20 квітня 2026 рокусправа № 380/1201/26
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Янковська І.І.,
за участю:
прокурора Шимін Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити дії, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Франківської окружної прокуратури міста Львова (місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, код ЄДРПОУ 02910031) в інтересах Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 20, код ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у якій просить суд: зобов'язати власницю квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 26256659) охоронний договір на належну їй частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що за адресою: АДРЕСА_4 , розташований житловий будинок, рік будівництва - 1911, який є пам'яткою архітектури на підставі рішення виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17.07.1990. Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 18.01.2021 №14 вказана будівля занесена до Реєстру, охоронний номер 4686-Лв. Внесення будинку по АДРЕСА_4 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України підтверджується відомостями самого Реєстру, розміщеними за посиланням: https://mcsc.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/lvivska obl.-na-21.08.2025.pdf (пункт 705). Таким чином, будинок по АДРЕСА_4 належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Вказаний будинок складається з квартир, які перебувають у власності фізичних осіб. Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками квартири АДРЕСА_2 є: ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2 ). Підставою набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 став договір купівлі-продажу квартири від 06.08.2020, зареєстрований в реєстрі за № 4952, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбала вищезгадану квартиру. Відповідно до пп. 3.3 Договору купівлі-продажу квартири, продавці повідомили покупця, ОСОБА_1 про те, що відчужувана квартира розташована у будинку, віднесеному до пам'яток архітектури. У зв'язку із цим Покупцю повідомлено про обов'язок: не пізніше, ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування, укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини . Таким чином, з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, Відповідачу було відомо про те, що набуте ним майно є пам'яткою архітектури і про обов'язок укласти охоронний договір.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, Франківською окружною прокуратурою міста Львова надіслано листи до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради та до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної (військової) адміністрації щодо надання інформації про укладення охоронного договору на вищевказане приміщення. Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради повідомлено, що станом на 25.11.2025 між Офісом та власницею квартири АДРЕСА_2 охоронний договір на належну їй частину пам'ятки культурної спадщини не укладався. При цьому, 20.11.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради рекомендованим листом за № 0004-вих-168432 від 19.11.2025 власниці квартири ОСОБА_1 скеровано лист-попередження про занесення належного їй об'єкту до пам'яток архітектури місцевого значення, а також необхідності укладення охоронного договору (номер трекінгу R067041527797). Проте, станом на 06.01.2026 власниця квартири до Офісу із зверненнями щодо укладення охоронного договору не зверталась, у зв'язку з чим, відповідний договір не укладений. Крім того, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації також повідомив, що станом на 11.12.2025 до Департаменту не надходило звернень щодо погодження облікової документації та укладення охоронного договору на вищезгадану пам'ятку архітектури місцевого значення. При цьому, будь-які заходи, в тому числі реагування, з даного приводу Департаментом не вживались. Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 26.01.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 38557581).
Ухвалою судді від 10.02.2026 призначено судове засідання.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані прокурором документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками квартири АДРЕСА_2 є: ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2 ). Підставою набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 став договір купівлі-продажу квартири від 06.08.2020, зареєстрований в реєстрі за № 4952, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбала вищезгадану квартиру.
Відповідно до пп. 3.3 Договору купівлі-продажу квартири, продавці повідомили покупця, ОСОБА_1 про те, що відчужувана квартира розташована у будинку, віднесеному до пам'яток архітектури. У зв'язку із цим Покупцю повідомлено про обов'язок: не пізніше, ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування, укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 18.01.2021 №14 вказана будівля занесена до Реєстру, охоронний номер 4686-Лв. Внесення будинку по АДРЕСА_4 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України підтверджується відомостями самого Реєстру, розміщеними за посиланням: https://mcsc.gov.ua/wp-content/uploads/2025/09/lvivska obl.-na-21.08.2025.pdf (пункт 705).
На запит Франківської окружної прокуратури Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради повідомлено, що станом на 25.11.2025 між Офісом та власницею квартири АДРЕСА_2 охоронний договір на належну їй частину пам'ятки культурної спадщини не укладався.
При цьому, 20.11.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради рекомендованим листом за № 0004-вих-168432 від 19.11.2025 власниці квартири ОСОБА_1 скеровано лист-попередження про занесення належного їй об'єкту до пам'яток архітектури місцевого значення, а також необхідності укладення охоронного договору (номер трекінгу R067041527797). Відповідно до даних щодо відстеження рекомендованого листа за допомогою ресурсу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html встановлено, що вказаний лист 25.11.2025 отримано одержувачем, тобто відповідач була належним чином повідомлена про необхідність укладення та підписання охоронного договору.
Проте, станом на 06.01.2026 власниця квартири до Офісу із зверненнями щодо укладення охоронного договору не зверталась, у зв'язку з чим, відповідний договір не укладений.
Крім того, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації також повідомив Франківську окружну прокуратуру м. Львова, що станом на 11.12.2025 до Департаменту не надходило звернень щодо погодження облікової документації та укладення охоронного договору на вищезгадану пам'ятку архітектури місцевого значення
Вважаючи, що відповідач по справі протиправно не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов'язків, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
У відповідності до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ).
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону №1805-IIІ культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Так, згідно з частиною 2 статті 6 Закону №1805-III та Положення про Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2025 №52, Офіс охорони культурної спадщини є уповноваженим виконавчим органом Львівської міської ради у сфері захисту об'єктів культурної спадщини на території міста Львова, який наділений повноваженнями щодо укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини.
Частиною першою статті 13 Закону №1805-ІІІ визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Згідно з підпунктом «б» частини першої статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення до Реєстру пам'ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною другою вказаної статті закріплено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, об'єкт архітектури включається до Переліку об'єкта культурної спадщини за умови, що він відповідає ознакам та вимогам до об'єкту культурної спадщини для включення об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що будинок АДРЕСА_4 є пам'яткою архітектури місцевого значення відповідно до рішення виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990 та Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України» від 18.01.2021 року №14, охоронний номер 4686-Лв і розташований на території історичного ареалу м. Львова
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_5 у цьому будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками квартири. Підставою набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 став договір купівлі-продажу квартири від 06.08.2020, зареєстрований в реєстрі за № 4952, відповідно до якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбала вищезгадану квартиру.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1805III порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Системний аналіз наведених норм Закону №1805III та Порядку №1768 дає підстави стверджувати, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі №806/1536/18 сформулював висновок про те, що укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III охоронний договір є адміністративним договором.
У постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15 Верховний Суд вказав, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Вказані правові висновки Верховного Суду враховані судом при розгляді цієї справи.
Матеріали справи не містять звернень ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради щодо укладення охоронного договору.
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльність відповідача щодо укладення охоронного договору для забезпечення збереження пам'ятки.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором, суд повністю погоджується з правовою позицією та доводами прокурора.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У цьому спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.
Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18, від 10.01.2024 у справі
За таких обставин, втручання органів прокуратури задля збереження об'єкта культурної спадщини, відновлення законності та захисту публічного інтересу є абсолютно виправданим, легітимним та повністю відповідає вимогам Конституції України та КАС України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Зобов'язати власницю квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 26256659) охоронний договір на належну їй частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 23.04.2026.
Суддя Р.І. Кузан