23 квітня 2026 рокусправа № 380/21714/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач 3), в якому заявлені позовні вимоги:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виявились у постановці на військовий облік направлення на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 невійськовозобов'язаного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що був непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" № НОМЕР_4 від 30.09.2025 в частині військовозобов'язаного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який призваний та направлений в складі команди до списків військовозобов'язаних до Військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації;
скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2025 про зарахування до списків особового складу на посаду солдата Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2025 про зарахування до списків особового складу на посаду солдата Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ухвали від 01.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Згідно ухвали від 06.04.2026 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів в частині позовних вимог про скасування наказу Військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2025 про зарахування до списків особового складу на посаду солдата Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - закрито.
Згідно заяви від 27.03.2026 позивач уточнив п.5 позовних вимог, а саме просить: скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 280 про зарахування з 30.09.2025 в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 і призначення на посаду курсанта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Аргументи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач навесні 2016 року за направленням Ужгородського міськвійськомату від 20.05.2016 пройшов військово-лікарську комісію, за висновком якої він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, 28 вересня 2025 року позивача затримано співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , доставлено до адмінбудівлі та 30 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено постановку на військовий облік, направлено на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30 вересня 2025 року на підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним до військової служби. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 підписано наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації № НОМЕР_4 від 30.09.2025 та того ж дня направлено до Військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, зараховано у статусі військовослужбовця до списків особового складу військової частини.
Позивач наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , незважаючи на те, що у 2016 році він був виключений з військового обліку, у 2025 році протиправно поставлений на військовий облік. 30.09.2025 проведений медичний огляд позивача військово-лікарською комісією ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не забезпечено під час проведення медогляду виконання зобов'язань військовозобов'язаним щодо надання медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписок з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень, а також не було виписано повістку та направлення на іншу дату для забезпечення надання вищезазначених медичних документів.
Позивач стверджує, що у нього наявні важкі хронічні захворювання із хребтом у поєднанні із варикозною хворобою нижніх кінцівок, що об'єктивно унеможливлює проходження ним військової служби за станом здоров'я.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, вказав, що позивач був автоматично взятий на військовий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого пункту 17-1 постанови КМУ №932 від 16.08.2024 “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.» В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на момент його призову, була відсутня інформація про оформлення ним права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформація про його бронювання. Гр. ОСОБА_1 не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання в установленому порядку. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію, рішенням якої був визнаним придатним до військової служби. Гр. ОСОБА_1 також не повідомляв про наявність у нього хвороб і хворобливих станів, що перешкоджають проходженню військової служби чи будь-яких інших заперечень проти його призову на військову службу.
Відповідач 2 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, вказав, що солдат ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №280, з 30 вересня 2025 року зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта. Солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов'язки військової служби.
Відповідач 2 зазначає, що визнання протиправним і скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію, не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, тобто не змінює її правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного, а також не має своїм правовим наслідком визнання протиправним наказу командира військової частини в частині зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини. Окрім цього, командиром військової частини НОМЕР_1 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини. ОСОБА_1 не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутись до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставах, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». В разі відмови в такому звільненні він набуде права на судовий захист. З таким рапортом ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався.
Відповідач 3 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, зазначив, що ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_2 не зараховувався, військову службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив. Між позивачем і військовою частиною НОМЕР_2 не виникало жодних спірних публічно-правових відносин, тому військова частина НОМЕР_2 не може бути відповідачем у даній справі, оскільки її рішення, дії чи бездіяльність не порушували права, свободи чи законні інтереси позивача. Позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 стосовно скасування наказу та зобов'язання звільнення з військової служби є неефективним способом захисту його прав та інтересів.
Обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30 вересня 2025 року позивача направлено на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача визнано придатним до військової служби (довідка військово-лікарської комісії № 2025-0930-1216-0190-7 від 30.09.2025).
30.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято наказ № М1720 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого солдат ОСОБА_1 , 1995 р.н., призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №280 з 30 вересня 2025 року солдат ОСОБА_1 , зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта.
Не погоджуючись з діями відповідачів позивач звернувся з цим позовом до суду.
Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232 XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частин 5, 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі- іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі Положення №1153/2008, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17-1 постанови КМУ №932 від 16.08.2024 “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.» передбачено, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта».
На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.
Абзацом 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. N 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.12.2025 5 під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно абзацу 1 ч. 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
Абзац 4 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації) містить імперативний припис, відповідно до якого громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказана норма кореспондується з ч. 11 ст. 38 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» згідно якої призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Суд встановив, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30 вересня 2025 року позивач направлений на ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним до військової служби (довідка військово-лікарської комісії № 2025-0930-1216-0190-7 від 30.09.2025).
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 автоматично взятий на військовий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого пункту 17 1 постанови №932. В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на момент його призову, була відсутня інформація про оформлення ним права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформація про його бронювання.
Твердження позивача про те, що він у 2016 році пройшов військово-лікарську комісію, за висновком якої був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, матеріалам справи не підтверджені. Позивач не надав доказів проходження ним ВЛК у 2016 році та документів про визнання його непридатним до військової служби.
У позовній заяві позивач також покликається на недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні ВЛК) під час призову на військову службу. Проте позивач не надає жодних доказів наявності у нього захворювань чи встановленої інвалідності, які були перешкодою для його мобілізації.
Позивач не спростовує факт проходження медичного огляду під час його призову, а свою незгоду з оформленням висновків не підтверджує жодними доказами щодо непридатності до військової служби.
Оскільки станом на 30.09.2025 позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, а рішенням ВЛК його визнано придатним до військової служби, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно видано наказ № М1720 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого солдат ОСОБА_1 , 1995 р.н., призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_2 .
ВС КАС у Постанові від 05.02.2025 року (справа №160/2592/23) у подібних правовідносинах зазначив, що «…процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. (п. 56).
Суд зазначає, що наведені доводи позивача не є підставою для звільнення його з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
Так як позивач правомірно призваний для проходження військової служби під час мобілізації та відмовлено в задоволенні основної вимоги, відтак, похідна вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 30.09.2025 №280 про зарахування у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначення на посаду курсанта також не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій, скасування наказів.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна