Справа № 461/571/25
Провадження № 1-кп/461/182/26
24.04.2026 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
її захисника ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в ході розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №42022142040000070 від 15.07.2022 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, клопотання прокурора про призначення повторної судової комп'ютерно-технічної експертизи
встановив:
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42022142040000070 від 15.07.2022 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Прокурор ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судової комп'ютерно-технічної експертизи.
Клопотання обґрунтовує тим, що доцільність призначення дослідження зумовлена необхідністю усунення розбіжностей в наданих суду в межах даного провадження висновках експертів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому.
Обвинувачена та її захисник, кожен окремо, проти задоволення клопотання заперечили з мотивів його безпідставності.
Представник потерпілого віднесла вирішення клопотання на розсуд суду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;
3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Прокурор, обґрунтовуючи клопотання, вказує на суперечність наданих суду висновків. Натомість, за переконанням суду, належних суперечностей відповідних висновків суду не наведено. Варто відзначити, що про наявність відповідних висновків було відомо ще на стадії досудового розслідування, а прокурору який ініціює відповідне клопотання щонайменше з грудня 2025 року, тобто часу надання їх суду.
Отже, законних та обґрунтованих підстав для задоволення клопотання судом не встановлено, як і не встановлено обставин неможливості оцінки відповідних доводів сторін кримінального провадження щодо висновків експертів в нарадчій кімнаті.
Окрім цього, задоволення такого клопотання, буде порушувати загальні засади кримінального провадження, зокрема розумні строки визначені у ст.28 КПК.
Захист наголошує, що судовий розгляд даного обвинувального акту триває з січня 2025 року. За переконанням суду є недопустимим порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Підстави призначення експертизи під час судового провадження чітко визначені ст. 332 КПК України. Так, згідно положень даної статті, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
У свою чергу, згідно норм статті 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.
Отже, обставин, які зобов'язують суд призначити заявлене експертне дослідження, прокурором не наведено.
В ході розгляду справи не встановлено, що:
- суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
- під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.
Також, прокурор не наводить, що експертне дослідження необхідне для:
- встановлення причин смерті;
- встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
- визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
- встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
- визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Отже, прокурор фактично просить суд вчинити процесуальну дію, яка пов'язана з отриманням додаткового доказу у провадженні.
Порядок і підстави призначення експертизи визначений у Розділі ІІІ «Досудове розслідування» глава 20 «Слідчі (розшукові) дії» ст. 242 КПК України «Підстави проведення експертизи», що вказує на те, що експертиза віднесена процесуальним законом до категорії слідчих дій.
Згідно ч. 4 ст. 333 КПК України, під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
Отже, зазначені положення ст. 333 КПК України містять імперативні норми, які зобов'язують суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
За таких обставин, суд вважає, що підстав для ухвалення будь-якого процесуального рішення, окрім як рішення про відмову у задоволенні відповідного клопотання, не встановлено, адже положення ч. 4 ст. 333 КПК України покладають на суд імперативний обов'язок відмовити у задоволенні клопотання, якщо прокурор не доведе, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
Суд відзначає, що ним створені належні умови для реалізації учасниками провадження процесуальних прав та повноважень.
Суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Водночас, відповідно до положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Частина 1 ст. 21 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Вимога дотримання розумності строків кримінального провадження, як фундаментального права кожної особи, закріплена у ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті права на свободу та особисту недоторканність і права на справедливий суд, відповідно.
Дотримання засади розумності строків кримінального провадження, є вкрай важливим аспектом дотримання прав людини та важливою ознакою справедливого судового розгляду.
Отже, у цьому контексті суд відзначає, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі.
Суд також відзначає, що доводи прокурора щодо перевірки певних доказів (висновків експертів), якими обґрунтоване відповідне клопотання, можуть бути оцінені під час ухвалення вироку в сукупності з іншими обставинними та доказами у справі.
Отже, розглядаючи обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, суд виходить з необхідності дотримання усіх, без виключення, засад кримінального провадження та дотримання розумного балансу між правами, обов'язками та інтересами усіх учасників провадження.
За переконанням суду відповідне клопотання не може бути задоволено лише тому, що сторона обвинувачення наполягає на необхідності отримання додаткових доказів, не наводячи належного обґрунтування підстав для задоволення такого клопотання.
Виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.242, 332 КПК України,
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної експертизи у кримінальному провадженні відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Головуючий суддя ОСОБА_1