Справа № 307/3731/25
Провадження № 2/307/1317/25
24 квітня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., з участю секретаря Ваш Е.О., розглянувши в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна заяву відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про відвід судді Сойми М.М. у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» про визнання недійсними кредитних договорів, про визнання дій неправомірними, про стягнення моральної шкоди,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» про визнання недійсними кредитних договорів, про визнання дій неправомірними, про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2025 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» про визнання недійсними кредитних договорів, про визнання дій неправомірними, про стягнення моральної шкоди. Об'єднаній справі присвоєно номер: Справа № 307/3731/25, Провадження № 2/307/1317/25. Постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.
24 квітня 2026 року відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Сойми М.М. у даній справі. Заява мотивована тим, що після подання попередньої заяви про відвід у підсистемі ЄСІТС почали відображатися або стали доступними судові документи, датовані 15 квітня 2026 року, 17 квітня 2026 року та 20 квітня 2026, які до цього у доступному їй електронному кабінеті не відображалися або не були доступні їй у тому вигляді, в якому стали відображатися пізніше. Зокрема, ухвалою від 15 квітня 2026 року суд розглянув її заяву про залишення первісного позову без розгляду та відмовив у її задоволенні, а повний текст відповідної ухвали було складено 20 квітня 2026 року. Також окремою ухвалою від 15 квітня 2026 року суд розглянув її клопотання про витребування електронних оригіналів електронних доказів та про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи електронних доказів і відмовив у їх задоволенні, при цьому текст такої ухвали складено 20 квітня 2026 року. Водночас щодо клопотання представника первісного позивача про витребування доказів судом було постановлено ухвалу від 15 квітня 2026 року, якою клопотання представника первісного позивача Пухи Наталії Станіславівни про витребування доказів задоволено, а текст цієї ухвали складено 17 квітня 2026 року. Крім того, у цьому ж архіві міститься довідка № 0711/23222319 від 17 квітня 2026 року про набрання судовим рішенням законної сили, відповідно до якої судове рішення «Ухвала суду» від 15 квітня 2026 року набрало законної сили 15 квітня 2026 року, а документ видав в електронному вигляді суддя Сойма Мар'яна Миколаївна. Отже, за матеріалами, які стали доступними їй пізніше, вбачається різна послідовність процесуального оформлення документів: щодо клопотання первісного позивача ухвала має текст, складений 17 квітня 2026 року, та окрему довідку про набрання законної сили від 17 квітня 2026 року, тоді як щодо її заяв і клопотань відповідні ухвали датовані 15 квітня 2026 року, але їх повні тексти складені 20 квітня 2026 року і стали доступними їй пізніше. Водночас сама по собі дата судового документа 15 квітня 2026 року не підтверджує, що відповідний документ був фактично доступний учасникам справи або належним чином відображений у ЄСІТС саме 15 квітня 2026 року. Із картки руху одного із судових документів вбачається, що за дати документа 15 квітня 2026 року інформація про нього була доставлена до електронного суду лише 19 квітня 2026 року о 01:15, файл із текстом документа - 19 квітня 2026 року о 03:53, а повідомлення учасникам справи були сформовані та доставлені 19 квітня 2026 року. Крім того, щодо інших судових документів, датованих 15 квітня 2026 року, із карток руху вбачається, що їх фактична доставка до електронного суду та електронних кабінетів учасників відбулася лише 22 квітня 2026 року, тобто вже після подання нею заяви про відвід від 21 квітня 2026 року. За таких обставин у неї виник об'єктивний сумнів щодо належної послідовності формування, реєстрації, підписання, надсилання та відображення відповідних процесуальних документів у ЄСІТС, оскільки документи, датовані 15 квітня 2026 року, фактично стали доступними та були доставлені учасникам значно пізніше, зокрема, після подання нею заяви про відвід судді. Щодо вибіркового процесуального реагування суду на подання сторін окремо звертає увагу суду на те, що з доступних їй матеріалів справи та документів ЄСІТС вбачається різний підхід до процесуального реагування на подання сторін. Щодо клопотання представника первісного позивача Пухи Наталії Станіславівни про витребування доказів судом постановлено ухвалу від 15 квітня 2026 року, якою відповідне клопотання було задоволено, при цьому текст цієї ухвали складено 17 квітня 2026 року, а також оформлено довідку № 0711/23222319 від 17 квітня 2026 року про набрання судовим рішенням законної сили. Натомість щодо її процесуальних заяв і клопотань, зокрема заяви про залишення первісного позову без розгляду, клопотань про витребування електронних оригіналів доказів та про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи, відповідні ухвали також датовані 15 квітня 2026 року, однак їх повні тексти складені лише 20 квітня 2026 року, а фактичне відображення та доставка відповідних документів у ЄСІТС відбувалися пізніше, зокрема 19 квітня 2026 року та 22 квітня 2026 року. За таких обставин виникає об'єктивне враження, що процесуальне реагування на подання первісного позивача було здійснено швидше, повніше та з позитивним для цієї сторони процесуальним результатом, тоді як її заяви та клопотання отримали пізніше процесуальне оформлення і були вирішені негативно для неї. Саме по собі різне вирішення клопотань сторін не завжди свідчить про упередженість суду. Однак у цій справі відповідні обставини оцінюються не ізольовано, а в сукупності: з попередньо заявленим нею відводом, подальшим рухом судових документів після подання відводу, невідображенням у доступних їй в матеріалах ЄСІТС протоколу / журналу підготовчого судового засідання від 15 квітня 2026 року, різними датами складення повних текстів ухвал щодо подань сторін, а також застосуванням судом правового підходу, який не відповідає чинній редакції пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. У сукупності ці обставини створюють об'єктивне враження вибіркового процесуального реагування суду на подання сторін та прихильності до процесуальної позиції первісного позивача, що викликає сумнів у неупередженості, об'єктивності та рівновіддаленості судді від сторін. Щодо невідображення протоколу / журналу підготовчого судового засідання від 15 квітня 2026 року у доступних матеріалах ЄСІТС окремо зазначає, що у доступних їй матеріалах ЄСІТС станом на момент подання цієї заяви не відображено протоколу / журналу підготовчого судового засідання від 15 квітня 2026 року, який би підтверджував фактичний розгляд саме 15 квітня 2026 року її заяви про залишення первісного позову без розгляду, клопотань про витребування електронних оригіналів доказів і призначення судової комп'ютерно технічної експертизи, а також клопотання представника первісного позивача про витребування доказів. За таких обставин невідображення протоколу / журналу судового засідання в електронній формі у доступних їй матеріалах справи є обставиною, яка додатково посилює об'єктивний сумнів щодо прозорості процесуального руху справи, належної послідовності оформлення процесуальних документів та рівного процесуального ставлення до сторін. Ця обставина не заявляється нею як самостійне твердження про недійсність відповідних ухвал, однак у сукупності з іншими обставинами - різними датами складення повних текстів ухвал, пізнішою фактичною доставкою документів через ЄСІТС, появою окремих процесуальних документів після подання заяви про відвід та вибірковим процесуальним реагуванням на подання сторін - створює об'єктивне враження непрозорого та вибіркового процесуального руху справи. Щодо продовження процесуального руху справи після заявлення відводу окремо зазначає, що після подання заяви про відвід судді питання про відвід мало бути вирішене в порядку, передбаченому статтею 40 ЦПК України, до подальшого вирішення інших процесуальних питань у справі. Натомість після подання заяви про відвід фактично продовжився процесуальний рух справи, оскільки у ЄСІТС були доставлені та відображені судові документи, датовані попередніми числами, які раніше не були доступні їй в електронному кабінеті. Така ситуація, у сукупності з уже викладеними у попередній заяві про відвід обставинами, створює об'єктивний сумнів щодо належного процесуального реагування на сам факт заявлення відводу та щодо подальшого однобічного процесуального регулювання руху справи. Щодо застосування судом правового підходу, який не відповідає чинній редакції процесуального закону, то зі змісту ухвали від 15 квітня 2026 року про відмову у залишенні первісного позову без розгляду вбачається, що суд при вирішенні питання щодо її заяви виходив із правового підходу, за яким пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України нібито не поширюється на повторну неявку позивача у підготовче засідання. З таким підходом погодитися неможливо, оскільки чинна редакція пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України змінена Законом України № 3200-IX від 29 червня 2023 року, прямо передбачає можливість залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, при вирішенні її заяви про залишення первісного позову без розгляду у 2026 році суд мав застосовувати саме чинну на момент розгляду редакцію пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, а не правовий підхід, сформований Верховним Судом у 2019-2021 роках, тобто до зміни цієї норми Законом України № 3200-IX від 29 червня 2023 року. Щодо об'єктивного враження прихильності до процесуальної позиції первісного позивача, то окремо зазначає, що підставою цієї заяви є не особиста оцінка професійних якостей судді та не проста незгода з ухвалою від 15 квітня 2026 року. Підставою є сукупність конкретних процесуальних обставин, які об'єктивно можуть створювати враження прихильності суду до процесуальної позиції первісного позивача. Таке враження виникає з урахуванням вибіркового процесуального реагування на подання сторін, продовження процесуального руху справи після подання заяви про відвід, подальшого відображення в ЄСІТС судових документів, датованих попередніми числами, різної послідовності оформлення судових документів щодо подань сторін, невідображення у доступних мені матеріалах ЄСІТС протоколу / журналу підготовчого судового засідання від 15 квітня 2026 року, а також застосування судом правового підходу, який не відповідає чинній редакції пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. У сукупності ці обставини викликають обґрунтований сумнів у неупередженості, об'єктивності та процесуальній рівновіддаленості судді від сторін. Застосування судом у 2026 році правового підходу, сформованого у судовій практиці 2019-2021 років, без належного врахування змін процесуального закону 2023 року, фактично сприяє подальшому руху первісного позову, попри вже наявну повторну неявку первісного позивача у підготовчі засідання та попри чинну редакцію процесуального закону, яка прямо передбачає можливість залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача саме у підготовче засідання. Саме тому йдеться не про формальну незгоду з окремою ухвалою, а про об'єктивне враження прихильності суду до процесуальної позиції первісного позивача, що є підставою для сумніву в неупередженості судді відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Щодо можливості подальшого звернення до компетентних органів суддівського врядування та дисциплінарної відповідальності окремо зазначаю, що ця заява про відвід подається з метою належного процесуального реагування саме у межах цієї цивільної справи, до компетентного суду та у порядку, передбаченому статтями 36, 39, 40 ЦПК України. Водночас у разі невирішення цієї заяви про відвід у порядку та строки, передбачені статтею 40 ЦПК України, або у разі подальшого вчинення процесуальних дій у справі до вирішення питання про відвід, залишає за собою право звернутися до компетентних органів суддівського врядування та дисциплінарної відповідальності суддів із відповідною скаргою щодо перевірки дотримання процесуального порядку, гарантій безсторонності суду та рівного процесуального ставлення до сторін. Таке звернення, у разі необхідності, буде зумовлене не незгодою із судовим рішенням як таким, а необхідністю перевірки дотримання процесуальних гарантій, установлених законом, зокрема щодо порядку вирішення заяви про відвід, послідовності процесуального руху справи, належного оформлення судового засідання, своєчасного приєднання протоколу / журналу судового засідання до матеріалів справи та рівного процесуального ставлення до сторін.
На підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішив питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід судді та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
У провадженні судді Сойми М.М. на стадії підготовчого провадження перебуває цивільна справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» про визнання недійсними кредитних договорів, про визнання дій неправомірними, про стягнення моральної шкоди.
Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників.
Цивільно - процесуальним законом передбачено порядок вирішення клопотань учасників в порядку черговості їх надходження.
Так, представником первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» Пуха Наталією Станіславівною у позовній заяві, поданій до суду 30 вересня 2025 року, було заявлено клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року задоволено та витребувано в Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" відомості про те, чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , платіжна карта - маска карти НОМЕР_2 та про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 у період з 20 лютого 2025 року по 21 лютого 2025 року у сумі 18 000, 00 гривень. Витребувано в Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відомості про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 у період з 08 лютого 2025 року по 09 лютого 2025 року у сумі 7 000, 00 гривень. Підготовче судове засідання відкладено на 13 год. 30 хв. 12 травня 2026 року.
У подальшому, відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування у ТзОВ «ФК «Абекор» електронних оригіналів електронних доказів, про призначення у справі судової комп'ютерно-технічної (криптографічної) експертизи електронних доказів та подала заяву про залишення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду, в задоволенні яких ухвалами Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року відмовлено.
Частина четверта статті 263 ЦПК України регламентує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) навів такі правові висновки:
«Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
У частині другій статті 247 ЦПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про дату складення повного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).
У частині першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 (порядок вирішення питань при колегіальному розгляді справи) і глави 9 «Судові рішення» розділу ІІІ «Позовне провадження» цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 (постанова суду апеляційної інстанції) цього Кодексу.
Згідно зі статтею 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (провадження № 14 ?182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013вс20).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено;
загальний порядок ухвалення рішення застосовується, якщо розгляд справи відбувся з викликом учасників і вони брали участь у судовому засіданні. Зокрема, суд виходить до нарадчої кімнати (частина перша статті 244 ЦПК України); у нарадчій кімнаті суд приймає, складає та підписує рішення (повне чи скорочене) (частина друга статті 259 ЦПК України); повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголошує рішення (повне чи скорочене) (частина перша статті 268 ЦПК України); датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (перше речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України); копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (частина перша статті 272 ЦПК України); у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (частина друга статті 272 ЦПК України); у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина шоста статті 268 ЦПК України). Проголошення судового рішення передбачає надання публічності такому рішенню, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Тобто проголошення судового рішення відбувається публічно або у закритому судовому засіданні лише під час перебування учасників справи у судовому засіданні у залі суду;
у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України);
у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи;
з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
У справі, що переглядається:
сторони були повідомлені про судове засідання, призначене на 25 листопада 2020 року, завчасно, належним чином в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили. Відповідач ОСОБА_2 отримала судову повістку про виклик до суду (призначеного на 25 листопада 2020 року) 29 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надісланого на адресу, зазначену нею як адресу для листування (а. с. 74, т. 2). Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 21 листопада 2020 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника (а.с. 79-80, т. 2);
зі змісту довідки, складеної секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду Воронової Є. Р. встановлено, що у зв'язку з неявкою сторін, згідно з вимогами ЦПК України справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 25 листопада 2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (а.с. 83, т. 2);
тому через неявку сторін у судове засідання, призначене на 25 листопада 2020 року, протокол судового засідання не вівся, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, а отже судове засідання не проводилось;
Одеським апеляційним судом справу розглянуто 25 листопада 2020 року, проте відомостей про складення апеляційним судом повного судового рішення саме 25 листопада 2020 року матеріали справи не містять;
з урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 03 грудня 2020 року. Схожі висновки Верховний Суд зробив у постановах від 25 травня 2020 року у справі 464/8801/16-ц (провадження № 61-35930св18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61?3778св21), від 22 червня 2021 року у справі № 495/3904/18 (провадження № 61?1172св21), від 24 червня 2021 року у справі № 522/14984/19 (провадження № 61-9632св20), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св21);
за таких обставин, аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 25 листопада 2020 року (про судове засідання сторони повідомлялись належним чином), про що зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду. Натомість, дата судового рішення співпадає з датою складання повного судового рішення (03 грудня 2020 року), про що наведено мотиви у тексті самої постанови. Отже, зазначене не свідчить про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи».
У даній справі підготовче судове засідання за клопотанням відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 було відкладено на 15 квітня 2026 року, про що сторони були повідомлені завчасно, належним чином, в установленому законом порядку.
У підготовче судове засідання представник позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ТзОВ «ФК «Абекор» Пуха Наталія Станіславівна не з'явилася, позаяк подала клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача, при ухваленні рішення просила врахувати позицію позивача, викладену у відповіді на відзив, при розгляді вимог, викладених у зустрічному позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Абекор», врахувати обґрунтування та виклад обставин, викладених у відзиві первісного позивача, що долучено до матеріалів справи.
Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилася, позаяк подала заяву, в якій просила провести підготовче судове засідання без її участі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
15 квітня 2026 секретарем судового засідання Ваш Е.О. складена довідка про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по справі № 307/3731/25, призначеній на 15 квітня 2026 року на 14 годину 00 хвилину, не здійснювалося у зв"язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Тому через неявку сторін у підготовче судове засідання, призначене на 15 квітня 2026 року, протокол судового засідання не вівся, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а отже судове засідання не проводилось.
Відповідно до частини четвертої, частини п'ятої, частини дев'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.
Згідно частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини четвертої та частини шостої статті 259 ЦПК України для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повної ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як на п'ять днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної частин) ухвали.
Судом 15 квітня 2026 року у підготовчому судовому засіданні за відсутності учасників справи постановлено ухвали, якими вирішено клопотання сторін у порядку черговості надходження таких клопотань.
Так, ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року в порядку черговості вирішено клопотання представника первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» Пухи Наталії Станіславівни про витребування доказів. Для постановлення даної ухвали, що оформлюється окремим документом, судом оголошено перерву до 17 квітня 2026 року, та у зв'язку зі складністю справи, в якій об'єднано первісний позов та зустрічний позов, з огляду на кількість клопотань, поданих сторонами, складання повної ухвали судом відкладено на строк до 17 квітня 2026 року. На виконання частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслано копію даної ухвали негайно після її складення у повному обсязі, 17 квітня 2026 року, в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в електронний кабінет сторін.
Суд звертає увагу, що у вищевказаній повній ухвалі відображено дату судового засідання, яким завершено розгляд клопотання представника первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» Пухи Наталії Станіславівни про витребування доказів, яка вказана у вступній частині ухвали, 15 квітня 2026 року, та дату складення ухвали, яка вказана після резолютивної частини ухвали, 17 квітня 2026 року.
Також, ухвалами Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року вирішено заяву відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про залишення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду, а також клопотання про витребування у ТзОВ «ФК «Абекор» електронних оригіналів електронних доказів та про призначення у справі судової комп'ютерно-технічної (криптографічної) експертизи електронних доказів. Для постановлення цих двох ухвали, що оформлюються окремими документами, судом оголошено перерву до 20 квітня 2026 року, в межах п'яти днів від дати, на яку було призначено розгляд справи. У зв'язку зі складністю справи, в якій об'єднано первісний позов та зустрічний позов, з огляду на кількість клопотань, поданих сторонами, складання повних ухвали судом відкладено на строк до 20 квітня 2026 року, в межах п'яти днів від дати, на яку було призначено розгляд справи. На виконання частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслано копії даних ухвал після їх складення у повному обсязі наступного дня, 21 квітня 2026 року, в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в електронний кабінет сторін.
Такі дії суду кореспондуються з нормами ст. ст. 259, 268, 272 ЦПК України та з висновками, викладеними у вищезгаданій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), в якій Верховний Суд виснував, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.
Щодо посилання відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 у заяві про відвід на надходження в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в її електронний кабінет постановлених судом повних ухвал із запізненням, 19 квітня 2026 року та 22 квітня 2026 року відповідно, то суд зазначає, що такі недоліки у роботі електронного суду виникли з об'єктивних, незалежних від суду причин, та пов'язані, на думку суду, зі збоями у роботі ЄСІТС, які останнім часом відбуваються систематично та негативно впливають на процес документообігу між учасниками справи, які мають зареєстрований електронний кабінет.
Щодо посилання відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 у заяві про відвід на застосуванням судом правового підходу, який не відповідає чинній редакції пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, то суд звертає увагу, що в мотивувальній частині ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року, якою суд відмовив у задоволенні заяви відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про залишення первісного позову без розгляду, суд вказав як першочергову та основну підставу для відмови у задоволенні клопотання ту обставину, що представник позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ТзОВ «ФК «Абекор» Пуха Наталія Станіславівна подала клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача, що свідчить про відсутність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення первісного позову без розгляду.
Також суд звертає увагу на ті обставини, що твердження відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 , що після подання нею заяви про відвід судді у справі продовжено процесуальний рух, то такі не відповідають дійсності, оскільки після 20 квітня 2026 року, дня складання судом повних ухвал, будь-яких процесуальних дій або ухвалення рішень у справі не відбулося, а підготовче судове засідання відкладено на 13 год. 30 хв. 12 травня 2026 року.
Положеннями ст. ст. 36, 37, 39 ЦПК України передбачені підстави для відводу та самовідводу суддів.
За змістом ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень судуможуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. А тому, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на вищенаведені доводи та встановлені судом обставини, які спростовують твердження відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про прихильність суду до процесуальної позиції первісного позивача, про наявність обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості, об'єктивності та процесуальній рівновіддаленості судді від сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Соймі М.М., позаяк такий не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.
Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, то відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України вирішення питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 36-40 ЦПК України, суд,
Заяву відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 про відвід судді Сойми М.М. у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» про визнання недійсними кредитних договорів, про визнання дій неправомірними, про стягнення моральної шкоди, визнати необґрунтованою.
Питання про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Сойми М.М. передати для вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча: Сойма М.М.