Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 квітня 2026 року № 520/26865/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.,
за участі:
секретаря судового засідання Мякенької Ю.Ю.,
представника відповідача Лущана І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування висновку та наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 : - « 3.За порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, що призвело до послаблення контролю та не перевірці належним чином, поданих на його ім'я рапортів, на підставі яких було порушено клопотання про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн., враховуючи відсутність повноважень начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо притягнення до відповідальності начальника відділу організації застосування протиповітряної оборони, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 (який, станом на лютий 2025 року, проходив службу на посаді заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - коменданта приккшр), матеріали службового розслідування направити для розгляду начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ).».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання позивач та представник позивача не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач займав посаду заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ).
У період з 17.03.2025 по 21.03.2025 року на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 «Про вжиття заходів», згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.03.2025 № 1106-АГ комісією офіцерів НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) здійснено перевірку правильності нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону протягом 2025 року, відповідно до «Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям ДПСУ», які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 (зі змінами внесеними наказами Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2023 №904, від 22.12.2023 №1062), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.23 №1543/40599 (зі змінами).
За результатом проведеної перевірки складено висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025.
Відповідно до пункту 3 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, що призвело до послаблення контролю та не перевірці належним чином, поданих на його ім'я рапортів, на підставі яких було порушено клопотання про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн., враховуючи відсутність повноважень начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо притягнення до відповідальності начальника відділу організації застосування протиповітряної оборони, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 (який, станом на лютий 2025 року, проходив службу на посаді заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - коменданта приккшр), вирішено матеріали службового розслідування направити для розгляду начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ).
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу в Україні" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України затвердженого Законом України 24.03.1999 №551-XIV поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно з ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини; не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов'язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також запобігати вчиненню насильства за ознакою статі, сексуальним домаганням, правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно витягу з висновку службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 комісією запропоновано за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 №605, що призвело до послаблення контролю та не перевірці належним чином поданим на його ім'я рапортів, на підставі яких було порушено клопотання про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн., враховуючи відсутність повноважень начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо притягнення до відповідальності начальника відділу організації застосування протиповітряної оборони, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 (який станом на лютий 2025 року проходив службу на посаді заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - коменданта приккшр), матеріали службового розслідування направити для розгляду начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ).
При цьому, відповідно до пункту 3 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) №4241-АГ від 14.08.2025 позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Натомість, вказаним наказом вирішено направити матеріали службового розслідування для розгляду начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ).
За таких обставин, рішення щодо притягнення або не притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності приймається рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не оскаржуваними рішеннями у даній справі.
Отже, оскаржувані рішення не несуть для позивача негативних наслідків у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, під час проведення службового розслідування визначено в якості порушення нарахування та виплату окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно.
Також, комісія під час службового розслідування прийшла до висновку, що в діях позивача присутній склад правопорушення, що полягало у: неналежному виконанні своїх посадових обов'язків; неналежному виконанні посадової інструкції; послаблення контролю під час перевірки поданих на його ім'я рапортів підпорядкованих начальників структурних підрозділів про нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям.
Відповідачем надано пояснення, в яких зазначив, що під час проведення службового розслідування виявлено відсутність підстав виплати, а саме полягало у невиконанні військовослужбовцями бойових завдань у всі зазначені в рапорті дні відповідно до журналу бойових дій підрозділу та не зазначення бойових розпоряджень за всі дні виконання бойових завдань, що вказані в рапорті та не зазначено всіх бойових розпоряджень щодо визначення бойових (спеціальних) завдань, визначити місця виконання ними завдань у визначені періоди не можливо.
При цьому, позивачем не спростовано вказаних обставин, які встановлені під час проведення службового розслідування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 24.04.2026