Справа №461/1766/26
24 квітня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Яцишин В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул. Федора Енста, 3, ЄДРПОУ: 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.03.2026 року о 13 год. 32 хв. 49 сек. сержантом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Мальованим Андрієм Руслановичем винесено постанову серії EHA № 6772027, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за перевищення встановленої швидкості руху транспортного засобу марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Із вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною. Зазначає, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу здійснювалося за допомогою приладу TruCAM, який, за його твердженням, використовувався працівником поліції у ручному режимі, без стаціонарного закріплення. Також вказує, що безпосереднє вимірювання швидкості здійснювалося одним інспектором поліції, тоді як постанову винесено іншим інспектором - Мальованим А.Р. Крім того, зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він висловлював заперечення щодо законності проведення вимірювання швидкості, однак такі доводи залишені без реагування.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії EHA № 6772027 від 05.03.2026 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, витребувати у відповідача відповідні відеозаписи, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.03.2026 року відкрито провадження по справі.
07.04.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Щур І.В., у якому остання проти задоволення позовних вимог заперечила та просила у їх задоволенні відмовити повністю, у зв'язку з тим, що постанова серії ЕНА № 6772027 від 05.03.2026 року винесена правомірно, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції та приладу TruCAM.
15.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив позивача, у якій останній заперечив проти доводів відповідача та просив позов задовольнити. У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначив про незаконність використання приладу TruCAM, порушення процедури розгляду справи та відсутність належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом скерування судової повістки за місцем проживання, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення про її вручення.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2, 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6772027 від 05 березня 2026 року, винесеної сержантом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Мальованим Андрієм Руслановичем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, встановлено 05 березня 2026 року о 13:32:49 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 79 км/год , чим перевищено встановлену швидкість руху на 29 км/год., чим останній порушив п.12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась приладом TruCam TC008426.
Наслідком вчинення вказаного правопорушення стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 6772027 від 05 березня 2026 року та додані матеріали справи, суд вбачає наступне.
Положеннями ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 12.6г ПДР України встановлено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух зі швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Згідно із ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З матеріалів справи вбачається, що швидкість руху транспортного засобу «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM № ТС008426.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості.
Відповідно до Інструкції виробника LaserTechnologeInc, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LТІ 20/20 передбачає можливість використання даного приладу як в мобільному (з рук) так і в статичному (з триноги) положенні. Тобто в першому випадку поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу, після чого прилад автоматично виконує обробку даних щодо фіксації швидкості руху. Такий спосіб використання дає можливість виявити правопорушення не в автоматичному режимі.
Крім основного ручного режиму роботи, вимірювач TruCam може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі, без участі оператора. Але вказаний спосіб використання цього приладу не використовується на території України поліцейськими. Для відповідного способу використовуються інші технічні прилади - камери автоматичної фіксації ПДР.
Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15,5 м до 1200 м.
Під час фіксації в мобільному режимі, після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника з встановленої оператором дистанції (, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Щодо захисту інформації. Виробник приладу TruCam (LТІ, США) застосував алгоритм шифрування АЕ8 з метою посилення достовірності доказової бази поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування АЕ8 забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але й в зашифрованих файлах, що перенесених на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тому, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Прилад TruCam володіє функцією фото-, відео зйомки заміру, та використовується у не автоматичному (ручному) режимі.
Можливість використання приладу TruCam у ручному режимі прямо передбачена інструкцією з експлуатації виробу, свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, а також самою конструкцією приладу (наявність рукоятки для тримання та плечового упору-прикладу).
Разом з цим, Мінекономрозвитком ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», було зазначено, що «лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, вимірювач TruCam може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі».
Отже, використання ручного лазерного вимірювача швидкості приладу TruCam в мобільному режимі (в ручному), що прямо передбачено його конструкцією та підтверджується інструкцією з використання, сертифікатом відповідності та роз'ясненням ДП «Укрметртестстандарт», беззаперечно являється обґрунтованим та законним.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції Закону № 3232-ІХ від 13.07.2023 року), поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Аналізуючи вказану норму закону, з її змісту випливає, що норма не містить обов'язкової вимоги щодо роботи технічних приладів лише в автоматичному режимі. Крім цього, в ній прямо зазначено, зокрема - поліція може розміщувати технічні прилади по зовнішньому периметру доріг. Саме таким чином в даному випадку поліцейський, оператор з приладом TruCam, розміщувався по зовнішньому периметру дороги, тобто прилад розташовувався на узбіччі, поряд з проїжджою частиною.
Разом з цим, ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «Укрметртестстандарт»), яке проводить повірку приладів TruCam, зроблено роз'яснення від 01.10.2019 року № 22-38/49, щодо способу використання приладу - лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі, крім цього роз'яснено, що алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах (± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.).
Отже, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, працівником поліції здійснено контроль швидкості ТЗ, яким керував позивач, технічним приладом - лазерним ручним вимірювачем швидкості, приладом TruCam, при цьому прилад розміщувався по зовнішньому периметру дороги, на узбіччі, а відтак порушення вимог ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» не було.
Прилад TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008426) у відповідності до ст. 283 КУпАП зазначено в фабулі оскаржуваної постанови.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до сфери законодавчо регульованої метрології належать такі види діяльності: контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
Надані відповідачем відеозапис та знімок екрана, зроблені з приладу ТruCam містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, тому має розглядатись судом як доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб.
Суд зазначає, що електронний документ - відеозапис з приладу ТruCam LTI, є документом, який відповідно до ст. 251 КУпАП може містити фактичні дані, встановлені таким документом, а тому є належним доказом у справі.
Суд не приймає доводи позивача про незаконність вимірювання швидкості руху транспортного засобу за допомогою приладу TruCam у ручному режимі, з огляду на таке.
Як встановлено судом, можливість використання лазерного вимірювача швидкості TruCam як у ручному (мобільному), так і у стаціонарному режимі прямо передбачена технічною документацією виробника, сертифікатом відповідності та підтверджена роз'ясненнями ДП «Укрметртестстандарт». При цьому зазначений прилад конструктивно створений для утримування в руках під час здійснення вимірювань.
Посилання позивача на те, що ручне використання приладу створює похибку вимірювання, є припущенням та не підтверджене жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про недостовірність зафіксованих показників швидкості у конкретному випадку.
Крім того, положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містять заборони на використання технічних приладів у ручному режимі, а передбачають можливість їх застосування для фіксації правопорушень, у тому числі шляхом розміщення по зовнішньому периметру доріг.
Отже, доводи позивача в цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Суд також не приймає доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема в частині того, що безпосереднє вимірювання швидкості здійснювалося одним працівником поліції, а постанову винесено іншим.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку винесення постанови саме тією службовою особою, яка здійснювала фіксацію правопорушення, за умови, що постанова винесена уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена сержантом поліції, який діяв у межах компетенції, визначеної КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію».
Доводи позивача про те, що його заперечення під час розгляду справи були проігноровані, не знайшли свого підтвердження належними доказами, а сам по собі факт незгоди особи із прийнятим рішенням не свідчить про його незаконність.
Крім того, суд зазначає, що при винесенні постанови вимоги ст. 258, 280 КУпАП дотримані, а обставини правопорушення з'ясовані в обсязі, достатньому для прийняття законного рішення.
Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, оцінка доказів здійснюється з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності.
Сам по собі факт заперечення особою факту вчинення адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для скасування постанови, за відсутності доказів, які б спростовували встановлені обставини.
Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, однак у даному випадку такі сумніви відсутні, оскільки наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та достатніми для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд не встановив порушень прав позивача під час притягнення його до адміністративної відповідальності, які могли б вплинути на правильність прийнятого рішення.
При цьому суд враховує усталену судову практику Верховного Суду.
Суд також враховує правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справах щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а зазначено, що використання приладу TruCAM у ручному режимі саме по собі не свідчить про недопустимість отриманих доказів та не є порушенням вимог законодавства.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 року у справі №686/18462/16-а вказав, що дані, зафіксовані технічними засобами контролю швидкості, є належними та допустимими доказами у справах про адміністративні правопорушення за умови можливості ідентифікації транспортного засобу та обставин правопорушення.
Також у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 року у справі №522/1915/17 зазначено, що винесення постанови уповноваженою особою, навіть якщо фіксацію правопорушення здійснював інший працівник поліції, не є підставою для її скасування.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 року у справі №127/20216/16-а дійшов висновку, що сам факт заперечення особою своєї вини без надання належних та допустимих доказів не спростовує встановлених обставин правопорушення.
Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає, оскільки доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.
Щодо клопотання позивача про витребування у відповідачів відеозапису з приладу TruCAM та з нагрудних камер інспекторів, який би підтверджував факт стаціонарного розміщення приладу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень процесуального закону, суд витребовує докази лише у разі, якщо такі докази є необхідними для вирішення справи та якщо сторона обґрунтує неможливість їх самостійного отримання.
Разом з тим, як встановлено судом, використання приладу TruCAM у ручному (мобільному) режимі прямо передбачено його технічними характеристиками та не суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, обставина щодо способу розміщення приладу не має вирішального значення для правильного вирішення справи.
Крім того, позивачем не доведено неможливості самостійного отримання зазначених доказів та не обґрунтовано їх значення для вирішення справи. За таких обставин підстав для задоволення клопотання суд не вбачає.
При цьому суд враховує, що відповідно до принципу змагальності сторін, саме на позивача покладається обов'язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, однак таких доказів суду надано не було.
Суд також враховує, що доводи позивача зводяться до власної незгоди із зафіксованими обставинами правопорушення та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б спростовували встановлені судом фактичні дані.
Таким чином, з урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наявні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи позивача, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються дослідженими судом доказами.
Відтак, підстав для визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд не вбачає.
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати зі сплати судового збору до відшкодування позивачу не підлягають (ст.139 КАС України).
Керуючись ст. 2, 5, 9, 19, 241-246 КАС України, суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул. Федора Енста, 3, ЄДРПОУ: 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2026 р.
Суддя В.Є. Радченко