. 24 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1635/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Полтавській області щодо внесення змін до інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом корегування облікових показників у зв'язку з відсутністю податкового боргу за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» та зобов'язати Головне управління ДПС в Полтавській області анулювати (скасувати) нараховану пеню на загальну суму 19569,59грн., а саме, 30.10.2025, з 07.02.2025 по 30.10.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0529457-2409-1603-ІІА53020110000092487 від 17.04.2024 в сумі 653,18грн.; 30.10.2025, з 07.02.2025 по 30.10.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0529455-2409-1603-ІІА530201Ю000092487 від 17.04.2024 в сумі 1033,25грн.; 30.09.2025, з 07.02.2025 по 30.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0529455-2409-1603-ІІА530201Ю000092487 в сумі 925,82грн.; 30.09.2025, з 24.03.2023 по 30.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0675161-2409-1603 від 12.04.2023 в сумі 1221,82грн.; 30.09.2025, з 24.03.2024 по 30.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №0675049-2409-1603 Від 12.04.2023 в сумі 1090,83грн.; 15.09.2025, з 24.03.2024 по 15.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма Ф) № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023 в сумі 3970,63грн.; 15.09.2025, з 20.01.2023 по 15.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма Ф) №1090790-2406-1603 від 29.04.2022 в сумі 7 592,22грн.; 15.09.2025, з 20.03.2023 по 15.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') №1090788-2406-1603 від 29.04.2022 в сумі 1790,13грн.; 15.09.2025, з 08.02.2022 по. 15.09.2025 на Податкове повідомлення-рішення (форма -Ф-) № 0005628-2406-1603 від 04.03.2021 в сумі 1291,71грн., шляхом корегування облікових показників в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що податковий борг та нарахована пеня є безпідставними, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких сформовано відповідні зобов'язання, не були належним чином вручені. Зокрема, позивач зазначає, що ППР направлялися контролюючим органом на адресу, яка не є її податковою адресою, у зв'язку з чим вона їх фактично не отримувала. Відтак, відповідно до норм Податкового кодексу України, строки для сплати податкових зобов'язань не настали, а отже відсутні правові підстави для обліку податкового боргу та нарахування пені. Крім того, позивач вказує на відсутність належних первинних документів та детальних розрахунків сум податку, які повинні міститися у ППР, що також свідчить про недоведеність нарахувань. На думку позивача, бездіяльність ГУ ДПС у Полтавській області щодо невнесення змін до інтегрованої картки платника податків призвела до протиправного відображення боргу, застосування податкової застави та вимушеної сплати коштів, у тому числі пені, яка підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи № 440/1635/26 за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
03.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. Вказує на те, що нарахування податку на нерухоме майно здійснено правомірно відповідно до вимог Податкового кодексу України, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належних позивачу об'єктів нерухомості. ГУ ДПС зазначає, що податкові повідомлення-рішення за 2020- 2023 роки були сформовані належним чином та направлені платнику податків рекомендованими листами за адресою, яка містилась у Державному реєстрі фізичних осіб. При цьому частина ППР була фактично отримана позивачем (зокрема за 2020 рік), а інші - повернуті поштовою службою у зв'язку із закінченням строку зберігання, що відповідно до законодавства вважається належним врученням. Відповідач наголошує, що обов'язок повідомляти контролюючий орган про зміну місця проживання покладається на платника податків. Оскільки позивач змінила адресу в Державному реєстрі лише 03.04.2024, податкові органи правомірно надсилали ППР за попередньою адресою. Після оновлення даних ППР за 2023 рік було направлено за новою адресою та отримано позивачем. Також відповідач зазначає, що всі нарахування відображені в інтегрованій картці платника відповідно до інформаційних систем ДПС, а станом на дату подання відзиву податковий борг за позивачем відсутній. Отже, на думку відповідача, його дії є правомірними, а підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визначеному ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року.
12.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у зв'язку з відображенням в її інтегрованій картці платника податків податкового боргу з податку на нерухоме майно (щодо нежитлової нерухомості) у сумі 85 031,66 грн, що обліковувався в Електронному кабінеті платника податків.
Як зазначає позивач, вказаний податковий борг сформований на підставі податкових повідомлень-рішень (форма «Ф»), а саме:
· №0005628-2406-1603 від 04.03.2021 (термін сплати - 09.11.2021, сума 3 762,05 грн);
· №1090788-2406-1603 від 29.04.2022 (термін сплати - 19.12.2022, сума 5 213,70 грн);
· №1090790-2406-1603 від 29.04.2022 (термін сплати - 19.12.2022, сума 22 112,10 грн);
· №0675049-2409-1603 від 12.04.2023 (термін сплати - 24.12.2023, сума 23 954,78 грн);
· №0675161-2409-1603 від 12.04.2023 (термін сплати - 24.12.2023, сума 5 648,18 грн);
· №0529455-2409-1603-ІІА53020110000092487 від 17.04.2024 (термін сплати - 08.11.2024, сума 18 518,88 грн);
· №0529457-2409-1603-ІІА53020110000092487 від 17.04.2024 (термін сплати - 08.11.2024, сума 5 821,97 грн).
Загальна сума за цими рішеннями становить 85 031,66 грн.
Позивач стверджує, що зазначені ППР не були належним чином вручені, оскільки направлялися за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є її податковою адресою. Водночас її податковою адресою, що відображена в Електронному кабінеті та зазначена у відомостях про реєстрацію ФОП від 05.07.2001, є: АДРЕСА_2 .
08.08.2025 позивач звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області із запитом (лист №08/08, вх. №50615/6/16-31/ЕКПП від 08.08.2025) про надання інформації щодо підстав відображення в її електронному кабінеті податкового боргу з податку на нерухоме майно у сумі 85 031,66 грн, а також з проханням надати документи, на підставі яких здійснено відповідні нарахування, та підтвердження їх належного вручення..
Листом від 18.08.2025 №25155/6/16-31-24-08-08 (отриманим позивачем 29.08.2025) відповідач повідомив, що за позивачем обліковується право власності на об'єкти нежитлової нерухомості у м. Кременчук, а також що за 2020- 2023 роки сформовано податкові повідомлення-рішення (ППР) на загальну суму 85 031,66 грн. Водночас до листа були додані лише корінці ППР без детальних розрахунків сум податку, які відповідно до вимог законодавства мають міститися у формі «Ф», а самі ППР із повним змістом позивачу не надані.
11.09.2025 позивач через Електронний кабінет подала заяву №11/09 (вх. №59566/6/16-31/ЕКПП від 12.09.2025) про внесення змін до інтегрованої картки платника податків, у якій зазначила, що податковий борг відсутній, оскільки податкові повідомлення-рішення не були належним чином вручені, що звільняє її від відповідальності за несвоєчасну сплату відповідно до положень Податкового кодексу України. У заяві позивач детально обґрунтувала порушення вимог щодо порядку направлення ППР та відсутність підстав для відображення податкового боргу.
Листом від 06.10.2025 №31555/6/16-31-24-08-08 (отриманим 14.10.2025) ГУ ДПС фактично відмовило у внесенні змін до інтегрованої картки, посилаючись на те, що борг сформований на підставі ППР, а їх направлення здійснювалося за адресою, яка містилася у Державному реєстрі фізичних осіб.
27.10.2025 позивач подала скаргу до ДПС України №27/10-1 (вх. №М/5443/ЕЗ від 28.10.2025), в якій просила визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Полтавській області та зобов'язати внести зміни до інтегрованої картки шляхом виключення податкового боргу. У скарзі також наголошувалося на порушенні порядку вручення ППР, відсутності належних доказів їх направлення та безпідставності відображення боргу.
Листом від 21.11.2025 №8355/М/99-00-24-02-03-09, отриманим позивачем 09.12.2025, ДПС України надало відповідь, яка містила роз'яснення можливості перегляду інформації в Електронному кабінеті та загальний порядок оскарження.
У зв'язку з відображенням податкового боргу в інтегрованій картці платника податків, податковим органом було вжито заходів стягнення, зокрема складено акти опису майна від 30.07.2025 №51/16-31-13-06-17 та від 18.09.2025 №77/16-31-13-06-17, а також внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна №32073133 від 30.07.2025 про податкову заставу.
У зв'язку з наявністю податкового боргу позивач сплатила грошові кошти на загальну суму 110 770,80 грн, зокрема:
· 15.09.2025 - 50 000,00 грн (платіжна інструкція №НВНА-40НС-23Н2-1ВМ6);
· 30.09.2025 - 20 000,00 грн (№25ХТ-В69Е-5С9К-МРСС);
· 30.10.2025 - 21 201,21 грн (№КМ6Р-РС13-9МР5-763Х);
· 29.12.2025 - 19 569,59 грн (№4530-С91Е-5ТКС-6НН7).
Із зазначеної суми 19 569,59 грн становить пеня, нарахована у період з 08.02.2022 по 30.10.2025 за відповідними ППР.
30.12.2025 позивач подала заяву №30/12-1 (вх. №85146/6/16-31/ЕКПП) щодо зняття податкової застави.
Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 23.01.2026 №792/6/16-31-13-06-07 повідомлено, що станом на 09.01.2026 заборгованість відсутня, а податкова застава припинена.
Відтак, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення не були належним чином вручені, строки сплати податкових зобов'язань не настали, нарахування пені у сумі 19 569,59 грн є безпідставним та бездіяльність ГУ ДПС у Полтавській області щодо невнесення змін до інтегрованої картки платника є протиправною.
А отже, вважає свої права та законні інтереси порушеними, за захистом яких звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені Податковим кодексом України від 02.10.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема статтею 266 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки.
Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, включаючи його частки.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав, а також на підставі документів платника податків, що підтверджують право власності.
Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 ст. 266 ПКУ фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо розміру площі, розміру ставки податку та нарахованої суми такого податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема додаткової угоди до договору оренди землі), контролюючий орган за місцем реєстрації платника проводить перерахунок суми податку і надсилає йому нове податкове повідомлення - рішення.
Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, сформованих із урахуванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було визначено, що позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:
· нежитлового приміщення загальною площею 2456,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (право власності припинено 27.10.2023);
· нежитлового приміщення загальною площею 579,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно, контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), а саме:
· ППР № 0005627-2406-1603 від 04.03.2021 - за 2020 рік, сума 17 405,91 грн;
· ППР № 0005628-2406-1603 від 04.03.2021 - за 2021 рік, сума 3 762,05 грн;
· ППР № 1090788-2406-1603 від 29.04.2022 - за 2022 рік, сума 5 213,70 грн;
· ППР № 1090790-2406-1603 від 29.04.2022 - за 2023 рік, сума 22 112,10 грн;
· ППР № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023 - за 2024 рік, сума 23 954,78 грн;
· ППР № 0675161-2409-1603 від 12.04.2023 - за 2025 рік, сума 5 648,18 грн;
· ППР № 0529455-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024 - за 2026 рік;
· ППР № 0529457-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024 - за 2027 рік.
На підставі вказаних даних, а також відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35946, відповідачем було здійснено розрахунок сум податкових зобов'язань із застосуванням інформаційних систем ДПС.
Судом встановлено, що за результатами такого розрахунку контролюючим органом було сформовано податкові повідомлення-рішення за 2020- 2024 роки із визначенням відповідних сум податкових зобов'язань.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою міською радою на відповідні податкові періоди встановлено ставку податку у розмірі 0,15 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року, що було враховано відповідачем при нарахуванні податку.
Щодо порядку направлення та вручення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони направлені платнику податків за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручені особисто.
Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України податкова адреса фізичної особи - це місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим), якщо його направлено за останнім відомим місцем проживання платника податків з повідомленням про вручення.
Абзацом шостим пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що у разі неможливості вручення поштового відправлення з причин, не залежних від контролюючого органу, зокрема у зв'язку із закінченням строку зберігання, таке податкове повідомлення-рішення вважається врученим у день, зазначений поштовою службою із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення за 2020 рік були отримані позивачем 06.04.2021 року. Податкові повідомлення-рішення за 2021- 2022 роки були направлені за податковою адресою позивача, проте повернуті поштовим зв'язком із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до норм ПК України свідчить про належне їх вручення.
Разом з тим, суд встановив, що зміна місця проживання позивача (м. Кременчук, вул. Марини Раскової, буд. 10) була відображена у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків лише 03.04.2024 року, тобто після направлення значної частини податкових повідомлень-рішень.
Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174, передбачено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни облікових даних, зокрема місця проживання, подавати відповідну заяву за формою № 5-ДР.
Отже, саме на позивача покладено обов'язок забезпечити актуальність відомостей у Державному реєстрі, а невиконання такого обов'язку не може бути підставою для визнання дій відповідача протиправними.
Щодо податкових повідомлень-рішень, датованих 17.04.2024 року, суд зазначає, що відповідачем надано копії рекомендованих повідомлень про вручення, які містять інформацію про їх отримання 14.05.2024 року.
Доводи позивача про те, що такі документи не підтверджують факту отримання саме ним податкових повідомлень-рішень, а також посилання на відсутність ідентифікаційних даних отримувача та сумніви щодо підпису, суд оцінює критично.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи.
Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та отримані у спосіб, визначений законом.
Частиною першою статті 94 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, у тому числі їх копії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, і жодні докази не мають наперед встановленої сили.
Суд зазначає, що адміністративний суд у межах розгляду справи не здійснює дослідження автентичності підписів чи справжності документів без призначення відповідної експертизи. Позивачем не заявлено клопотань про проведення судової експертизи, не надано доказів підробки документів, а тому надані відповідачем копії документів є належними та допустимими доказами у справі.
Крім того, навіть за умови сумнівів щодо факту особистого отримання, правове значення має факт направлення податкового повідомлення-рішення за податковою адресою платника податків, що відповідає вимогам пунктів 42.2 та 58.3 ПК України.
Суд також враховує, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України позивач мав право звернутися до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомості, їх площі, ставок податку та нарахованих сум, а у разі виявлення розбіжностей - вимагати проведення перерахунку. Однак доказів реалізації такого права або спростування розрахунків відповідача суду не надано.
Окремо суд звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких здійснювалось нарахування податкових зобов'язань за попередні податкові періоди, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відповідно до статті 56 ПК України рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Водночас у разі неоскарження такого рішення у визначені строки воно вважається узгодженим.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, які не були оскаржені позивачем, набули статусу узгоджених грошових зобов'язань, а тому їх правомірність не може бути поставлена під сумнів у межах даного спору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є правомірними, обґрунтованими та такими, що не порушують прав позивача.
Щодо пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно з пунктом 14.1.162 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були належним чином сформовані контролюючим органом відповідно до статей 266, 58, 42 ПК України, та направлені платнику податків у встановленому законом порядку.
Вказані податкові повідомлення-рішення, зокрема: ППР № 0005627-2406-1603 від 04.03.2021; ППР № 0005628-2406-1603 від 04.03.2021; ППР № 1090788-2406-1603 від 29.04.2022; ППР № 1090790-2406-1603 від 29.04.2022; ППР № 0675049-2409-1603 від 12.04.2023; ППР № 0675161-2409-1603 від 12.04.2023; ППР № 0529455-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024; ППР № 0529457-2409-1603-UA53020110000092487 від 17.04.2024, є чинними, не були оскаржені у встановленому статтею 56 ПК України порядку та не скасовані в судовому або адміністративному порядку, у зв'язку з чим набули статусу узгоджених грошових зобов'язань відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України.
Факт узгодженості податкових зобов'язань означає виникнення у платника податку безумовного обов'язку їх сплати у встановлені строки. Невиконання такого обов'язку є підставою для виникнення податкового боргу у розумінні пункту 14.1.175 статті 14 ПК України, відповідно якого податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що окремі податкові повідомлення-рішення були отримані платником податків (зокрема, ППР за 2020 рік отримано 06.04.2021), а інші вважаються врученими відповідно до пунктів 42.2, 58.3 ПК України у зв'язку з направленням за податковою адресою та/або поверненням поштових відправлень із незалежних від контролюючого органу причин.
Таким чином, граничні строки сплати податкових зобов'язань були пропущені платником податків, що відповідно до статті 129 ПК України є юридичною підставою для нарахування пені.
Суд також враховує, що пеня є похідною від основного податкового зобов'язання, і її нарахування не потребує окремого оскарження чи додаткового рішення контролюючого органу, оскільки вона виникає в силу прямої норми закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування пені здійснено контролюючим органом у межах повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Податковим кодексом України, у зв'язку з чим є правомірним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість позивачем не доведено обставин, які б свідчили про протиправність дій відповідача або спростовували надані ним докази.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова