Справа №403/167/26 провадження № 2-з/403/6/26
20 квітня 2026 року с-ще Устинівка
Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., діючи від імені суду, розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Константінова Олексія Федоровича про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Абрамян Емми Вартанівни, Фермерського господарство «Агросервіс», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі на об'єднані земельні ділянки, припинення права оренди земельних ділянок, визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельних ділянок та витребування із чужого незаконного володіння та користування земельних ділянок,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Константінов О.Ф. звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та Фермерського господарства «Агросервіс» про: 1) припинення за ОСОБА_3 права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі на об'єднану земельну ділянку площею 14,5127 га, кадастровий номер 3525855100:02:002:1030, що розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області; 2) припинення за ОСОБА_6 права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі на об'єднану земельну ділянку площею 17,2786 га, кадастровий номер 3525855100:02:002:0420, що розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області; 3) припинення за Фермерським господарством «Агросервіс» права оренди зазначених вище двох земельних ділянок; 4) визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,76 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ; 5) визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,77 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ; 6) визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,76 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ; 7) визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,77 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ; 8) витребування із чужого незаконного володіння та користування ОСОБА_3 та Фермерського господарства «Агросервіс» на користь позивачів земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,77 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ; 9) витребування із чужого незаконного володіння та користування ОСОБА_6 та Фермерського господарства «Агросервіс» на користь позивачів земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського товариства загальною площею 5,76 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ..
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Константіновим О.Ф. також подано заяву про забезпечення позову, в якій він прохає суд забезпечити поданий ним позов шляхом: 1) заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3525855100:02:002:0420 розміром 17,2786 га та земельної ділянки за кадастровим номером 3525855100:02:002:1030 розміром 14,5127 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, та 2) заборони державним кадастровим реєстраторам здійснювати дії, спрямовані на скасування (зміну) державної реєстрації зазначених земельних ділянок.
На обгрунтування необхідності забезпечення позову адвокатом Константіновим О.Ф. зазначено про те, що у 2021 році власник двох земельних ділянок ОСОБА_7 , дізнавшись про вибуття з його власності двох земельних ділянок на підставі правочинів, які ним не підписувались, звернувся до суду за захистом своїх прав, однак до його смерті в 2023 році справа не була розглянута. За наявності цих правочинів (купівлі-продажу земельних ділянок) єдиний спадкоємець померлого - його дружина ОСОБА_2 не змогла оформити право власності у встановленому законом порядку. Крім того, з'ясовано, що відповідачами було здійснено об'єднання земельних ділянок, які належали ОСОБА_7 , з іншими належними їм на праві власності земельними ділянками, внаслідок чого було утворено нові (об'єднанні) земельні ділянки: за кадастровим номером 3525855100:02:002:0420 розміром 17,2786 га (земельна ділянка № НОМЕР_1 ) та за кадастровим номером 3525855100:02:002:1030 розміром 14,5127 га (земельна ділянка № НОМЕР_2 ). Після початку розгляду справи в суді щодо повернення земельних ділянок відповідач ОСОБА_5 подарував земельну ділянку № НОМЕР_1 своїй дочці ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 20 вересня 2022 року, а відповідач ОСОБА_4 подарував земельну ділянку № НОМЕР_2 своїй дочці ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16 вересня 2022 року, що на думку позивача свідчить про вчинення цих правочинів з метою недопущення та утруднення виконання можливого рішення суду. Об'єднані земельні ділянки перебувають у власності відповідачів, що надає їм можливість розпорядитися ними будь-яким шляхом в межах законодавчо визначених правил, зокрема, відчужити, передати у користування, поділити, об'єднати тощо. Крім того, враховуючи, що земельні ділянки, що є предметом позову, раніше були об'єднані, ефективним способом забезпечення позову є заборона державним кадастровим реєстраторам здійснювати дії на скасування або зміну (поділ або об'єднання) зазначених земельних ділянок. З огляду на викладене, запропоновані заходи забезпечення позову спрямовані на уникнення ситуацій стосовно будь-яких змін щодо земельних ділянок чи прав на них з метою поновлення прав позивачів у разі задоволення позову. Натомість у випадку невжиття заходів забезпечення позову та за умови ухвалення в майбутньому судового рішення на користь заявника дане судове рішення буде неефективним засобом судового захисту порушеного права заявника і не призведе до відновлення порушеного права.
До заяви про забезпечення позову доданий документ, що підтверджує сплату ОСОБА_1 судового збору у встановленому законом розмірі.
Враховуючи принцип правової визначеності, на забезпечення якого спрямовані процесуальні норми, та зміст ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року №9) заява адвоката Константінова О.Ф. про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких, він звернувся до суду.
Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).
Подібний за змістом висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №567/459/23, в якій заначено, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст.150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, до предмета позову входять матеріально-правові вимоги про: припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на об'єднану земельну ділянку площею 14,5127 га, кадастровий номер: 3525855100:02:002:1030; про припинення права власності відповідача ОСОБА_6 на об'єднану земельну ділянку площею 17,2786, кадастровий номер: 3525855100:02:002:0420 шляхом скасування державної реєстрації їх права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, а також про визнання за кожним з позивачів права власності на 1/2 частку земельних ділянок площею 5,76 га та 6,77 га, які належали померлому ОСОБА_7 ..
Земельна ділянка площею 5,76 га з кадастровим номером 352585000:02:000:0423 належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-КР №009904 та згідно з договором купівлі-продажу від 27 грудня 2001 року, зареєстрованого в Реєстрі за №2199, була продана ОСОБА_5 ..
Земельна ділянка площею 6,77 га з кадастровим номером 352585000:02:000:0402 належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IІІ-КР №0015164 та згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2001 року, зареєстрованого в Реєстрі за №2040, була продана ОСОБА_4 ..
Зі змісту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається наявність інформації про отримання гр-ном ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 17,2786 га на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, в тому числі і договору купівлі-продажу від 27 грудня 2001 року за реєстр.№2199.
Зі змісту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається наявність інформації про отримання гр-ном ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 14,5127 га на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки, в тому числі і договору купівлі-продажу від 07 грудня 2001 року за реєстр.№2040.
Зі змісту інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, вбачається об'єднання в одну земельну ділянку з кадастровим номером: 3535855100:02:002:0420 площею 17,2786 га земельних ділянок, які перебували у власності ОСОБА_5 , в тому числі і земельної ділянки площею 5,76 га, а також об'єднання в одну земельну ділянку з кадастровим номером: 3525855100:02:002:1030 площею 14,5127 га земельних ділянок, які перебували у власності ОСОБА_4 , в тому числі і земельної ділянки площею 6,77 га.
Отже, вказані вище земельні ділянки площею 14,5127 га та 17,2786 га є також і предметом спору, як матеріально-правові об'єкти, з приводу яких між позивачами та відповідачами виникли спірні правовідносини.
За вказаних обставин судом встановлено, що між сторонами по справі дійсно існує спір щодо правомірності набуття відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки та наявності у зв'язку з цим підстав для припинення належного відповідачам речового права на них шляхом скасування його державної реєстрації.
За змістом ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власники земельних ділянок мають право продавати або іншим чином відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність (п.«а» ч.1 ст.90 ЗК України).
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові №907/523/25 від 10 вересня 2025 року, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.
З огляду на викладене, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як власники спірних земельних ділянок, не обмежені у праві здійснити їх відчуження, що матиме наслідком проведення щодо цих земельних ділянок відповідних реєстраційних дій та зміну правовідношення, за яким виник спір у даній справі.
Вказана обставина обумовлює існування достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття передбаченого п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України заходу забезпечення позову може унеможливити виконання майбутнього рішення суду (у разі задоволення позову), а також істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів, в тому числі і шляхом необхідності звернення до суду в межах іншого позовного провадження (зокрема, щодо визнання правочинів по відчуженню земельних ділянок недійсними).
Таким чином, метою вжиття передбачених п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову є забезпечення знаходження спірного нерухомого майна у володінні відповідачів на час судового розгляду та необхідність збереження у незмінному виді належних їм на праві власності земельних ділянок.
Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Також Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі №917/2313/24, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору (див. постанова Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №907/523/25).
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» (див. постанова Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі №917/2313/24).
Відповідно до п.п.1, 2 та 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: право власності на нерухоме майно, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, а також обтяження речових прав на нерухоме майно, до яких належить заборона відчуження та/або користування.
У постанові від 01 вересня 2025 року у справі №907/47/25 Верховний Суд погодився з тим, що вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки чи поділу, об'єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельної ділянки, а також вчинення реєстраційних дій протягом розгляду цієї справи з високим ступенем ймовірності унеможливить виконання та дієвість рішення суду, зумовить необхідність ініціювання інших судових процесів чи понесення додаткових витрат, тож ефективність захисту та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову буде втрачена.
З огляду на викладене, судом при вирішенні заяви про забезпечення позову враховується, що визначені представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Костянтіновим О.Ф. види забезпечення позову - заборона відчуження відповідачами земельних ділянок та заборона державним кадастровим реєстраторам здійснювати дії, спрямовані на скасування (зміну) державної реєстрації цих земельних ділянок є співмірними із пред'явленими до відповідачів позовними вимогами, оскільки такі заходи: 1) мають тимчасовий характер; 2) не призведуть до невиправданого обмеження прав відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як власників майна, оскільки мають наслідком обмеження права розпорядження належною кожному з них земельною ділянкою без заборони володіти та користуватися нею; 3) спрямовані виключно на збереження існуючих правовідносин сторін до розгляду судом справи по суті; 4) не мають наслідком фактичного вирішення спору по суті.
Таким чином, враховуючи предмет позову та наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову, які представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Константінов О.Ф. прохає застосувати суд у виді заборони відчуження двох земельних ділянок та заборони здійснення щодо них реєстраційних дій, і предметом спору у даній справі, який стосується цих же земельних ділянок, встановивши відповідність цих заходів забезпечення позову вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та застосування зазначених в ній видів забезпечення позову: 1) заборони відчуження земельної ділянки площею 17,2786 га з кадастровим номером 3525855100:02:002:0420 та земельної ділянки площею 14,5127 га з кадастровим номером: 3525855100:02:002:1030; 2) заборони державним кадастровим реєстраторам здійснювати дії, спрямовані на скасування (зміну) державної реєстрації цих земельних ділянок.
Одночасно з цим суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обгрунтованість позову, оскільки питання обгрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті, а вжиття заходів забезпечення позову слугує виключно гарантією виконання рішення суду, якщо таке буле прийнято в майбутньому, що узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20, від 21 березня 2024 року у справі №910/15328/23 та від 01 вересня 2025 року у справі №907/47/25.
Підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 158, 258, 260, 353 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Константінова Олексія Федоровича про забезпечення позову задоволити.
Забезпечити позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Абрамян Емми Вартанівни, Фермерського господарства «Агросервіс», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі на об'єднані земельні ділянки, припинення права оренди земельних ділянок, визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельних ділянок та витребування із чужого незаконного володіння та користування земельних ділянок шляхом:
1) заборони відчуження:
- земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 17,2786 га з кадастровим номером 3525855100:02:002:0420, яка розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;
- земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,5127 га з кадастровим номером: 3525855100:02:002:1030, яка розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;
2) заборони державним кадастровим реєстраторам здійснювати дії, спрямовані на скасування (зміну) державної реєстрації:
- земельної ділянки площею 17,2786 га з кадастровим номером 3525855100:02:002:0420, яка розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області;
- земельної ділянки площею 14,5127 га з кадастровим номером: 3525855100:02:002:1030, яка розташована на території Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.
На виконання вимог ч.1 ст.157 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає найменування сторін:
позивач (особа, на користь якої постановлена ухвала): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя С.Ю.Атаманова