заключний діагноз: “МВТ» та на період з 23.08.2023 по 31.08.2023 він звільнений від служби (т. 1 а.с. 24).
Також, 02.10.2023 р. ОСОБА_2 було видано довідку ВЛК №140, за результатами проведеного огляду встановлено, що діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після вибухової травми (22.08.2023р.), важкого ступеню, акубаротравми, вогнепального наскрізного осколкового поранення правої гомілки з вогнепальним багатоуламковим переломом нижньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням уламків; вогнепального сліпого осколкового поранення лівої стопи та III пальця лівої стопи, з наявністю дрібних металевих осколків в м'яких тканинах. Стан після оперативного лікування: ПХО вогнепальних ран, монтажу АЗФ «гомілка-стопа» на праву нижню кінцівку, фасціотомії правого стегна та правої гомілки (22.08.2023р.); ПХО вогнепальних ран правої гомілки та лівої стопи, фасціотомних ран правого стегна та правої гомілки (02.09.2023р.); ПоХО ран правого стегна та гомілки, ушиття фасціотомних та вогнепальних ран (05.09.2023р.); Демонтажу зламаного АЗФ, перемонтажу АЗФ, ПХО ран правої гомілки та лівої стопи, ушиття ран (15.09.2023р.)Травма, ТАК, повязана із проходженням військової служби ( довідка про обставини травми відсутня ). На підставі статті 81 графи II, Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів (т. 1 а.с.25-26).
Відповідно до виписки №001647 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_2 в період з 28.11.2023 по 27.12.2023 р. перебував на лікуванні з діагнозом :S81.81 - Y36.2 наслідки МВТ (22.08.2023), вогнепального уламкового поранення кінцівок з вогнепальним багатоуламковим переломом дистального відділу обох кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових уламків в стадії фіксації МОС пластинами та гвинтами, встановленим цементним спейсером. Стан після ряду операцій (22.08.2023 - ПХО ран, монтаж АЗФ, фасціотомія; 02.09.2023 - Повторна хірургічна обробка вогнепальних ран правої гомілки та стопи, хірургічна обробка фасціотомних ран правого стегна та правої гомілки; 15.09.2023 - Демонатж зламаного АЗФ, перемонтаж АЗФ, ПоХО ран правої гомілки та лівої стопи, ушиття ран; 04.11.2023 - демонтаж стрижневого АЗФ ділянки правої великогомілкові кістки; 09.11.2023 - Відкрита репозиція МОС переломів н/3 обох кісток правої гомілки пластинами та гвинтами, встановлення цементного спейсеру) (т. 1 а.с. 27-34).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, перебуваючи вдома в очікуванні подальшого лікування, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №12- 17/02ВЛ/24 від 03.01.2024 р., де зазначено ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи вдома (т. 1 а.с. 34-35).
Довідкою про причину смерті №12-17/02ВЛ/24 від 03.01.2024 р. уточнено, що хвороба яка призвела до смерті: гострий розлад кровообігу, кардіоміопатія неуточнена , 05.01.2024 р. було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 36).
Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку від 30.04.2024, комісія, призначена наказом командира військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2024, №1306, надала висновок: згідно вимог пункту 3.11. п. п. 4 розділу 3 Порядку, комісія визнає випадок смерті солдата ОСОБА_2 природньою смертю, нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (а.с. 38-41).
13.09.2024 року Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» видала постанову №280, в якій зазначила діагноз i постанова військово-лікарської комісії: «Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу». Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), не пов'язані з проходженням військової служби (т. 1 а.с. 42).
У зв'язку з незгодою з таким рішенням у частині причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті ОСОБА_1 , було подано скаргу до Ц(М)ВЛК 17.03.2025.
Відповіддю Ц(М)ВЛК від 29.04.2025, позивачу було повідомлено, що за результатами розгляду ЦМ(ВЛ)К встановлено, що постанова М(ВЛ)К від 13.09.2024 №280 про причинний зв'язок захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причину його смерті з проходженням військової служби прийнято обґрунтовано правильно у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331.
Підстав для її скасування та застосування іншого формулювання причинного зв'язку у даному випадку на теперішній час немає.
Комісією було зазначено, що у разі перегляду лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , встановлення іншої причини смерті, її уточнення та ймовірних механізмів за результатами судово- медичного розгляду матеріалів. ЦМ(ВЛ)К повторно розгляне порушене питання (т. 1 а.с.43-44).
Під час надання правової допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Лихачовим Романом Борисовичем було направлено адвокатський запит від 29.05.2025 №45-Ч щодо надання інформації та медичної документації стосовно причин смерті ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 45-47).
Відповідно до відповіді ОБСМЕ від 05.06.2025 №02-06/1481 повідомлено, що 03.01.2024 року на підставі постанови слідчого СВ відділу поліції №1 Чугуївського РУП ГУНІ в Харківській області старшого лейтенанта поліції Нестеренко О.В. від 02.01.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2024221250000006 від 03.01.2024 року, судово-медичним експертом ОСОБА_4 , в приміщенні Вовчанського відділення КЗО3 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, проведена судово-медична експертиза трупу ОСОБА_2 , 1985 року народження, встановлена причина смерті: «Гострий розлад кровообігу. Кардіоміопатія, неуточнена.», «Висновок експерта» №12-17/2-BJ/2 Відповіді на ряд питань містяться у «Висновку експерта» №12-17/2-B.J1/24.Питання №4 може бути розглянуто у ході проведення комісійної судово-медичної експертизи. Підміна «Висновку експерта» виписками або іншими документами заборонена (т. 1 а.с. 48).
При судово-медичній експертизі трупа громадянина ОСОБА_2 , 1985 року народження, відповідно до висновку експерта №12-17/2-ВЛ/24, з урахуванням результатів лабораторних досліджень поряд з ознаками гострого розладу кровообігу (рясні трупні плями, рідкий стан крові, венозне ловнокровя внутрішніх органів, крововиливів на поверхні серця, набряк головного мозку та м'яких його оболонок), встановлене захворювання - кардіоміопатія неуточнена (т. 1 а.с. 49-54).
Відповідно до відповіді ГМКЦ МВС України від 14 серпня 2025 року №33/4-Ж-691 відповідно до звернення від 01.08.2025 за результатами розгляду ЦМ(ВЛ)К встановлено, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/02-ВН/24 «Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи», де проводився розтин, хворобою, що призвела до смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) визнана «Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу».
За висновком спеціального розслідування нещасного випадку Форми Н-5 в/ч НОМЕР_4 смерть визнана природньою, нещасний випадок - таким, що стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Таким чином, постанова М(ВЛ)К від 13.09.2024 №280 про причинний зв'язок захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причину його смерті з проходженням військової служби прийнято обґрунтовано, у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285 (т. 1 а.с. 55).
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням Центральної медичної (військово- лікарській) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформленої листом від 14 серпня 2025 року № 33/4-Ж-691, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував усіх документально підтверджених обставин та усієї необхідної медичної документації. Відповідач не вжив усіх заходів для належного встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з обставинами проходження військової служби та виконання бойових завдань, унаслідок чого було порушено процедуру прийняття рішення. Крім того, суд першої інстанції вказав, що спірне рішення не містить жодної оцінки щодо спростування або не спростування наданим позивачем документів щодо перегляду встановленого постановою про причинний зв'язок захворювання позивача, з урахуванням стану перебігу хвороб позивача, а також здійснення індивідуальної, комплексної оцінки стану здоров'я з метою визначення дійсного причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 ..
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами 2-3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно з частиною десятою статті 21 Закону № 876-VII організація військово-лікарської експертизи здійснюється шляхом проведення медичного огляду військовослужбовців, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання, військовослужбовців, які звільняються з військової служби, на базі військово-лікарських комісій Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України "Про Національну поліцію", частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України", статті 70 "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом МВС України від 03.04.2017 № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення № 285).
Колегія суддів вказує, що ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України, тому спірні правовідносини регулюються Положенням № 285.
Положення № 285 визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М (ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії України (п. 1 розділу І Положення № 285).
У п. п. 4 п. 2. розділу І Положення № 285 визначено, що основними завданнями М (ВЛ)К, серед іншого, є визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 3 розділу І Положення № 285 закріплено, що М (ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань:
1) проводять лікарську експертизу щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських і колишніх поліцейських, кандидатів на навчання за державним замовленням у ЗВО, здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО;
2) проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
Відповідно до п. 4 розділу І Положення № 285, М (ВЛ)К у своїй роботі керуються законодавством, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу II Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.
У п. 2. та п. 3 Розділу II Положення № 285 вказано, що штатними М (ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ (ВЛ)К) Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" (далі - ДУ ГМЦ), М (ВЛ)К державних установ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України" по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ (ВЛ)К - штатна М (ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ (ВЛ)К здійснює координацію діяльності М (ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М (ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до пп. 1 п. 13 Розділу 9 Порядку № 285 «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи (у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України)».
Згідно з п. 15 Розділу 9 Порядку № 285 рішення (постанова) М(ВЛ)К про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку (далі - Акт про нещасний випадок), Акті про нещасний випадок невиробничого характеру за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку (далі - Акт про нещасний випадок невиробничого характеру), у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва). Також до М(ВЛ)К подається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання поранення (травми, контузії, каліцтва).
Відповідно до п. 17 Розділу 9 Порядку № 285 Визначення причинного зв'язку захворювання поранення (травми, контузії, каліцтва), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними М(ВЛ)К.
Пунктом 31 Розділу 9 Порядку № 285 визначено, що для прийняття рішення (постанови) про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної М(ВЛ)К разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із Направленням на медичний огляд подаються такі документи (засвідчені копії документів):
довідка про проходження військової служби або копія службового посвідчення (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
довідка за формою, наведеною в Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);
медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), витяги з медичної карти амбулаторного хворого (медичної карти стаціонарного хворого), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ, свідоцтво про хворобу (Довідка М(ВЛ)К);
довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - для військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво);
копії Акта про нещасний випадок, Акта про нещасний випадок невиробничого характеру - у разі проведення відповідних розслідувань;
лікарське свідоцтво про смерть - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
свідоцтво про смерть - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною М(ВЛ)К ураховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, органів дізнання або досудового слідства, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До зазначених документів особи, визначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
ОСОБА_5 вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), осіб, які звернулися до штатної М(ВЛ)К, ТЦК та СП.
Якщо в місячний строк із дня надходження документів від заявника вирішити порушені у зверненні питання неможливо, голова (начальник) штатної М(ВЛ)К або його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Пунктом 35 Розділу 9 Порядку № 285 встановлено, що рішення (постанова) М(ВЛ)К про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, зазначених у пунктах 13, 14 цього розділу, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
У випадках коли причину смерті не встановлено, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) про причинний зв'язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а в постанові про причинний зв'язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.
Колегія суддів зазначає, що для визначення причинного зв'язку захворювань позивача із захистом Батьківщини ЦМВЛК Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» необхідно встановити чи виникло його захворювання, або чинники, які могли вплинути на виникнення та розвиток захворювання у періоди участі у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, або внаслідок участі у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України захворювання, яке виникло до цього періоду значно ускладнилося та погіршило стан особи, що є визначальною умовою стосовно кваліфікації смерті особи.
У випадку виникнення захворювань у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до діючої армії, досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1985 року народження, проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України, про що свідчить військовий квиток та відповідні документи. Його безпосередня участь у заходах із забезпечення оборони України та захисту населення в умовах збройної агресії Російської Федерації підтверджується довідкою №6014 від 16.10.2024 року. 22 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань у Запорізькій області ОСОБА_2 зазнав тяжких поранень внаслідок артилерійського обстрілу: множинні вогнепальні осколкові поранення обох гомілок, лівої стопи та передпліччя, багатоуламковий перелом кісток правої гомілки зі зміщенням фрагментів, а також акубаротравму.
Вказані обставини підтверджуються формою 100 від 22.08.2023, довідкою про обставини травми №1736/23 від 15.11.2023, виписками з медичних карт стаціонарного хворого та іншими медичними документами.
ОСОБА_2 переніс низку оперативних втручань, у тому числі первинну хірургічну обробку вогнепальних ран, монтаж та перемонтаж апарату зовнішньої фіксації, фасціотомію, ушиття ран, подальшу репозицію переломів із використанням пластин і гвинтів, а також встановлення цементного спейсера.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер удома, перебуваючи на лікуванні. У лікарському свідоцтві про смерть та довідці про причину смерті вказано: гострий розлад кровообігу, кардіоміопатія неуточнена.
Однак, як доречно звернув увагу суд першої інстанції, висновки різних комісій щодо причинного зв'язку захворювання, яке призвело до смерті, є суперечливими.
Так, акт спеціального розслідування від 30.04.2024 кваліфікував смерть як «природню» і таку, що не пов'язана з виконанням службових обов'язків (т. 1 а.с. 41).
Водночас, постанова військово-лікарської комісії від 13.09.2024 №280 прямо вказала, що захворювання, яке призвело до смерті - кардіоміопатія з гострим розладом кровообігу, пов'язане із проходженням військової служби (т. 1 а.с. 42).
Дослідивши оскаржуване рішення, прийняте у формі листа № 33/4-Ж-691 від 14 серпня 2025 року № 33/4-Ж-691 щодо причинного-наслідкового зв'язку між захворюванням ОСОБА_2 та безпосередньою причиною його смерті, колегія суддів зазначає, що вказане рішення прийняте з урахуванням лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/02ВН/24 «Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи», та висновку спеціального розслідування нещасного випадку Форми Н-5 в/ч НОМЕР_4 .
Позивач, при цьому стверджував, що оскаржуване рішення про причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причини смерті сина позивача - ОСОБА_2 прийнято з порушенням процедури передбаченої Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285, зокрема, без направлення запитів до закладів охорони здоров'я (установ), військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, узагальнення та оцінки результатів для з'ясування фактичних обставин, що призвело до смерті та причини смерті, що у свою чергу, свідчить про порушення Центральною медичною (військово-лікарській) комісією Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» порядку прийняття рішення про причинний зв'язок захворювання із захистом Батьківщини.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, хворобою, що призвела до смерті ОСОБА_2 визнана «Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу», при цьому відповідачем не надано оцінку щодо причин та часу виникнення вказаної хвороби у ОСОБА_2 .
При цьому, матеріали справи не містять відомостей, що померлому до смерті було діагностовано кардіоміопатію або мали місце скарги позивача щодо стану здоров'я пов'язані з хворобою серця. Захворювання, яке спричинило смерть було виявлено після його смерті та при житті не діагностувалося.
Також, відповідачем не досліджувалось питання можливості того, що чинники які спричинили захворювання виникли та безпосередньо могли вплинути на стан здоров'я під час безпосередньої участі позивача в бойових діях в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Надання оцінки діагнозу та або встановлення причин смерті, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Отже, відповідачем не доведено врахування всіх медичних документів стосовно ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази щодо вжиття відповідачем, при розгляді документів померлого всіх дій з метою належного встановлення обставин та можливого причинного зв'язку із захворюванням, яке спричинило смерть, саме в період служби та/або початок захворювання яких був в період перебування позивача в лавах НГУ та безпосередньої його участі в бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Державна установа "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" не розглянула належним чином звернення позивача від 01.08.2025 з проханням скасувати рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» від 13.09.2024 за №280 щодо причинного зв'язку патології військовослужбовця НОМЕР_6 НГУ ОСОБА_2 , що призвела до смерті та визнати її такою, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів підтвердження вчинення всіх дій (повного дослідження обставин та всіх медичних документів, обґрунтування їх врахуванням або не врахування, витребування для дослідження інших документів ) передбачених Положеннями № 285, щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, якими спричинена смерть, із захистом Батьківщини, та не надав до суду доказів зворотного.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання протиправним та скасування рішення Центральної медичної (військово- лікарській) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене листом від 14 серпня 2025 року №33/4-Ж-691 щодо причинного-наслідкового зв'язку між захворюванням ОСОБА_2 та безпосередньою причиною його смерті.
Щодо обраного судом способу захисту шляхом зобов'язання Центральної медичної (військово-лікарській) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 , відображений у листі від 14 серпня 2025 року № 33/4- Ж-691 та прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за наслідком системного аналізу вказаних правових норм колегією суддів вбачається, що функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті покладаються саме на ЦМВЛК, яка утворюється в установленому порядку та яка в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таке право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, визначення причинного зв'язку захворювання та смерті, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд не може підміняти компетенцію іншого органу та приймати рішення про наявність причинного зв'язку смерті з захворюванням. Суд лише перевіряє правомірність дій та рішень відповідача, їх відповідність законам України та підзаконним нормативно-правовим актам.
Отже, суди позбавлені можливості оцінювати обґрунтованість медичних висновків при прийнятті певного рішення, оскільки не є спеціалізованими установами в медичній сфері, суди вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття, а оцінка підставності висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 справа №240/7133/19, від 08 серпня 2019 року справа №820/11362/15.
Разом з тим, суд першої інстанції зобов'язавши Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», окрім іншого, прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, фактично втрутився у дискреційні повноваження відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив виключно з підстав порушення процедури прийняття рішення. Жодної оцінки захворюванню, яке призвело до смерті ОСОБА_2 судом не надавалось.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, з огляду на обставини справи та дискреційні повноваження ЦМ(ВЛ)К ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо визначення причинного зв'язку захворювання та смерті, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 , відображений у листі від 14 серпня 2025 року № 33/4- Ж-691 та прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду. За цим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню шляхом виключення із резолютивної частини рішення суду першої інстанції зобов'язання Центральної медичної (військово-лікарській) комісії Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» прийняти нове рішення, яким пов'язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини.
Інші доводи апеляційної скарги загальних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в його резолютивній частині.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" - задовольнити частково.
Змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року, виклавши абзац 3 резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарській) комісію Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 , відображений у листі від 14 серпня 2025 року № 33/4- Ж-691, з урахуванням висновків суду.».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі № 520/24351/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло