Справа № 560/4044/26
іменем України
24 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності в межах виконавчого провадження ВП№54577688, зобов'язання вжити заходи щодо закриття виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що державний виконавець протиправно не закінчив виконавче провадження, хоча, на його думку, наявні передбачені законом підстави у зв'язку з відсутністю заборгованості з його сторони.
Розгляд справи призначений в межах строків, визначених КАС України.
Судом витребувані матеріали виконавчого провадження.
Відповідач подав відзив та витребувані матеріали виконавчого провадження. У відзиві позов не визнає, покликається на правомірність дій державного виконавця. Зазначає, що відсутні підстави для виключення ОСОБА_1 з реєстру боржників, оскільки інформація про сплату виконавчого збору не надходила, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання представники сторін не з'явились. Оскільки сторони належним чином повідомлені про судове засідання, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів без проведення аудіозапису судового засідання.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 9 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п. 9 ч.1 статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до частини 2 цієї статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Волочиському відділі державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП№54577688 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду, виданого 16.01.2015 у справі №822/4407/14, про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 513494,92 грн.
На підставі заяви стягувача 23.08.2017 державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП№54577688. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що необхідно стягнути з боржника також виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 51339,49 грн. та 150 грн. витрат виконавчого провадження. У подальшому 18.09.2018 орган ДВС прийняв постанову про арешт коштів боржника.
Під час процедури примусового виконання податковий борг стягнутий не був.
14.12.2017 Волочиський відділ ДВС прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону ( виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними)
Листом №6975 від 27.02.2026 Волочиський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі повідомив представника боржника про відсутність підстав для виключення ОСОБА_1 з реєстру боржників. Зазначає, що згідно з повідомленням Головного управління ДПС у Хмельницькій області №13428/5/22-01-13-03-05 від 26.09.2025 станом на 26.09.2025 згідно з інтегрованими картками ІКС "Податковий борг" у ОСОБА_1 податковий борг відсутній. Водночас докази сплати боржником виконавчого збору відсутні. Кошти на сплату виконавчого збору на депозитний рахунок Волочиського відділу державної виконавчої служби не надходили.
Про ці ж обставини відповідач зазначає у відзиві. Також орган ДВС зазначає, що станом на 07.04.2026 виконавче провадження завершене згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними)
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
Встановлено, що серед документів, наданих суду виконавцем, такий акт відсутній.
Стаття 40 Закону визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частина 3 ст. 40 Закону передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, ч. 3 ст. 40 Закону містить вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов'язаний (і має право) винести окрему постанову про стягнення виконавчого збору після завершення основного виконавчого провадження. Пункт 2 ч. 1 ст. 37 (повернення за заявою стягувача через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення) у цьому переліку відсутній. Відтак, якщо законодавець не включив п. 2 ч. 1 ст. 37 до переліку випадків, коли збір стягується через окрему постанову, виконавець не має законного механізму продовжувати стягнення цього виконавчого збору після повернення виконавчого документа стягувачу. Будь-які спроби зробити це поза межами ст. 40 Закону є перевищенням повноважень.
Що стосується того, що вказівка на стягнення виконавчого збору була зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження, суд виходить з такого.
Постанова про відкриття виконавчого провадження сама по собі не є виконавчим документом. Отже, коли виконавець повертає основний виконавчий документ стягувачу (ст. 37), він фактично припиняє усі процедури, розпочаті постановою про відкриття виконавчого провадження. Це у даному випадку фактично означає, що неможливо «виконувати» постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, якщо саме провадження за цією постановою вже завершене ( статус «Завершено» в АСВП).
Оскільки виконавець не мав підстав виносити нову постанову про стягнення виконавчого збору при поверненні виконавчого документа за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, а виконавчий збір є похідним від основного боргу і провадження завершене без фактичного стягнення, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
Крім того, оскільки борг позивача був сплачений ним пізніше самостійно, виконавець фактично не виконав функцію «примусового стягнення».
Як вбачається з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, у графі статус виконавчого провадження зазначається, що ВП№54577688 «Завершено». Зі змісту матеріалів справи встановлено, що інше виконавче провадження саме стосовно стягнення виконавчого збору, не відкривалось. Крім того, як вбачається з відповіді органу ДВС від 08.04.2026 №11534 (а.с. 83), первинні документи виконавчого провадження у органі ДВС відсутні.
Підсумовуючи наведене судом встановлено, що виконавче провадження ВП№54577688 було завершене у зв'язку з обставинами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону ця підстава не дає виконавцю право приймати постанову про стягнення виконавчого збору для окремого виконання. Самостійне виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору не відкривалось, що підтверджується відсутністю записів у АСВП та поясненнями виконавця. Податковий борг у боржника відсутній.
Виходячи з наявних у справі доказів, судом встановлена відсутність підстав для стягнення виконавчого збору. При поверненні виконавчого документа за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону у виконавця відсутні підстави відкривати (виділяти) самостійне виконавче провадження по стягненню виконавчого збору. Оскільки основний податковий борг сплачений, а законної процедури стягнення виконавчого збору у цьому випадку не існує, виконавче провадження фактично втратило свій предмет.
З огляду на це, відсутні підстави для подальшої наявності відомостей про позивача як боржника у Єдиному реєстрі боржників.
Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає самого поняття та процедури "закриття" виконавчого провадження. Водночас, перебування особи у реєстрі боржників за відсутності відкритого провадження та без належних підстав (ст. 40 Закону) є незаконним обмеженням прав боржника.
Зважаючи на це, з метою ефективного захисту прав суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність органу ДВС щодо невиключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників, зобов'язати виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників оскільки основне зобов'язання (податковий борг) було припинене/виконане боржником поза межами процедури примусового виконання, а підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
Оскільки відповідач не довів, що діяв в межах наданих повноважень та відповідно до закону, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 як про боржника у ВП№54577688 з Єдиного реєстру боржників.
Зобов'язати Волочиський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити відомості про ОСОБА_1 як про боржника у ВП№54577688 з Єдиного реєстру боржників.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 квітня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Волочиський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Лисенка, 4,м. Волочиськ,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31200 , код ЄДРПОУ - 34708052)
Головуючий суддя І.С. Козачок