Справа №: 398/898/26
провадження №: 1-кп/398/352/26
Іменем України
"22" квітня 2026 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001707 від 03.10.2025 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червона Кам'янка Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою,неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, осіб похилого віку на утриманні немає, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської обласної перебуває кримінальне провадження № 12025121060001707 від 03.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.10.2025 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово судом продовжувався, востаннє ухвалою суду від 27.02.2026 року.
Прокурором ОСОБА_6 до судового засідання подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке прокурор ОСОБА_4 підтримала у судовому засіданні. У клопотання прокурор посилається на вагомість доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, характер та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка можу бути до нього застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може безперешкодно виїхати за межі міста Олександрії або Кіровоградської області, оскільки на даний час він є військовослужбовцем, який проходив службу на посаді кулеметника 13-ї парашутно - десантної роти 4- го парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та покинув самовільно територію військової частини, тому за для уникнення відповідальності останній може безперешкодно під приводом проходження служби покинути територію міста та області. Він особисто знайомий зі свідком та свідчення, які останній надав під час досудового розслідування, тож з метою зміни ними показів та уникнення відповідальності може впливати на нього. Вказане свідчить про неможливість запобігти ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів відмінних від тримання під вартою.
Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки не має наміру впливати на свідка та переховуватись від суду, оскільки самостійно звернувся до поліції, і повідомив про вчинений ним злочин, що спростовує доводи прокурора.
Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні просила застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений самостійно виховує малолітню дитину, яка наразі, як дитина, що залишилась без батьківського піклування, тимчасово влаштована у сім'ю бабусі - ОСОБА_7 , він має міцні соціальні зв'язки, сам повідомив про вчинення ним даного злочину, що свідчить про відсутність у нього наміру переховуватись від суду та вливати на свідка.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вислухавши думку сторін обвинувачення та захисту, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Під час судового розгляду суд, за наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.
Згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи.
Наявність обґрунтованого обвинувачення підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненніумисного особливо тяжкого кримінального злочину, пов'язаного з настанням насильницької смерті людини, вчиненого з особливою жорстокістю, за яке законом передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що на думку суду саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Іллійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Вказаний ризик додатково підвищується військовою агресією РФ проти України, та дією на всій території України воєнного стану, і у разі обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, в умовах діючого на теперішній час в Україні воєнного стану, стане неможливо здійснювати належний контроль правоохоронних органів за його поведінкою.
Щодо ризику впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_8 , який зі слів самого обвинуваченого та прокурора, був єдиним очевидцем вчиненого злочину, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідка, які будуть надані останнім безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ним в ході досудового розслідування. Отже заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що обвинувачений може вчинити спроби незаконно впливу на свідка, який наразі судом не допитаний.
Крім того, суд враховує, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , однак, як було зазначено прокурором, самовільно покинув територію військової частини, неодружений, має малолітню дочку, яка відповідно до наказу по службі у справах дітей Попельнастівської сільської ради від 21.10.2025 року №24 тимчасово влаштована в родину бабусі. Окрім того, як було встановлено в судовому засіданні, дитина, і до обрання обвинуваченому запобіжного заходу, проживала разом з бабусею. Наявність соціальних зв'язків (матері та малолітньої дитини), на що посилалася захисник, не є для обвинуваченого тим стримуючим фактором, оскільки вони були і до вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, у вчиненні якого він вину визнає частково, зазначаючи, що дійсно наносив тілесні ушкодження проте умислу на вбивство не мав.
Посилання на те, що обвинувачений сам повідомив про вчинення злочину, не є автоматичною або безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, якщо зберігаються ризики, передбачені статтею 177 КПК України. Зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт можлива лише тоді, коли суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при його обранні. Самостійне повідомлення про злочин може враховуватися судом як обставина, що характеризує особу, але вона не нівелює встановленні судом ризики.
За таких обставин, суд вважає, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним спроб впливу на свідка з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Суд зазначає, що застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом, отже, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволені клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Беручи до уваги встановлені судом ризики, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді утримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства, а також який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 22.04.2026 року до 20.06.2026 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня його проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 23.04.2026 року о 12:45 год
Головуючий суддя ОСОБА_1