Справа № 420/1021/25
24 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України в письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №30883/26 від 20.03.2026 року,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
20.03.2026 року до суду за вхід. №30883/26 від представника позивача, надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якій заявник просить:
- Здійснити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 420/1021/25;
- Зобов'язати Міністерство оборони України подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про вживання судового рішення у справі № 420/1021/25;
- Зобов'язати МОУ у звіті зазначити і підтвердити документально:
a) які саме дії вчинено на виконання рішення щодо кожного звернення від 19.02.2024, 13.03.2024, 08.05.2024, 21.05.2024/02.05.2024, 23.10.2024;
b) копії всіх відповідей, які МОУ вважає наданими на виконання рішення;
c) докази їх направлення заявнику;
d) окреме пояснення, яким чином виконано рішення щодо питань, порушених у скаргах від 10.02.2026 і 11.02.2026, якщо МОУ вважає, що рішення вже виконано;
e) чому не було надано належної відповіді по суті на питання 14-15, 16-18, 22, 24;
f) з яких підстав Міністерство оборони України, посилаючись на відсутність повноважень щодо надання відповіді на питання 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, не виконало обов'язок, передбачений статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», а саме не переслало відповідні питання у строк не більше п'яти днів за належністю до компетентного органу чи посадової особи, та надати належні письмові докази такого пересилання або обґрунтування причин його невчинення;
д) надати офіційну електронну адресу та інші контактні дані ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, про надання яких прямо порушувалося питання у зверненні від 21.05.2024;
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що після набрання рішенням законної сили МОУ вчинило лише формальні дії:
20.08.2025 направлено супровідний лист про надання відповідей у додатку;
06.09.2025 надіслано лист № 804-0000000000-20250906-Н(вих.)-11463-11-0-00;
20.09.2025 надіслано лист, у якому вказано, що відповідь на « 26 питань» вже надано, а по окремих питаннях зроблено відсилання до довідника контактів ТЦК та СП на сайті МОУ.
Однак ці дії не свідчать про належне виконання судового рішення. Із матеріалів справи та поданих 10.02.2026 та 11.02.2026 додаткових скарг вбачається, що:
- відповіді МОУ не охопили належним чином усі звернення і всі поставлені в них питання;
- по частині питань надано відповіді не по суті;
- по частині питань надано суперечливі або неповні відповіді;
- контактні дані ТЦК та СП Автономної Республіки Крим так і не надано;
- інформація з Реєстру по суті не надана, попри окремі скарги щодо цього.
23.03.2026 року до суду за вхід. №ЕС31294/26 від позивача надійшли доповнення до заяви, які стосуються неоднозначності відповіді на питання п. 18, що були надані 06.09.2025 року на виконання рішення суду та 18.03.2026 року у відповідь на скаргувід 11.02.2026 року.
13.04.2026 року до суду за вхід. №ЕС40045/26 від Міністерства оборони України надійшли заперечення на заяву в обґрунтування яких зазначено, що після набрання вказаним судовим рішенням законної сили (ухвалення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025), Міністерство оборони України направило на електронну адресу ОСОБА_1 відповіді на кожне окремо вказане в рішенні суду звернення. Це підтверджується листом Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації МО України за вих. №220/63/вихЗВГ/3842 від 20.08.2025 (копія листа і додатків до нього додається).
Факт отримання цього листа і відповідей на звернення підтверджується самим заявником.
Таким чином, Міністерство оборони України виконало рішення суду згідно редакції резулятивної частини рішення. Міноборони звертає увагу суду на те, в заяві ОСОБА_1 не заперечує факту надання йому відповідей на його звернення, а лише вважає, що МО України не в повній мірі відповіло на питання, які були вказані у зверненні.
Також представником зазначено, що заява ОСОБА_1 стосується не суті рішення і відсутності факту виконання МО України ухваленого рішення суду від 28.03.2025, а його суб'єктивного ставлення до змісту отриманих відповідей, які вій вважає неповними (або формальними, не по суті). При цьому, як вбачається із змісту заяви, ОСОБА_1 не погоджується із відповідями МО України, які надавалися йому на скарги, що направлялися вже після рішення суду і після його фактичного виконання збоку Міноборони. Тобто вони не були предметом розгляду у справі №420/1021/25, через те, що вже були подані до МО України по часу після набрання рішенням законної сили.
13.04.2026 року до суду за вхід. №ЕС40046/26 від Міністерства оборони України надійшли заперечення на заяву з аналогічним змістом.
13.04.2026 року до суду за вхід. №ЕС40600/26 від ОСОБА_1 надійшли пояснення в яких підтримані доводи викладені в заяві від 20.03.2026 року.
15.04.2026 року до суду за вхід. №ЕС41126/26 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення Міністерства оборони України.
Розглянувши вказану заяву суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (адреса: Україна, 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних сил України, 6, ЄДРПОУ 00034022).
Рішення суду набрало законної сили 05.08.2025 року.
Частиною 1 ст.129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованої в ухвалі від 20.06.2018 р. у справі № 800/592/17, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми ст. 382 КАС України та враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, зміст положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року, зокрема, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю представник позивача вказує на те, що станом на 20.03.2026 року рішення суду відповідачем не виконане. Відповіді МОУ не охопили належним чином усі звернення і всі поставлені в них питання, по частині питань надано відповіді не по суті, по частині питань надано суперечливі або неповні відповіді, контактні дані ТЦК та СП Автономної Республіки Крим так і не надано, інформація з Реєстру по суті не надана, попри окремі скарги щодо цього.
Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд, надані докази, встановив, що рішенням суду зобов'язано відповідача виключно розглянути та надати ОСОБА_1 відповіді на всі визначені звернення.
Зокрема в рішенні зазначено:
«»Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із зверненнями від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, відповідей на звернення не надано.
За своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.
Наведене свідчить про бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення позивача, оскільки існує встановлений законом порядок для його розгляду.
З огляду на вищевикладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не надання відповіді на звернення.
Суд наголошує, що відповідач звернення взагалі не розглянув, а тому ефективним способом захисту права позивача на отримання відповіді на запит є спонукання відповідача надати таку відповідь в порядку та строки, визначені законом.
При цьому, суд зазначає, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Відтак, позовна вимога про зобов'язання Відповідача вчинити дії підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян.».
В той же час, судом встановлено, що після набрання судовим рішенням законної сили (ухвалення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025), Міністерство оборони України направило на електронну адресу ОСОБА_1 відповіді на кожне окремо вказане в рішенні суду звернення. Це підтверджується листом Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації МО України за вих. №220/63/вихЗВГ/3842 від 20.08.2025 та доданих до нього відповідей № Ч-20145 від 20.02.2024; № Ч-32340 від 14.03.2024; № Ч-58097 від 15.05.2024; № Ч-64640 від 27.05.2024; № Ч-141906 від 05.11.2024.
Факт отримання цього листа і відповідей на звернення підтверджується самим заявником.
Доказів щодо ухилення відповідача від виконання рішення суду, а також загалом необхідності встановлення судового контролю, представником позивача не надано.
З вищенаведеного слідує, що заява ОСОБА_1 стосується не суті рішення і відсутності факту виконання МО України ухваленого рішення суду від 28.03.2025, а його суб'єктивного ставлення до змісту отриманих відповідей, які вій вважає неповними (або формальними, не по суті).
При цьому, як вбачається із змісту заяви, додаткових пояснень та відповіді на заперечення МОУ, ОСОБА_1 не погоджується із відповідями МО України, які надавалися йому на скарги, що направлялися вже після рішення суду і після його фактичного виконання збоку Міноборони.
Вказані обставини не були і не могли бути предметом розгляду у справі №420/1021/25, а є іншими правовідносинами, які виникли вже після набрання рішенням законної сили.
З огляду на вказане, оскільки судом при ухваленні рішення не досліджувались та не оцінювались відповіді МО України, надані на звернення ОСОБА_1 від 10.02.2026 та 11.02.2026, то вони не можуть бути підставою для оцінки на стадії контролю фактичного фактичного виконання рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно положень ст. 382 КАС України, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду щодо цієї категорії адміністративних справ є дискреційними повноваженнями, а не обов'язком суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду у цій справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 382-1 КАС України Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 2-9, 167, 243, 248, 256, 293-297, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №30883/26 від 20.03.2026 року - відмовити повністю.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА