Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
24.04.2026 р. справа №520/5859/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 31.12.2021; 2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 3889,84 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в т.ч. індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 15.04.2025 та 27.02.2026; 4) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в т.ч. індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 15.04.2025 та 27.02.2026.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок протиправного волевиявлення суб»єкта владних повноважень не отримав повної оплати часу військової служби.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що Університет належним чином виконав рішення суду від 22.01.2024 у справі №520/8417/23, здійснивши перерахунок і виплату грошового забезпечення та індексації, при цьому правомірно визначив відсутність підстав для нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2021, оскільки розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року перевищив суму індексації, що відповідає вимогам пункту 5 Порядку №1078 та роз'ясненням Мінсоцполітики. Водночас відсутність виплати компенсації втрати частини доходу обґрунтована тим, що такі видатки не були передбачені кошторисом і не могли здійснюватися поза межами бюджетних призначень відповідно до Бюджетного кодексу України, а також тим, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців у розумінні законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для нарахування компенсації за її несвоєчасну виплату.
Ухвалою суду від 18.03.2026 р. було прийнято справу №520/5859/26 до провадження та витребувано докази.
27.03.2026р. до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через порушення строку звернення до суду.
Аргументуючи заявлене клопотання відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі №520/29183/23 Університетом на рахунок позивача були перераховані кошти у розмірі 99.590,68 грн. Виплата відбулась - 15.04.2025р. Враховуючи, що позов до суду був поданий позивачем тільки 14.03.2026 р., відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушення строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якого проведена 15.04.2025р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі № 520/29183/23.
Представник позивача 27.03.2026р. подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог та зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки, по-перше, він є діючим військовослужбовцем, а отже на нього не поширюються обмеження щодо строків звернення до суду з огляду на втрату чинності відповідними положеннями ч.1 ст. 233 КЗпП України. По-друге, відповідно до усталеної практики Верховного Суду строки звернення до суду у справах цієї категорії підлягають поновленню. По-третє, відповідач не надав позивачу належного та повного розрахунку виплаченого грошового забезпечення, що унеможливлювало своєчасне виявлення порушення його прав, у зв'язку з чим перебіг строку слід обчислювати з моменту фактичного ознайомлення позивача у 2026 році з відповідними документами, які містять інформацію про складові та розміри нарахувань і виплат. У зв'язку з викладеним позивач просить суд не вважати строк звернення до суду пропущеним, а у разі дійсного встановлення такого пропуску - поновити його з поважних причин.
Ухвалою суду від 02.04.2026р. клопотання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 27.03.2026р. про залишення позову без розгляду - залишено без задоволення. Твердження представника ОСОБА_1 стосовно непропуску строку звернення до суду - визнано необґрунтованим. Клопотання представника ОСОБА_1 від 27.03.2026р. про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. Позов - залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків в оформленні позову - 5 днів від дати отримання цієї ухвали шляхом подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин в частині вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушення строку виплати частини грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі № 520/29183/23.
Дану ухвалу суду від 02.04.2026р. представник заявника отримав в електронному кабінеті системи "Електронний суд" 02.04.2026р., проте у встановлений судом строк недоліків позову не усунув.
Ухвалою суду від 17.04.2026р. вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026р. у справі №520/5859/26 було визнано невиконаними. Позов в частині вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушення строку виплати частини грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі № 520/29183/23 було залишено без розгляду.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, позивач проходив військову службу з 11.12.2014 р. по 10.11.2025 р. у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; наказом ТВО начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 11.12.2014 р. № 284 позивача прийнято на посаду старшого інженера комплексного тренажеру навчально-тренувального комплексу (авіаційних тренажерів) льотного факультету.
Згідно з витягом з наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 10.11.2025 р. №320 майора ОСОБА_2 , начальника авіаційно-технічної служби забезпечення університету, призначеного наказом Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 жовтня 2025 року № 1115 на посаду заступника начальника відділу - головного інженера квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава, вважати таким, що 10 листопада 2025 року справи та посаду здав, з університету розрахувався і вибув до нового місця служби у розпорядження начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава.
Тобто датою припинення військової служби заявника у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є - 10.11.2025р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі №520/29183/23 було визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з 01.01.2023 по 19.05.2023. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, отриману під час проходження військової служби. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. у справі № 520/8417/23 було визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2023 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 № 1078. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. у справі №520/8417/23 фінансовою службою Університету була розрахована сума індексації - різниці, яка склала - 0 грн, що підтверджується довідкою - розрахунком на виконання рішення суду № 176/176/100/842/852/пс від 20.03.2026р.
Окрім того, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. по справі №520/8417/23 відповідачем 27.02.2026р. було здійснено нарахування грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення заявнику у сумі - 221.700,18 грн та проведено їх виплату, що підтверджується скріншотом про зарахування коштів та платіжною інструкцією від 24.02.2026 №592.
З метою отримання інформації про виконання рішення суду по справі №520/8417/23 в частині виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу позивач через представника звернувся до відповідача із заявою від 27.02.2026р., у відповідь на яку листом від 06.03.2026 року №176/176/100/842/762/ПС відповідачем було повідомлено, що рішення суду було виконано в повному обсязі. Стосовно питань щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну виплату сум коштів присуджених по справам №520/8417/23 та від 15.01.2024 №520/29183/23 та нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця для проведення індексації березень 2018 року (за період з 01.03.2018) з урахуванням фіксованого розміру індексації - різниці між індексації та розміром підвищення грошового забезпечення станом на березень 2018 повідомлено, що такі виплати можуть бути здійснені за умов та в строки визначені приписами діючого законодавства.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу повноти оплати часу військової служби, у тому числі і невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця та компенсації втрати частини доходу, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Частиною 1 ст.43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю і ці відносини у сфері проходження людиною військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі за текстом - Закон України №2232-XII) та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ).
Як то указано у ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом і ці відносини деталізовані приписами ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), згідно з якою до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, рівень, склад та умови виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), а структура, розміри та механізми обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2008р. були регламентовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. - приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та конкретизовані нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329; далі за текстом - Інструкція №260) і нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
У статті 1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі за текстом - Закон №1282-XII - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ, з-поміж іншого, закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами статті 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені у статті 4 Закону №1282-ХІІ, первинна редакція частини першої якої передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, до вказаної вище норми внесені відповідні зміни, та з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 Закону №1282-ХІІ з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Приписами частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 цього Порядку).
Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-XII, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За правилами пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
У пункті 4 Порядку №1078 деталізовано межі індексації, які законодавець обумовив у частині шостій статті 2 Закону №1282-XII (індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення).
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №170 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення») у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
За правилами абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №836 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), яка набрала чинності 15 березня 2018 року, оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Водночас у абзаці 5, а з 15 березня 2018 року в абзаці 4 пункту 4 Порядку №1078 передбачається, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, урегульовувалося абзацом 6, а з 15 березня 2018 року абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року застосовується у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).
Так, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 в указаній редакції визначав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, встановлював, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та визначає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013, встановлює, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
За правилами абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У абзаці 6 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, визначалося, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013 і в цій редакції він застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що: 1) механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру; 2) правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації; 3) Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення; 4) Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013, і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку №1078 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення "базового місяця", яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (далі за текстом - ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
З 01.01.2008р. по 28.02.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентувались приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294.
З 01.03.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентуються приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Тож, від 01.01.2008р. розмір посадових окладів у межах спірних правовідносин не змінювався аж до 01.03.2018р.
Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу у січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року, який і має застосовуватися для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року.
Повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами цього Порядку встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 року та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016 року.
Близькі за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 26 січня 2022 року в справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року в справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року в справі №400/103/21, від 31 травня 2022 року в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09 червня 2022 року в справі №600/524/21-а, від 28 вересня 2022 року в справах №400/1119/21, №560/3965/21, від 21 березня 2023 року в справі №620/7687/21, від 22 березня 2023 року в справі №380/1730/22, від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, від 13 квітня 2023 року в справах №420/9187/21, №420/18162/21, від 19 квітня 2023 року в справі №380/10594/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 27 квітня 2023 року в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03 травня 2023 року в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 23 травня 2023 року в справі №380/7782/21, від 30 травня 2023 року в справі №380/3632/21, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 21 березня 2024 року в справі №380/1379/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.
У спорі про індексацію грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Відносно спору про поточну індексацію право найманого працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).
За епізодом спору про "фіксовану індексацію" (індексацію грошового забезпечення у фіксованій сумі, так звану індексацію-різницю) суд зазначає, що цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакціях Постанов №1013, №141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Тож, зі змісту пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017р. №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Стосовно кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати фіксованої індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах №420/6982/21, №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах №400/12702/21, №120/2234/22-а, №560/538/22, №580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі №240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах №580/9339/21, №400/3784/22, №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах №160/4155/22, №580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах №480/5766/22, №160/16084/22, №420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі №420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі №360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі №560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі №360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах №160/11742/22, №420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі №280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі №360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі №280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах №440/1497/22, №580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі №380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 розраховується як арифметична дія із множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. величину приросту індексу споживчих цін і ділення отриманого результату 100 відсотків (1.762,00 грн * 253,30% / 100), складає - 4.463,15грн та за мінусом розміру підвищення доходу особи за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р. має виплачуватися у сталому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.11.2023р. по справі №420/616/23 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. складає - 4.463,15грн.
Вирішуючи спір, суд зважає на те, що відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив - 101,1%, в квітні 2018 року становив -100,8%, в травні 2018 року становив - 100,0%, в червні 2018р. становив - 100,0%, в липні 2018р. становив - 99,3%, в серпні 2018р. становив - 100,0%, в вересні 2018р. становив - 101,9%, в жовтні 2018р. становив - 101,7%.
Таким чином, лише у жовтні 2018р. розрахований сукупно наростаючим підсумком поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, що зумовило виникнення права на індексацію суми грошової оплати праці (як заробітної плати, так і грошового забезпечення). При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018р. було опубліковано у листопаді 2018р., то індексацію грошового забезпечення необхідно проводити з грудня 2018р.
Таке тлумачення змісту норм Порядку №1078 є цілком релевантним правовим позиціям постанов Верховного Суду від 31.05.2022р. по справі №400/4491/20 та від 09.06.2022р. по справі №600/524/21-а.
За матеріалами справи судом з"ясовано, що розмір грошового забезпечення заявника за лютий 2018р. складав - 11.079,80 грн (зокрема: оклад за посадою - 1085,00 грн.; оклад за військовим званням - 120,00 грн; надбавка за вислугу років - 301,25 грн; НВОВЗ - 753,13 грн; премія - 4665,50 грн, щгдв - 4154,93 грн).
За березень 2018р. розмір грошового забезпечення заявника складав - 11.653,11 грн (зокрема: оклад за посадою - 5070,00 грн.; оклад за військовим званням - 1351,45 грн; надбавка за вислугу років - 2246,36 грн; НВОВЗ - 855,90 грн; таємність 220,79 грн; премія - 2129,40 грн).
Отже, арифметичне значення показника підвищення грошового доходу заявника за рахунок всіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру, дорівнює - 573,31 грн. і не перевищує суми можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. - 4.463,15грн.
Відтак, з 01.03.2018р. заявник набув право на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця після 01.03.2018р. у фіксованому розмірі, обчисленому як 4.463,15грн. (з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р. (тобто у сумі - 3.889,84 грн.), котре здатне правомірно існувати у часі до настання події підвищення грошового доходу заявника за рахунок усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру (тобто розміру окладу за посадою (посадового окладу), а також решти постійних та регулярних видів грошового забезпечення, котрі обчислюються від розміру окладу за посадою).
Суд відмічає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі №825/694/17, від 20.11.2019р. у справі №620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №206/4411/16-а).
Відтак, з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22 про те, що сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. у випадку первісного обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 та подальшого обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 складає - "4.463,15грн." станом на 01.03.2018р. заявник набув право на отримання фіксованої суми індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у сумі - "3.889,84 грн." (4.463,15грн. - 573,31грн.).
Як наголошувалось судом раніше право на отримання обчисленої за березень 2018р. індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі - 4.463,15грн. (т.з. індексації-різниці) із використанням місяця обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. може правомірно існувати до наступної події підвищення розміру окладу за посадою, що відбувається як у випадку зростання розміру посадового окладу унаслідок прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України (чи у випадку зростання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі застосування п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 без урахування положень п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та без урахування п.2 постанови КМУ від 12.05.2023р. №481), так і у випадку призначення особи на посаду державної служби із вищим посадовим окладом.
За матеріалами справи наступна подія підвищення розміру посадового окладу заявника припала на жовтень 2018р., коли розмір грошового забезпечення заявника за жовтень 2018р. складав - 12.629,19 грн (зокрема: оклад за посадою - 5.616,77 грн.; оклад за військовим званням - 1340,00 грн; надбавка за вислугу років - 2434,87 грн; НВОВЗ - 939,16 грн; таємність 681,68 грн; премія - 2298,39 грн).
Отже, у жовтні 2018р. мала місце подія підвищення розміру окладу заявника за посадою і арифметичне значення показника підвищення грошового доходу заявника за рахунок всіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру порівняно з лютим 2018р., дорівнює - 1.546,39 грн.
Відтак, заявник набув право на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця після 01.10.2018р. у фіксованому розмірі, обчисленому як 4.463,15грн. за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення жовтня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р. (тобто у сумі - 2.916,76 грн.), котре здатне правомірно існувати у часі до настання події підвищення грошового доходу заявника за рахунок усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру (тобто розміру окладу за посадою (посадового окладу), а також решти постійних та регулярних видів грошового забезпечення, котрі обчислюються від розміру окладу за посадою).
За матеріалами справи наступна подія підвищення розміру посадового окладу заявника припала на листопад, коли розмір грошового забезпечення заявника за листопад 2018р. складав - 13.242,90 грн (зокрема: оклад за посадою - 6200,00 грн.; оклад за військовим званням - 1340,00 грн; надбавка за вислугу років - 2639,00 грн; НВОВЗ - 1017,90 грн; таємність - 930,00 грн; премія - 2046,00 грн).
Отже, у листопаді 2018р. мала місце подія підвищення розміру окладу заявника за посадою і арифметичне значення показника підвищення грошового доходу заявника за рахунок всіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру порівняно з лютим 2018р., дорівнює - 2.163,10 грн.
Відтак, заявник набув право на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця після 01.11.2018р. у фіксованому розмірі, обчисленому як 4.463,15грн. за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення жовтня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р. (тобто у сумі - 2.300,05 грн.), котре здатне правомірно існувати у часі до настання події підвищення грошового доходу заявника за рахунок усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру (тобто розміру окладу за посадою (посадового окладу), а також решти постійних та регулярних видів грошового забезпечення, котрі обчислюються від розміру окладу за посадою).
Таке право заявника у межах спірних правовідносин з урахуванням обсягу здобутих по справі доказів існувало до - 31.12.2019р.
01.01.2020р. у разі застосування п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 без урахування положень п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 або з 29.01.2020р. у разі застосування п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з урахуванням положень п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 право заявника на отримання обчисленої станом на березень 2018р. фіксованої суми індексації (так званої індексації - різниці) із використанням місяця обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. припинилось через обчислення грошового забезпечення у порядку п. постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн.".
Тому, розв»язуючи спір стосовно виплати індексації з 01.01.2020р. по 31.12.2021р., суд зважає, що положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містять правило, у силу якого відсутність бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті, унеможливлює зростання (підвищення) заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів.
Однак, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2025р. №200/4272/24, починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Розглядаючи справу, суд зважає також і на те, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 29.01.2020р. за рахунок обов»язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.102,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 340,00грн.).
У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2021р. за рахунок обов»язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 508,00грн.).
У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2022р. за рахунок обов»язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.481,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 719,00грн.).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2023р. за рахунок обов»язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.684,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 922,00грн.).
Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), зокрема, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2023р.
Отже, у силу висновків перелічених вище постанов Верховного Суду у особи, на яку поширюється дія норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. відбувається зростання доходу за рахунок підвищення грошового виразу окладу за посадою і, як наслідок, підвищення окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших видів (складових грошового доходу), які не мають разового характеру.
Тож, розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 29.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").
Указана обставина виключає продовження існування після 01.01.2020р./29.01.2020р. права учасника суспільних відносин на отримання у порядку абз.4-абз.6 п.5 Порядку №1078 фіксованого розміру індексації грошового забезпечення, обчисленого станом на 01.03.2018р. - 4.463,15грн., обчисленого із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.07.2024р. по справі №200/4613/22 для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Суд відзначає, що положення п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 та у редакції до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 (рівно як і за правовою позицією постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24 без застосування норм постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та без застосування норм постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 як таких, що суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили) носять характер суто бланкетної норми права, унаслідок чого подія підвищення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою (та відповідно усіх інших видів грошового забезпечення, котрі обчислюються у залежності від розміру окладу за посадою) припадає на: 1) 01.01.2020р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.102,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; 2) 01.01.2021р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.270,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; 3) 01.01.2022р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.481,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; 4) 01.01.2023р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.684,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; 5) 01.01.2024р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.028,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік"; 6) 01.01.2026р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.328,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік".
При цьому, протягом періоду часу 02.01.2024р.-31.12.2025р. не виникало жодної події підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою, позаяк абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та абз.4 ст.7 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачений один і той же самий показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн.".
За правилами п.п.1-1 Порядку №1078, абз.1 п.5 Порядку №1078, абз.2 п.5 Порядку №1078, абз.4 п.5 Порядку №1078, абз.6 п.5 Порядку №1078 подія підвищення / зростання обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення (за рахунок збільшення розміру окладу за посадою) з: 01.01.2020р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2021р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2022р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2023р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2024р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2026р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.328,00грн." замість - "1762,00грн.") призводить як до припинення права на отримання обчисленого станом на 01.03.2018р. фіксованого розміру індексації - "4.463,15грн.", так і до виникнення правових підстав для обчислення нових показників величини приросту індексу споживчих цін з березня 2018р., з січня 2020р., з січня 2021р., з січня 2022р., з січня 2023р., з січня 2024р., з січня 2026р. відповідно.
Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2020р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.
Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2019р. становив - 101,00%; за лютий 2019р. становив - 100,5%; за березень 2019р. становив - 100,9%; за квітень 2019р. становив - 101,0%; за травень 2019р. становив - 100,7%; за червень 2019р. становив - 99,5%; за липень 2019р. становив - 99,4%; за серпень 2019р. становив - 99,7%; за вересень 2019р. становив - 100,7%; за жовтень 2019р. становив - 100,7%; за листопад 2019р. становив - 100,1%; за грудень 2019р. становив - 99,8%.
Таким чином, 1) перший епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2018р. (100,8% (квітень 2018р.) * 100,0% (травень 2018р.) * 100,0% (червень 2018р.) * 99,3% (липень 2018р.) * 100,0% (серпень 2018р.) * 101,9% (вересень 2018р.) * 101,7% (жовтень 2018р.) * 100 = 103,73%, тобто 1,0373); 2) другий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на січень 2019р. (101,4% (листопад 2018р.) * 100,8% (грудень 2018р.) *101,00% (січень 2019р.) * 100 - 103,23%, тобто - 1,0323); 3) третій епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на травень 2019р. (100,5% (лютий 2019р.) * 100,9% (березень 2019р.) * 101,00% (квітень 2019р.) * 100,7% (травень 2019р.) * 100 = 103,13%, тобто - 1,0313); 4) четвертий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2020р. (99,5% (червень 2019р.) * 99,4% (липень 2019р.) * 99,7% (серпень 2019р.) * 100,7% (вересень 2019р.) * 100,7% (жовтень 2019р.) * 100,1% (листопад 2019р.) * 100,1% (грудень 2019р.) * 100,2% (січень 2020р.) * 99,7% (лютий 2020р.) * 100,8% (березень 2020р.) * 100,8% (квітень 2020р.) * 100,3% (травень 2020р.) * 100,2% (червень 2020р.) * 99,4% (липень 2020р.) * 99,8% (серпень 2020р.) * 100,5% (вересень 2020р.) * 101,0% (жовтень 2020р.) * 100 = 104,25, тобто - 1,0425).
З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.03.2018р.-01.01.2020р. складає - "110,43%" (1,0373 * 1,0323 * 1,0313 * 100).
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. дорівнював - "2.102,00грн.".
Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін - березень 2018р. складає - 219,24грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін - 10,43 "110,43% - 100%" / 100).
Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2020р., слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2019р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2020р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2020р.
У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення за грудень 2019 року становив - 19.181,86 грн., а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2020 року (з урахуванням перерахованого на виконання рішення суду щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року) становив - 19.332,33 грн (19.332,33-19.181,86) = 150,47 грн.
Таким чином, грошовий дохід позивача у січні 2020р. унаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 150,47 грн.
Тож, з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов'язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у сумі 68,77 грн (219,24 грн. - 150,47 грн) щомісячно, позаяк матеріали справи на містять об'єктивних даних про існування інших подій підвищення окладу заявника за посадою в окреслений період часу.
При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці за березень 2018р. у розмірі - 4.463,15грн.).
Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2021р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.
Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2020р. становив - 100,2%; за лютий 2020р. становив - 99,7%; за березень 2020р. становив - 100,8%; за квітень 2020р. становив - 100,8%; за травень 2020р. становив - 100,3%; за червень 2020р. становив - 100,2%; за липень 2020р. становив - 99,4%; за серпень 2020р. становив - 99,8%; за вересень 2020р. становив - 100,5%; за жовтень 2020р. становив - 101,0%; за листопад 2020р. становив - 101,3%; за грудень 2020р. становив - 100,9% (підсумкове значення кумулятивним ефектом за календарний рік - 103,84%).
Тож, за період 01.01.2020р.-01.01.2021р. розрахований сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) показник перевищення порогу (межі) індексації у 103% припав на листопад 2020р. і склав - 103,84%.
З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. складає - "108,37%" (1,0405 * 1,0416 * 100).
Згідно з абз.4 ст.7 абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" дорівнював - "2.270,00грн.".
Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін - березень 2018р. складає - 87,19грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін - 3,84 "103,84% - 100%" / 100).
Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2021р. слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2020р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2021р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2021р.
У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення заявника за грудень 2020 року становив - 23.886,19 грн (з урахуванням перерахованого на виконання рішення суду щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року), а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2021р. хоча і становив - 23.788,58 грн., але був обчислений без використання показника прожитковоог мінімуму для працездатних осіб - 2.270,00грн.) (23.886,19 - 23.788,58) = 97,61 грн.
Таким чином, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів не збільшився, а зменшився, але указане сталось унаслідок невичнення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку грошового забезпечення заявника з 01.01.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму - "2.270,00грн.".
Тож, у будь-якому разі протягом періоду часу 01.01.2021р.-31.12.2021р. заявника не має права на отримання індексації-різниці понад суму - 87,19 грн.
При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.270,00грн." замість - "2.102,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці за січень 2020р. у розмірі - 4.463,15грн.).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи суб»єктом владних повноважень не було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України, позаяк реально вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.03.2018р.-31.12.2019р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р., бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2020р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2019р., бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2020р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січень 2021р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2020р., тобто індексації грошового забезпечення за період 01.01.2020р.-31.12.2021р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." станом на 01.01.2020р./29.01.2020р., у розмірі - "2.270,00грн." станом на 01.01.2021р. пропорційно часу військової служби не узгоджується із змістом нормативного регламентування і тому підлягає визнанню протиправним.
Тому позов за цим епізодом підлягає до задоволення співвідносно з часом публічної служби заявника із наданням праву заявника на отримання фіксованого розміру індексації грошового забезпечення (так званої індексації - різниці) захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
За епізодом позову про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення до настання події виплати суми боргу з грошового забезпечення суд зазначає, що суспільні відносини з приводу проходження громадянином публічної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу, Кодексу законів про працю, Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в Збройних Силах України.
Оскільки спеціальними актами права з приводу проходження військової служби не передбачено ані порядку та умов проведення розрахунку із військовослужбовцем при звільненні, ані будь-яких застережень з цього приводу, то суд вважає за необхідне поширити на дані відносини дію положень ст.47 Кодексу законів про працю України.
Так, положеннями ст.47 Кодексу законів про працю у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ було визначено, що указано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Утім, згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтю 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Звідси слідує, що ст.116 Кодексу законів про працю України запроваджено два строки розрахунку роботодавцем із найманим працівником у випадку звільнення, а саме: 1) у день звільнення (у разі, коли найманий працівник у цей день працював); 2) не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (у разі, коли заявник у день звільнення не працював).
Оцінивши добуті у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90 КАС України, суд доходить до переконання, що подія несвоєчасної виплати грошового доходу має місце у спірних правовідносинах, позаяк військова служба заявника у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба була припинена 10.11.2025р., у той час як перераховане грошове забезпечення та індексація грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №520/8417/23 була виплачена суб'єктом владних повноважень лише 27.02.2026р.
Суд наголошує, що згідно з ч.ч.2 і 3 ст.9, ст.15 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; індексація грошового забезпечення; одноразова грошова допомога при звільненні.
Водночас із цим, запроваджений Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" грошовий платіж у вигляді компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто за своєю правовою суттю не є винагородою за виконану роботу (не є оплатою праці/служби). Тому саме цей платіж не може бути кваліфікований у якості складового елемента грошового забезпечення військовослужбовця.
Продовжуючи вирішення спору за епізодом спонукання владного суб'єкта до нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що механізм компенсації втрати частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків виплати запроваджені Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Частиною 1 ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього у спірних правовідносинах.
Оскільки факт отримання позивачем виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення із затримкою внаслідок протиправного діяння владного суб'єкта було встановлено судовим рішенням, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення владного суб'єкта від виконання обов'язку за ст. 2 Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Разом з тим, суд повторює, що згідно статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а та від 31 липня 2024 року по справі № 480/1704/19.
Враховуючи, що заявнику у межах спірних правовідносин не було здійснено виплату фіксованої індексації грошового забезпечення за спірний період, і така виплата може бути проведена лише на виконання цього судового акту після набрання ним законної сили, то суд вважає, що позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів до настання події виплати боргу з основної суми доходу (індексації грошового забезпечення на виконання даного судового акту) є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного Суду від 21.08.2024р. по справі №200/63/23.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, а також враховуючи викладені вище міркування з приводу кваліфікації реально вчиненого суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк за відсутності визначених законом підстав ухилився від нарахування і виплати на користь заявника компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення військовослужбовця, тобто вчинив управлінське волевиявлення у формі бездіяльності, котра не має розумного виправдання дією факторів нездоланної та непереборної сили, а тому підлягає визнанню протиправною.
Відтак, суб'єкта владних повноважень належить обтяжити обов'язком забезпечити реалізацію у спірних правовідносинах управлінської функції відповідно до закону, взявши до уваги, що заборгованість з виплати грошового забезпечення заявника у даному конкретному випадку існувала протягом проміжку часу з 29.01.2020р. до 26.02.2026р. (календарна дата, котра передує події фактичного погашення заборгованості з виплати грошового забезпечення); індексації грошового забезпечення заявника у даному конкретному випадку існувала протягом проміжку часу з 01.12.2015р. до 26.02.2026р. (календарна дата, котра передує події фактичного погашення заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення).
Згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України спосіб захисту порушеного права заявника належить визначити у відповідності до резолютивної частини даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з»ясування об'єктивної істини; забезпечив здобуття достатнього для вирішення спору по суті обсягу доказів; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018р.-31.12.2021р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018р.-30.09.2018р. у фіксованому розмірі 3.889,84 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.10.2018р.-31.10.2018р. у фіксованому розмірі 2.916,76 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.11.2018р.-31.12.2019р. у фіксованому розмірі 2.300,05 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі 68.77 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у фіксованому розмірі 87,19 грн. щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення у справі №520/8417/23.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення у справі №520/8417/23, за період з 01.12.2015р. по 26.02.2026р.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі №520/8417/23, за період з 29.01.2020р. по 26.02.2026р.
Позов у решт вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 обчислити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020р.-31.12.2022р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у розмірі різниці між 4.463,15грн. та сумою перевищення грошового забезпечення за період 01.01.2020р.-31.12.2022р., обрахованого у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." станом на 01.01.2020р., у розмірі - "2.270,00грн." станом на 01.01.2021р., у розмірі - "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р. над грошовим забезпеченням лютого 2018р. пропорційно часу військової служби і здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів