Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/766/25
Провадження № 2/670/36/26
(повне)
16 квітня 2026 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
позивач - не з'явився
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
Короткий зміст позовних вимог.
До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення з цим позовом до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Після розірвання шлюбу між батьками, позивач залишився проживати з бабусею ОСОБА_4 , яка в подальшому стала його піклувальником, оскільки його батьки були позбавлені батьківських прав відносно нього, що підтверджується рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23.11.2023 у справі №686/4495/23.
Позивач є студентом денної форми навчання Хмельницького національного університету, що підтверджується довідкою № 504 від 26 вересня 2025 року.
За твердженням позивача, на даний час бабуся допомагає йому матеріально, однак вона не має можливості в повній мірі йому допомагати, оскільки єдиним джерелом її доходу є пенсія, батько звернення та прохання позивача щодо надання матеріальної допомоги ігнорує.
Позивач зазначає, що навчається не на платній основі, щодня добирається з дому на навчання рейсовим автобусом, однак, у зв'язку з навчанням, не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Дані обставини зумовлюють необхідність у матеріальній підтримці батька, який на даний час є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати і він може матеріально допомагати позивачу. Також, звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання позивача до досягнення ним 18 років, оскільки, як відомо позивачу, в майновому стані в житті відповідача нічого не змінилося, він працевлаштований, отримує заробітну плату, має у власності автомобіль, тому відповідно відповідач має можливість сплачувати аліменти і на даний час.
Рух справи в суді та позиція сторін у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.
Ухвалою суду від 21.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у встановлений судом строк, до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.01.2026.
15.01.2026 підготовче засідання відкладено на 11.02.2026 у зв'язку із перебуванням судді у основній щорічній відпустці.
11.02.2026 підготовче засідання відкладено за клопотанням відповідача на 26.02.2026.
Ухвалою суду від 26.02.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 18.03.2026 о 15 год 00 хв.
18.03.2026 розгляд справи відкладено на 16.04.2026 у зв'язку з зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні.
Сторони у судове засідання, призначене на 13 год 30 хв 16 квітня 2026 року не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Позивач ОСОБА_1 при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наведених доводів та долучених до позовної заяви доказів.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки перебуває на контрактній службі в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Проти задоволення позовних вимог не заперечує, однак при винесенні рішення просить врахувати, що у нього на утриманні також перебувають двоє малолітніх дітей.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.11.2007 (а.с.4).
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23.11.2023 (справа № 686/4495/23) ОСОБА_2 , позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено піклувальником неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Крім того, з даного рішення вбачається, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.12.2020 у справі № 686/18446/20 ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-7).
Згідно довідки № 504 від 26.09.2025 ОСОБА_1 навчається на 1 курсі факультету інженерії, транспорту та архітектури Хмельницького національного університету. Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029 (а.с. 24).
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягувалися аліменти на утримання на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.03.2018, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 56552118 від 07.06.2018 (а.с.25), постановою про прийняття виконавчого провадження № 56552118 від 20.06.2024 (а.с.26).
Згідно з відповіді на запит виконавця до Міністерства внутрішніх справ України за ОСОБА_2 зареєстрований легковий автомобіль марки GEELY MR-7151A 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.28).
Відповідно до копії контракту відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу в Державній прикордонній службі України (а.с.43-44), що підтверджується також копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.02.2026 (а.с.45).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03.12.2015 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.46).
Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 20.06.2017 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.47).
Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
При цьому, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання. Наведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 489/100/18.
В постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 308/4214/18 зазначено, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Чинне законодавство пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 310/1881/20 (провадження № 61-11448св21) 06.10.2021 року.
За загальним правилом батьки несуть рівний обов'язок із утримання своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання. Спосіб виконання батьками цього обов'язку залежить від домовленості між ними. Водночас у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дочка, син, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дочку, сина можуть бути присуджені за вибором позивача як в частці від заробітку (доходу) іншого з батьків і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, які будуть стягуватися як аліменти на дочку, сина, визначається судом.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
В законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
При визначенні розміру аліментів суд зобов'язаний врахувати ряд обставин, а саме, матеріальний та сімейний стан платника аліментів і повнолітніх дочки, сина.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Як встановлено судом та вбачається з доказів, які знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 досяг 18 років, продовжує навчання в навчальному закладі денної форми навчання.
Відповідач ОСОБА_2 який є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ), отже має офіційний дохід, а тому може сплачувати аліменти на період навчання дитини.
Водночас відповідач ОСОБА_2 має ще двох дітей, а саме він є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 .
Оцінивши в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку, що у зв'язку з продовженням навчання ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на період навчання, суд враховує, майновий і сімейний стан сторін, зокрема те, що позивач ОСОБА_1 навчається не на платній основі на денній формі навчання в Хмельницькому національному університеті, у зв'язку із чим не має можливості працювати та матеріально себе забезпечувати, оскільки процес навчання на денній формі навчання потребує від нього постійного зайняття у навчальному процесі, при цьому наявні відповідні затрати, пов'язані із навчанням, в тому числі з щоденним доїздом та харчуванням.
Судом також встановлено, що позивач проживає разом з бабусею ОСОБА_4 , яка була його піклувальником, оскільки батьки були позбавленні батьківських прав, тому фактично перебуває на її утриманні, самостійного заробітку немає.
Інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат позивачем у зв'язку з його навчанням матеріали справи не містять (щодо понесення витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо). Також, матеріали справи не місять будь-яких відомостей щодо стану здоров'я позивача.
Враховуючи, що визначення способу стягнення аліментів є правом позивача, який, звертаючись до суду, просить визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, суд дійшов висновку про визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Суд бере до уваги, що відповідач працездатного віку, отримує постійний дохід, оскільки є військовослужбовцем, не відмовляється від оплати аліментів позивачу, водночас просить врахувати, що він має на утриманні двох малолітніх дітей.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд дійшов до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача аліментів у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/6 (однієї шостої) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, на період навчання, починаючи стягнення з 17.11.2025 (дня подання заяви) до досягнення позивачем двадцяти трьох років або до закінчення ним навчання, що є необхідним та достатнім для забезпечення потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та не має змоги працювати, її фізичного, розумового, соціального розвитку та належних умов навчання, що узгоджується з засадами розумності та справедливості.
Підстав в стягненні аліментів в заявленому у позовних вимогах розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд не вбачає, у зв'язку з тим, що в такому розмірі відповідач не спроможний сплачувати аліменти, оскільки має на своєму утриманні двох малолітніх дітей, в зв'язку з чим його можливість надавати допомогу значно зменшується,
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на його утримання, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з його заробітку (доходу) щомісячно, що на переконання суду буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, отже відповідатиме засадам розумності, справедливості та співмірності, а також найкращим інтересам дітей.
Разом із тим, у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року, «Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо виконання судового рішення.
Статтею 191 СК України, норми якої в силу статті 201 СК України застосовуються до спірних правовідносин, визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, відповідно до вимог ст. 191, 199, 201 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову і до досягнення двадцяти трьох років, але право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відтак, стягнення аліментів на навчання повинно проводитись починаючи з 17 листопада 2025 року (дня подання заяви) і до закінчення строку навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 (двадцяти трьох) років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Вирішення питання щодо судових витрат.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати.
Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнений від сплати судового збору, в такому разі судовий збір у справі в розмірі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 166, 182, 191, 198, 199, 200, 201 Сімейного Кодексу України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 273, 354-355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), аліменти на його утримання в розмірі 1/6 (однієї шостої) заробітку (доходу) щомісячно, на час його навчання, починаючи з 17.11.2025 (дня звернення з позовом до суду) і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 24.04.2026.
Суддя О.Є. Голуб