14.04.2026 Справа №607/4871/26 Провадження №2-а/607/196/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: скасувати постанову серії ЕНА №6734080 від 27 лютого 2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; зобов'язати відповідача надати суду запис з камери №956389 та відеореєстратора, що знаходився на службовому авто в момент зупинки; стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 532,48 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Вказує, що у графі «До постанови додаються» інспектором зазначено лише «Відео з нагрудної бодікамери 956386». Проте, нагрудна бодікамера фіксує лише процес спілкування інспектора поліції з водієм після зупинки транспортного засобу. В момент здійснення маневру на кільцевій розв'язці патрульний автомобіль рухався позаду його транспортного засобу, а інспектор поліції перебував в салоні автомобіля, тому бодікамера №956389 технічно не могла зафіксувати факт правопорушення. Крім того, під час винесення постанови інспектор поліції продемонстрував фрагмент відео з пристрою, який він назвав відео реєстратором «7mai», використовуючи екран власного мобільного телефону. Проте, у тексті оскаржуваної постанови відомості про технічний засіб «7mai» відсутні, що є прямим порушенням вимог ст..283 КУпАП. Відеореєстратори «7mai» є побутовими приладами та не входять до переліку спеціальних технічних засобів, дозволених для фіксації правопорушень згідно зі ст..40 ЗУ «Про Національну поліцію». Оскільки зазначена у постанові бодікамера не містить відеозапису обставин події, а реєстртор «7mai» не внесений до постанови, вважає, що належні докази його вини відсутні.
Ухвалою судді від 23 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Від представника відповідача - ГУНП в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції належним чином представився та повідомив водію причину зупинки, зокрема порушення ПДР. На відеозаписі з відео реєстратора поліцейського автомобіля зафіксовано, що Позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки CITROEN DISPATCH, номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. На відеозаписі зафіксовано траєкторію руху транспортного засобу та відсутність світлових сигналів покажчиків повороту. У постанові відсутні посилання на вказаний відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля, однак вказаний недолік є формальним, який не спростовує факту порушення ПДР. Відеозапис чітко відображує обставини події, номерний знак автомобіля позивача та дії водія.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. У заяві ОСОБА_1 вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить розглядати справи за його відсутності у зв'язку з зайнятістю по службі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №6734080 від 27 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 27 лютого 2026 року о 12 год. 02 хв. в м.Тернопіль, по вул.С.Будного, керуючи транспортним засобом марки CITROEN DISPATCH, номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону, а також не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Пунктом 9.2.б ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху (п.9.4 ПДР).
Відтак, відповідно до діючих ПДР України водій повинен подавати світловий покажчик повороту завчасно до початку виконання маневру і припиняти негайно після його закінчення.
Представником відповідача до відзиву на позов, який подано через підсистему «Електронний суд», прикріплено відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції під назвою «Відео з нагрудної бодікамери 856389.mp4», а також відеозапис з реєстратора службового автомобіля працівників поліції під назвою «Відеозапис з відеореєстратора.mp4».
На відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції зафіксовано процес спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції після зупинки транспортного засобу, а також процес винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. На 00:00:23 (00:08:04) відеозапису ОСОБА_1 стверджує, що він вмикав покажчик повороту при з'їзді з кільцевої розв'язки (перехрестя з круговим рухом). Вину у порушенні ПДР категорично заперечує.
Відеозапис з реєстратора службового автомобіля працівників поліції під назвою «Відеозапис з відеореєстратора.mp4» містить фіксацію руху транспортного засобу працівників поліції на кільцевій розв'язці (перехрестя з круговим рухом) по вул.С.Будного, м.Тернопіль.
Представник відповідача у відзиві стверджує, що відеозапис з реєстратора службового автомобіля працівників поліції під назвою «Відеозапис з відеореєстратора.mp4», є достатнім доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Однак, із вказаним твердження представника відповідача суд не погоджується, оскільки «Відеозапис з відеореєстратора.mp4» починається із того моменту, коли транспортний засіб CITROEN DISPATCH, номерний знак НОМЕР_1 рухається прямо в напрямку об'їзної дороги по вул.С.Будного м.Тернопіль. При цьому, позаду вищевказаного автомобіля рухається інший транспортний засіб, який на мемент початку відеозапису обмежує оглядовість на транспортний засіб CITROEN DISPATCH, номерний знак НОМЕР_1 . У зв'язку з наведеним, суд позбавлений можливості виходячи із вказаного відеозапису встановити чи спростувати факт увімкнення позивачем завчасно перед та під час здійснення маневру повороту світлового покажчика повороту відповідного напрямку. На 00:00:01 відеозапису транспортний засіб під керуванням позивача закінчив маневр повороту (з'їзду з кільцевої розв'язки).
При цьому суд враховує, що пунктом 9.2б ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п.1.10 ПДР маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Позивачу ставиться в провину не подання сигналу світловим покажчиком під час здійснення маневру повороту. Однак, на відеозаписі з відеореєстратора працівників поліції не зафіксовано руху транспортного засобу CITROEN DISPATCH, номерний знак НОМЕР_1 безпосередньо на кільцевій розв'язці та перед здійсненням маневру повороту (відеозапис починається в той час, коли транспортний засіб фактично виїхав за межі кільця та рухається прямо), тому вказаний відеозапис не може бути визнаний судом достатнім доказом, який поза розумним сумнівом підтверджує вину позивача у порушенні п.9.2б ПДР та спростовує його доводи про те, що він подавав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед та під час перестроювання, повороту.
На переконання суду, наданими представником відповідача відеозаписами не підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили би про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення.
Крім того суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17 (К/9901/33984/18), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У п.7 оскаржуваної постанови міститься посилання лише на відеозапис з нагрудної камери №856389, при цьому інформація про відеозапис з реєстратора службового автомобіля працівників поліції в постанові відсутня.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Відповідно до правил ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6734080 від 27 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, слід скасувати та закрити провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 532,48 грн. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 532,48 грн.
Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ЕНА №6734080 від 27 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.
Реквізити сторін:
- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. Я. Багрій