Справа № 520/4267/26
Україна
про повернення позовної заяви
"24" квітня 2026 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8,м. Черкаси,Черкаський р-н, Черкаська обл.,18034) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 22.06.2020 на виконання судового рішення справи № 520/4536/24.
2. Зобов'язати Національний університет цивільного захисту України провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, а саме, щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами Національного університету цивільного захисту України: 98% від перерахованих посадових окладів з 01.01.2020 по 22.06.2020 з урахуванням судового рішення по справі № 520/4536/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.
На виконання ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків, в якій в обґрунтування поважності поновлення строку звернення до суду зокрема зазначено, що передумовою виникнення спору у справі № 520/4267/26 став факт неналежного виконання відповідачем рішення справи № 520/4536/24. Позивач скористався процедурою примусового виконання рішення, позаяк, сплата позивачу певних коштів на виконання рішення по справі № 520/4536/24 14.08.2024 року у розмірі 169,96 грн. вочевидь була сумнівною, однак, позивач не був обізнаний, що стало підставою такої незначної виплати, позаяк, вказана сумнівність проявляється навіть у тому, що базисом дня обрахування грошового забезпечення до ініціювання справи № 520/4536/24 був прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року, який становить 1762 грн., а за рішенням суду відповідач повинен був обрахувати грошове забезпечення позивача з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року, який становить 2102 грн. Між датою сплати заборгованості 14.08.2024 - як обізнаності позивача з порушеним правом та до дати відкриття виконавчого провадження - 6 місяців не минуло. 27.08.2024 відкрито ВП 75908165 в рамках якого боржник надав докази виконання рішення, внаслідок чого вказане виконавче провадження було закінчено постановою від 04.09.2024. Внаслідок вказаного позивач ініціював процедуру судового контролю та оскарження постанови про закінчення ВП 75908165 у судовому порядку. Процедура судового контролю ініційована 02.12.2024, отже, в межах шестимісячного строку з дати обізнаності позивача з порушеним правом 14.08.2024. Процедура оскарження протиправного закінчення виконавчого провадження ВП 75908165 за постановою від 04.09.2024 ініційована в рамках справи № 520/32891/24 ініційована 02.12.2024, отже, в межах шестимісячного строку з дати обізнаності позивача з порушеним правом 14.08.2024 та одночасно з процедурою судового контролю. Щодо процедури судового контролю, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 р. справа № 520/4536/24, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у задоволенні відповідної заяви позивача було відмовлено через те, що відсоткові та числові показники премій предметом вирішення справи № 520/4536/24 не були і відповідне питання, поставлене на вирішення, є предметом нового позову з цього приводу.
Між тим, право на подачу позову, який подано у справі № 520/4267/26 02.03.2026, станом на момент остаточної безрезультатності судового контролю, згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, у позивача не виникло, позаяк, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 520/32891/24 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75908165. За вказаного, постановою від 03.03.2025 року виконавче провадження № 75908165 з примусового виконання рішення по справі № 520/4536/24 було відновлене. У подальшому, в рамках ВП відповідач не вчиняв жодних дій з належного виконання рішення, що стало підставою штрафування відповідача державним виконавцем постановами від 12.05.2025 та від 19.05.2025. Однак, відповідач так і не надав доказів виконання рішення по справі № 520/4536/24 в контексті перерахунку та виплати грошового забезпечення із збереженням раніше встановлених позивачу відсотків преміювання, адже їх зниження призвело до неналежного виконання рішення на рівні сплати 169,96 грн., що стало підставою закінчення виконавчого провадження № 75908165 постановою від 26.02.2026, оскільки виконати рішення без участі відповідача є неможливим.
Розглянувши подану заяву про усунення недоліків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що оскільки як вже було встановлено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та не заперечується позивачем по справі, позивач про порушення своїх прав знав або повинен був дізнатися ще 14.08.2024 року, тобто з дати виплати відповідачем грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі № 520/4536/24, а до суду звернувся лише 02.03.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України, яким зазначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не за останні шість місяців, які передують зверненню до суду.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що з 14.08.2024 року позивачем вчинялись дії щодо примусового виконання рішення суду, оскільки зазначене не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду в розумінні чинного КАС України.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2026 року надано заяву про усунення недоліків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету цивільного захисту України (вул. Онопрієнко, буд. 8,м. Черкаси,Черкаський р-н, Черкаська обл.,18034) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.