22 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/13667/25
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Переверзєва О.О.,
представника відповідача Федоренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
19.12.2025 ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстровано у суді 22.12.2025), у якому просить наступне:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04.12.2025 № 98-ДВ про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 5/17 від 20.10.2017 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.11.2017 громадянину російської федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Азербайджанська ССР (паспорт № НОМЕР_2 ).
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04.12.2025 №7401130100020099 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Азербайджанська ССР (паспорт № НОМЕР_3 ).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 14.01.2026 передано адміністративну справу № 620/13667/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень на розгляд до Деснянському районному суду м. Чернігова (проспект Перемоги, 141, м. Чернігів, 14000) за підсудністю.
Ухвалою судді Деснянський районний суд міста Чернігова в складі судді Маринченко О.А. від 26.02.2026 роз'єднано позовні вимоги у справі № 620/13667/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги:
1) За позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04.12.2025 № 98-ДВ про відкликання дозволу на імміграцію в Україну №5/17 від 20.10.2017 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 09.11.2017 (із залишенням даній справі № 620/13667/25).
2) За позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04 грудня 2025 року № 7401130100020099 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (з присвоєнням провадженню окремого унікального номеру справи).
Адміністративну справу № 620/13667/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 04.12.2025 № 98-ДВ про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 5/17 від 20.10.2017 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.11.2017 - передано за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. від 27.03.2026 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 квітня 2026 року о 10:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області було прийняте рішення від 04.12.2025 № 98-ДВ про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 5/17 від 20.10.2017 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.11.2017 громадянину російської федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Азербайджанська ССР (паспорт № НОМЕР_2 ).
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
17.08.2017 позивач, який є громадянином російської федерації, звернувся до Новозаводського відділу у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ (далі - Закон № 2491-ІІІ), оскільки він понад 2 роки перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 . виданого 04.08.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції у Чернігівській області.
Після проведення перевірок, передбачених пунктом 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, за відсутності інформації щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію. 20.10.2017 УДМС у Чернігівській області надало позивачу дозвіл на імміграцію в Україну №5/17.
09.11.2017, на підставі зазначеного дозволу на імміграцію, УДМС у Чернігівській області документувало позивача посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 строком дії до безстроково.
10.01.2019 до УДМС у Чернігівській області надійшло подання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування позивачу дозволу на імміграцію на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (у редакції від 25.06.2016) у зв'язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами розгляду подання УДМС у Чернігівській області листом № 7401.5- 1093/74.2-19 від 04.02.2019 повідомило Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, що викладені в поданні факти не є достатніми підставами для скасування дозволу на імміграцію.
27.08.2024 УДМС у Чернігівській області отримало подання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі - Управління СБУ в Чернігівській області) про скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання на підставі пунктів 1 та 3 частини першої статті 12 Закону № 2491 -III (у редакції від 20.10.2023) у зв'язку з тим, що він незаконно легалізувався на території України, уклавши шлюб із громадянкою України ОСОБА_3 без наміру створення сім'ї, набуття прав та обов'язків подружжя, що підтверджується доданими до подання письмовими поясненнями вказаної громадянки.
За результатами розгляду подання УДМС у Чернігівській області листом № 7401.5- 5120/74.2-24 від 11.09.2024 повідомило Управління СБУ в Чернігівській області про відсутність підстав для скасування дозволу на імміграцію за наведеними в поданні підставами, оскільки пункт 1 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (у редакції від 20.10.2023) передбачає, зокрема, скасування дозволу на імміграцію в разі з'ясування, що його надано на підставі документів, які підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності.
13.03.2025 до УДМС у Чернігівській області надійшло подання Управління СБУ в Чернігівській області про визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу на підставі частини першої статті 12-1 Закону № 2491-ІІІ (у редакції від 06.02.2025) у зв'язку з тим, що позивач під час звернення до УДМС у Чернігівській області з документами для отримання дозволу на імміграцію надав неправдиві відомості про власне місце проживання, зазначивши адресу, за якою він ніколи не проживав та яка використовувалася для масової реєстрації іноземців з метою їх легалізації в Україні, що підтверджується доданими до подання письмовими поясненнями власника житла за вказаною адресою.
Під час розгляду подання на виконання листа Державної міграційної служби України (далі - ДМС) № 8.1/2012-22 від 28.09.2022 УДМС у Чернігівській області надіслало до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС проект висновку про визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу з матеріалами перевірки.
Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС, розглянувши проект висновку, листом № 8.1/899-25 від 01.04.2025 повідомив про відсутність підстав для визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію у зв'язку із закінченням строків визнання недійсним адміністративного акта, передбачених частиною шостою статті 89 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-ІХ.
З огляду на це, за результатами розгляду подання УДМС у Чернігівській області листом № 7401.5.3-1844/74.2-25 від 04.04.2025 повідомило Управління СБУ в Чернігівській області про відсутність підстав для визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію у зв'язку із вищенаведеними вимогами законодавства.
21.10.2025 УДМС у Чернігівській області отримало подання Управління СБУ в Чернігівській області № 74/2/2-2119(20.10.2025) від 20.10.2025 про наявність підстав для відкликання позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.
А саме, відповідно до зазначеного подання, Управлінням СБУ в Чернігівській області у кримінальному провадженні № 42025100000000129 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 Кримінального кодексу України, отримана інформація стосовно діяльності на території України протиправної схеми, учасники якої на систематичній основі займаються організацією незаконного переправлення через державний кордон України іноземців та осіб без громадянства, у т.ч. числі з країн т.зв. «міграційного ризику».
З цією метою вказані особи здійснюють організацію заходів з усунення перешкод (законодавчих обмежень щодо термінів перебування та підстав перетину кордону) для подальшого перетинання іноземцями державного кордону України, у т.ч. виїзду до країн ЄС.
Зокрема, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій, які проводяться на підставі доручення слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві № 222856-2025 від 13.06.2025 встановлено, що позивач з використанням порад та послуг, а також за сприяння фігурантів кримінального провадження, незаконно легалізувався на території України шляхом отримання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні.
При цьому, такі дії позивача були направлені на подальше протиправне та безперешкодне перетинання державного кордону України, виїзду до країн ЄС, а також перебування на території нашої держави понад встановлені чинним законодавством терміни.
Вказані протиправні дії позивача підтверджуються матеріалами досудового розслідування, у т.ч, показаннями свідків у кримінальному провадженні, які на даний час є таємницею досудового розслідування та не підлягають розголошенню.
04.12.2025 УДМС у Чернігівській області, за результатами розгляду подання про відкликання дозволу на імміграцію, прийняло рішення № 98-ДВ про відкликання позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ.
На підставі частини другої статті 12 Закону №2491-ІІІ зазначеним рішенням відкликана посвідка на постійне проживання позивача серії НОМЕР_1 .
У зв'язку з відкликанням дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання 04.12.2025 УДМС у Чернігівській області на виконання вимог частини першої статті 13 Закону № 2491-ІІІ прийняло рішення № 7401130100020099 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким позивача зобов'язано покинути територію України до 02.01.2026.
З огляду на зазначене, суд констатує, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ, Законом України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII, Законом України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ, Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України"», Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 та Стратегією державної міграційної політики України на період до 2025 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 482-р.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Частина третя статті 3 Закону № 3773-VI передбачає, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон №2491-ІІІ.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Закон України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIІІ (далі - Закон № 2469-VIII) відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 2469-VIII національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
Пункт 6 частини першої цієї ж статті визначає, що загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону № 2469-VIII загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
Пункт 19 частини першої статті 1 Закону № 2469-VIII визначає, що стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки.
Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.09.2020 «Про Стратегію національної безпеки України» та затверджено Стратегію національної безпеки України.
Пунктом 10 розділу II Стратегії національної безпеки України до поточних та прогнозованих загроз національній безпеці та національним інтересам України віднесено поширення міжнародного тероризму та міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі. наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, розповсюдження зброї масового ураження.
Пункт 30 розділу II Стратегії національної безпеки України визначає однією із загроз національній безпеці та національним інтересам України зростання кількості порушень міграційного законодавства України іноземцями та особами без громадянства, зокрема вихідцями з держав міграційного ризику, а також залучення цих осіб до протиправної діяльності.
Згідно з пунктом 33 розділу III Стратегії національної безпеки України Україна, прагнучи зміцнити заснований на демократичних нормах і цінностях міжнародний порядок, бере активну участь у протидії тероризму, розповсюдженню зброї масового ураження, міжнародній злочинності, наркоторгівлі, торгівлі людьми, політичному та релігійному екстремізму, нелегальній міграції, кіберзагрозам, негативним наслідкам зміни клімату, а також у попередженні та подоланні наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.
Згідно з пунктом 46 розділу III Стратегії національної безпеки України з метою реалізації конституційних принципів індивідуальної юридичної відповідальності та невідворотності покарання держава буде підвищувати ефективність державної політики у сферах захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також міграції.
Пунктом 63 розділу IV Стратегії національної безпеки України передбачено, що для системного захисту України від загроз національній безпеці необхідним є розвиток сектору безпеки і оборони. Для цього Україна, зокрема, автоматизує процеси надання адміністративних послуг іноземцям та особам без громадянства, посилить міграційний контроль неї державному кордоні і всередині держави для забезпечення допушшя іноземцями та особами без громадянства законодавства України.
Відповідно до абзаців 13-14 розділу «Питання у сфері міграції, що потребують регулювання» Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 482-р, протягом останнього десятиліття неврегульована міграція іноземців в та через Україну стала частиною загального процесу міграції. До 2015 року спостерігалася тенденція до постійного скорочення числа нелегальних мігрантів, затриманих на кордоні, а також виявлених в державі. Починаючи з 2015 року спостерігається тенденція до зростання виявлених всередині держави та на її кордонах кількості нелегальних мігрантів. Проблема неврегульованої міграції залишається актуальною, оскільки впливає на безпеку держави, її міжнародні відносини та може загостритися в умовах широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, відсутності можливості здійснення контролю на значній ділянці державного кордону.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ (далі - Закон № 2229-ХІГ) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєвоважливим інтересам України.
Пункт 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-ХІІ передбачає, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2229-ХІІ Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а, Служба безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Згідно з пунктом 21 Порядку дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав. Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію » або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України “Про імміграцію».
Відповідно до пункту 22 Порядку для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС. територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України "Про імміграцію", яке разом з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.
Таким чином, інформація, наведена в поданні компетентного державного органу, що забезпечує державну безпеку України, з посиланням на обставини, підтверджені матеріалами кримінального провадження, які не підлягають розголошенню, є належним підтвердженням наявності в діях позивача загрози національній безпеці України, відтак наданий йому дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2491-III.
Щодо тверджень позивача про те, що він не був підозрюваним чи обвинуваченим у жодному кримінальному провадженні та не притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, які посягають на громадський порядок, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 14.02.2024 у справі № 260/5694/22 та від 11.04.2024 у справі № 520/12164/22, підставою для скасування дозволу на імміграцію є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні, а не доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні.
Незаконні дії, вчинені позивачем з метою легалізації на території України, підтверджуються інформацією, наведеною в поданні Управління СБУ в Чернігівській області № 74/2/2-2119(20.10.2025) від 20.10.2025, а також доданими до попередніх подань СБУ письмовими поясненнями колишньої дружини позивача та власника житлового приміщення, де позивач був зареєстрований.
Доводи позивача щодо порушення УДМС у Чернігівській області процедури відкликання дозволу на імміграцію у зв'язку з відсутністю його запрошення для надання пояснень із посиланням на пункт 23 Порядку є безпідставними, оскільки вказана норма Порядку, у поточній редакції від 21.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містить жодних положень щодо запрошення іммігранта для надання пояснень.
Твердження позивача щодо необхідності врахування наявності в нього стабільних сімейних та соціальних зв'язків в Україні є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами наявними у справі.
Натомість позивач не перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, а бездоказові твердження стосовно його проживання разом із цивільною дружиною не можуть свідчити про порушення оскаржуваними рішеннями права позивача на сімейне життя.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, виносячи рішення від 04.12.2025 № 98-ДВ про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 5/17 від 20.10.2017 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.11.2017 громадянину російської федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Азербайджанська ССР, діяло правомірно та у межах своїх повноважень.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ