Справа № 560/17514/25
іменем України
24 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фермерське господарство «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО» звернулося в Хмельницький окружний адміністративний суд за позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0210912408 від 05.09.2025 року, податкове повідомлення рішення №0210932408 від 05.09.2025 року, податкове повідомлення рішення №0210942408 від 05.09.2025 року.
- Визнати протиправним наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.06.2025р. №2662-П.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача були відсутні фактичні та правові підстави для призначення та проведення податкової перевірки, такі підстави не зазначені в наказі на проведення перевірки та не вказані в повідомленні №533 від 17.06.2025, відтак, наказ про проведення перевірки та документи, які він прийняв за її наслідками є протиправними та підлягають скасуванню. ОСОБА_1 були виконані визначені законодавством умови щодо створення фермерського господарства і з дати створення фермерського господарства право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6824487000:05:017:0021 належить Позивачу, отже, висновки Акту перевірки є помилковими та податкові-повідомлення рішення прийняті на підставі Акту перевірки є такими, що підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що підставою для проведення такої перевірки в наказі вказано пп.78.1.13 п.78.1, ст.78 ПКУ, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентів від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні Фермерського господарства «РЕНЕНУТ-РУНЕТАГРО», проте Орендар даних земельних ділянок - ОСОБА_1 не оформила належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу. Таким чином, оскільки орендар земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на неї відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов'язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зауважує, що аргументи, наведені Відповідачем у Відзиві на позовну заяву, не підтверджують правомірність оскаржуваних рішення та не спростовують доводи позовної заяви.
Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало заперечення, зазначає, що фермерське господарство «РЕНЕУТ-РУНЕТАГРО» фактично здійснило платіж, який була зобов'язана внести інша особа (фізична особа - орендар земельних ділянок державної чи комунальної власності), відповідно фізична особа отримала вигоду (додатковий дохід) у вигляді сплаченого за неї грошове зобов'язання.
Також позивачем надано до суду додаткові пояснення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2026 № 171/2026 суддю ОСОБА_2 призначено на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до наказу в.о. голови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року № 36-п суддю ОСОБА_2 виключено зі штату Хмельницького окружного адміністративного суду з 02 березня 2026 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду головуючим суддею у справі визначено Михайлова О.О.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 суддею Михайловим О.О. прийнято до провадження адміністративну справу №560/17514/25.
Судом встановлені такі обставини справи.
Відповідно до договору оренди землі від 03.06.2015 ГУ Держземагенства у Хмельницькій області (орендодавець) передало, а ОСОБА_1 (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6824487000:05:017:0021.
ОСОБА_1 було створено та зареєстровано Фермерське господарство «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО», код за ЄДРПОУ 39893029, яке здійснює господарську діяльність у сфері вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції.
Наказом Головного управлінням ДПС у Хмельницькій області від 17.06.2025 №2662-П призначено документальну позапланову невиїзну перевірку Фермерського господарства "РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету за період з 01.10.2018 по 31.12.2024. Копію вказаного наказу та письмове повідомлення надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.06.2025 та отримано платником 20.06.2025.
За результатами перевірки складений акт від 30.07.2025 №15908/22-01-24-08/39893029.
На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2025 року №0210912408, №0210932408, №0210942408.
Позивач, вважаючи зазначені рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Відповідно до п. п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Підставою для проведення перевірки позивача слугувала інформація отримана від Державної казначейської служби України інформації про сплату орендної плати ФГ "РЕНЕНУТ-РУНЕТАГРО" на користь та від імені ОСОБА_1 .
Згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 та від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
Відтак, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.06.2025р. №2662-П необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.
Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Нормою п. 270.1 ст. 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування платою за землю є:
270.1.1. об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
270.1.2. об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
За приписами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV).
У ст. 1 Закону № 973-IV законодавець закріпив, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 973-IV).
Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV).
Нормою ст. 12 Закону № 973-IV регламентовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
У ст. 14 Закону № 973-IV законодавець закріпив за фермерським господарством та його членами, зокрема, право самостійно господарювати на землі.
За приписами ст. 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, на яку, зокрема, робила посилання Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.06.2024 у справі № 320/6885/23, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Подібні за змістом висновки викладені й у інших постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 16.01.2019 у справі у справі № 483/1863/17, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.09.2024 року по справі № 320/6885/23 послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 № 927/79/19, у п.п. 6.22 та 6.23 якої зазначено, що нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував про те, що усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов'язує момент набуття фермерським господарством прав та обов'язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. В силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб'єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов'язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов'язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що земельна ділянка, за яку позивачеві оскаржувані податкові зобов'язання, фактично перебуває у його користуванні, а ОСОБА_1 , яка отримала таку земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену нею юридичну особу, обов'язок щодо сплати орендної плати покладено саме на позивача, до якої перейшли права й обов'язки землекористувача.
Окрім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивачем було сплачено орендну плату за даними ділянками.
Щодо тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 належним чином не оформила передачу земельної ділянки позивачц як землекористувачу, і відповідне право за ним не зареєстроване, суд зауважує таке.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.
Відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме позивачем, яким сплачуються всі необхідні податкові платежі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути 3028 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Фермерського господарства «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО» задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 05.09.2025 року №0210912408, №0210932408, №0210942408.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фермерського господарства «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО» судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Фермерське господарство «РЕНЕНУТ-РУНЕТ-АГРО» (вул. Івана Франка, 11, кв.15,с-ще Стара Синява,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31400 , код ЄДРПОУ - 39893029)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя О.О. Михайлов