з питань забезпечення позову
23 квітня 2026 року м. Рівне№460/4645/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо протиправного затримання ОСОБА_1 та направлення його на медичний огляд для визначення придатності до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1881 від 21.11.2025 у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №308 від 21.11.2025 в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з посади стрільця-санітара 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та виключити його із списків особового складу.
Ухвалою суду від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
21.04.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових/службових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення, направлення, переведення, відрядження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби, або іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/4645/26.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що мобілізація позивача є очевидно протиправною. Позивачем були подані документи на продовження відстрочки ще до її завершення, однак на момент затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення щодо поданих документів було відсутнє.
Ухвалою суду від 21.04.2026 витребувано у позивача додаткові докази, а саме: читабельну належним чином засвідчену копію довідки про надання відстрочки від призову на військову службу або оригінал цієї довідки. Встановлено строк для подання доказів до 13год 00хв 22.04.2026.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду про витребування доказів від 21.04.2026 було доставлено в електронний кабінет представника позивача, адвоката Авраменко Ю.С., о 18:52год. 21.04.2026.
Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення учасників справи.
На час розгляду заяви про забезпечення позову витребувані докази суду не надано.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі №3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас, вирішуючи питання забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Суд зауважує, що інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо мобілізації позивача під час вирішення питання про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку з необхідністю постійного догляду за членами сім'ї другого ступеня споріднення.
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.11.2025 №1881 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження служби.
Водночас, 03.11.2025 ОСОБА_1 звернуся до відділу забезпечення надання адміністративних послуг Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявою та пакетом документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Доказів розгляду цього звернення матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що йому було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позивач вказує, що із заявою про подовження відстрочки від 03.11.2025 він звернувся у встановленому порядку саме у період дії попередньої відстрочки.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів належної якості, на підставі яких позивачу було надано відстрочку. Долучена до позову довідка є нечитабельною, що унеможливлює встановлення обставин надання відстрочки від мобілізації та суб'єкта, який видав цю довідку.
У зв'язку з цим, ухвалою від 22.04.2026 у позивача витребовувався оригінал зазначеної довідки або належним чином засвідчена читабельна копія.
Вимоги ухвали позивачем не виконано - належні докази не надано.
Отже, право позивача на відстрочку від призову на військову службу документально не підтверджено.
Відтак, ця обставина підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що, обравши способом забезпечення позову заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо переміщення, направлення, переведення, відрядження ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби, або іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, представник позивача фактично просить суд ухвалити рішення без розгляду справи по суті, без надання правової оцінки діям відповідача.
Застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Зазначені обставини можуть бути встановлені виключно під час розгляду справи по суті, предметом якого буде надання судом правової оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи вимоги КАС України, зміст заявлених позовних вимог у співставленні з заходами забезпечення позову, про які просить представник позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 23 квітня 2026 року.
Суддя О.М. Дудар