Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 квітня 2026 р. справа № 520/6797/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд.13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Яковенка про закінчення виконавчого провадження від 13 березня 2026 року ВП № 80069533.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Яковенка про закінчення виконавчого провадження від 13 березня 2026 року ВП № 80069533 є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову зазначивши, що на підставі листа Вищого антикорупційного суду від 03.03.2026 № 03.10- 03/9/2026 яким повідомлено про виконання рішення, 13.03.2026 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 80069533 на підставі пункту 9 частини1 статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження № 80069533 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», отже виконавчий лист № 520/5875/25 від 29.10.2025 направлено до Харківського окружного адміністративного суду який його видав, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 по справі №520/5875/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 до 28 лютого 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язано Вищий антикорупційний суд здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 28 лютого 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
23 січня 2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження ВП №80069533 за виконавчим листом №520/5875/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 29.10.2025.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем 13.03.2026 закінчено виконавче провадження ВП №80069533 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
У постанові зазначено, що листом за №03.10-03/9/2026 від 03.03.2026 Вищий антикорупційний суд повідомив про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Нормами пункту 9 частини 1 ст.39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Верховний Суд у постанові 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, згідно з якою виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
У ході судового розгляду судом встановлено, що у межах виконавчого провадження ВП №80069533 з примусового виконання виконавчого листа у справі №520/5875/25 на боржника - Вищий антикорупційний суд, покладалося зобов'язання здійснити нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 28 лютого 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Листом №03.10-03/9/2026 від 03.03.2026 Вищий антикорупційний суд повідомив державного виконавця, що при виконанні судового рішення у справі № 520/5875/24 нарахування присуджених позивачем коштів суддівської винагороди є взяттям ВАКС на себе бюджетного відшкодування, виплата такої винагороди здійсненням платежу. Таке нарахування й виплата згідно з бюджетним законодавством можливі лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, за наявності відповідного бюджетного призначення.
У кошторисі ВАКС на 2026 рік за бюджетною програмою "Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" бюджетні кошти на нарахування й виплату суддівської винагороди суддям ВАКС на виконання ухвалених на їх користь судових рішень не передбачені.
Таким чином, ВАКС як головний розпорядник коштів Державного бюджету України та державний орган, що зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, може виконати судові рішення зобов'язального характеру, зокрема, й у справі № 520/5875/25, шляхом нарахування й виплати суддівської винагороди виключно за наявності для цього відповідних коштів за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", що наразі не вбачається можливим з причин, не залежних від ВАКС.
Також вказано, що з метою належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в справі №520/5875/25 у ВАКС здійснено відповідний перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 по 28 лютого 2025 року, обчислений виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за вирахуванням вже виплачених сум.
Таким чином, сукупність перелічених доказів свідчить про те, що у боржника відсутня фінансова можливість виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в справі №520/5875/25, у зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних призначень, у зв'язку із чим проведено відповідний перерахунок без здійснення фактичного нарахування позивачу спірної суми грошових коштів.
Разом з цим, суд зауважує, що в межах спірних правовідносин на боржника покладався обов'язок саме зі здійснення нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 28 лютого 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять первинних документів, в яких відображено дані щодо фактичного нарахування позивачу на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №520/5875/25 суддівської винагороди за період з 01 по 28 лютого 2025 року на підставі ч.ч. 2 і 3ст. 135 Закону України" Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Суд зазначає, що лист боржника № 03.10-03/9/2026 від 03.03.2026 про повне виконання судового рішення, в якому водночас зазначено про проведення відповідного перерахунку без фактичного здійснення виплати позивачу належних сум грошових коштів, за відсутності належних та допустимих доказів їх фактичного нарахування та виплати, не може вважатися підтвердженням виконання судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є передчасною, оскільки висновок про фактичне виконання судового рішення у повному обсязі не ґрунтується на належних та допустимих доказах виконання зобов'язання, визначеного виконавчим документом.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що у межах виконавчого провадження №80069533 не підтверджено належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №520/5875/25, а отже, підстави для його закінчення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.
Відтак, оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог закону та без належного з'ясування фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не реалізовано такий процесуальний обов'язок, а також не подано відзив на позов, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України може свідчити про визнання позову.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд.13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Яковенка про закінчення виконавчого провадження від 13 березня 2026 року ВП № 80069533.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд.13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 24 квітня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ