Справа № 344/7855/26
Провадження № 1-кс/344/3255/26
24 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025090000000630, внесеного 07 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч .1 ст. 263 Кримінального кодексу України,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000630 від 07.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч .1 ст. 263 Кримінального кодексуУкраїни.
У листопаді 2025 року у ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, але не пізніше 07.11.2025 (більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось), придбав у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та очікував на її отримання в поштоматі ТОВ «Нова Пошта» під вигаданими даними.
Так, 07.11.2025 ОСОБА_6 , діючи умисно, будучи об'єднаним з ОСОБА_7 єдиним злочинним умислом, направленим на збут психотропної речовини ОСОБА_5 , перебуваючи у гаражному приміщенні, яке знаходиться біля будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Української Дивізії (Молодіжна), 1, за географічними координатами 48.927325 - 24.734944, вхід в яке здійснюється із сторони вул. Селянська в м. Івано-Франківську, приховав три вакуумні пакети, в яких знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, в попередньо підготовлений ОСОБА_7 магнітофон сірого кольору та помістив його до картонної коробки, яку в свою чергу помістив ще до однієї картонної коробки із надписом «ГАЛКА».
У подальшому, 07.11.2025 року, о 19:17 год, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , упакував посилку, помістивши туди магнітофон сірого кольору, із прихованими в ньому трьома вакуумними пакетами, в яких знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін. У перший зіп-пакет він помістив психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в кількості 82,04 грам. У другий зіп-пакет ним поміщено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в кількості 1,7508 грам. У третій зіп-пакет він поклав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в кількості 2,2515 грам. Загальна кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, склала 86,0423 грам, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до особливо великих розмірів (15,0 г та більше).
Після цього ОСОБА_6 створив за допомогою мобільного телефону за номером НОМЕР_1 замовлення для відправки посилки через компанію ТОВ «Нова Пошта» № 20451289584349, зазначивши вигадані дані відправника - ОСОБА_8 , тел. НОМЕР_1 , та вигадані дані отримувача - ОСОБА_9 , тел. НОМЕР_2 та, перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Молодіжна, 55, помістив вищевказану посилку, в якій містилася психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, до комірки поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 26640 і переслав її для ОСОБА_5 до поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 48375, який знаходиться за адресою: с. Черніїв, вул. Князя Святослава, 63. 09 листопада 2025 року о 12:45 год указана посилка була переадресована на посилку № 59001496216547 із отриманням у поштоматі ТОВ «Нова Пошта» № 41260, що знаходиться за адресою: вул. Вовчинецька-Комунальна, б/н (біля магазину Ксенія).
10 листопада 2025 року о 15:15 год, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, прибув до поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 41260, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька-Комунальна, б/н (біля магазину Ксенія), де отримав посилку № 20451289584349, після чого вийняв із неї три вакуумні пакети із вмістом в кожному зіп-пакетів, в яких знаходилась придбана ним психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, яку переніс до невстановленого досудовим розслідуванням місця, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту. Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та умисел, направлений на незаконне зберігання з метою збуту психотропної речовини, незаконно придбав та зберігав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 86,0423 грам, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до особливо великих розмірів, з метою її подальшого збуту.
29.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка прощею 0,2134 га, кадастровий номер 2623281801:02:007:0025, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2033139826232, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Санкцією ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, на даний час є підстави вважати, що при ухваленні остаточного рішення, суд може призначити покарання ОСОБА_5 у виді конфіскації майна, оскільки такий вид додаткового покарання прямо передбачено у санкції ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Більше того, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме на земельну ділянку прощею 0,2134 га, кадастровий номер 2623281801:02:007:0025, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2033139826232 може призвести до її відчуження як підозрюваним так і іншими особами, що унеможливить в подальшому виконання вимог кримінального процесуального законодавства щодо конфіскації майна, як додаткового виду покарання.
Слідчий у судове засідання не прибув, проте подав заяву, в якій просить клопотання про арешт майна слухати без його участі, клопотання підтримує, просить задовольнити.
Враховуючи вимоги частини другої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя вважає можливим розглядати клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши подане клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно пункту 7 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частина перша статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності з вимогами частини п'ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини десятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотанням, що відповідає вимогам статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 Кримінального процесуального кодексу України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя враховує обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, мета накладеного арешту відповідає положенням пункту 3 частини другої статті 170 Кримінального кодексу України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, визначених частиною одинадцятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, таких як його можливе приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності підозрюваному, тому клопотання підлягає задоволенню.
Додатково слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно з позбавленням права відчуження та розпорядження, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12025090000000630 від 07 жовтня 2025 року, а саме земельну ділянку прощею 0,2134 га, кадастровий номер 2623281801:02:007:0025, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2033139826232.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1