про закриття провадження у справі
24 квітня 2026 року Справа № 640/10130/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправним і скасування висновку,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Громадської ради доброчесності (далі - відповідач, ГРД) про визнання протиправним і скасування Висновку про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва Григоровича П.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 16.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 матеріали справи № 640/10130/21 передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 визначено підсудність справи № 640/10130/21 за Київським окружним адміністративним судом.
05.05.2021 матеріали адміністративної справи №640/10130/21 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Щавінському В.Р.
13.05.2021 суддею Щавінським В.Р. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №640/10130/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 (суддя Щавінський В.Р.) заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід задоволено, матеріали адміністративної справи № 640/10130/21 передано до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.05.2021 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/10130/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 13.05.2009 № 318/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на 5 років.
Наказом голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2009 № 61/к «Про зарахування ОСОБА_1 » позивача зараховано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва з 19.05.2009.
Відповідно до Указу Президента України від 03.04.2017 № 95/2017 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
Наказом голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2017 № 45/к «Про оголошення Указу Президента України «Про призначення суддів»» вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Водночас 16.12.2020 ГРД затверджено висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (далі - Висновок ГРД) (т. 1, а.с. 25-29), а саме:
- пп. 1.8 п. 1, пп. 3.14 п. 3, пп. 4.13 п. 4 Індикаторів визначення суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 11.01.2019, (далі - Індикатори) - суддя ухвалив рішення, обумовлене політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення; суддя вчинив дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя та не доклав зусиль для усунення негативних наслідків цих дій; суддя не реагував на відомі йому випадки недоброчесності або неетичної поведінки колег, покривав таку поведінку або відомі йому факти протиправної діяльності суддів, адвокатів, працівників органів правопорядку, нехтуючи відповідальністю не лише за свою поведінку, а за діяльність системи правосуддя загалом;
- пп. 3.5 п. 3 Індикаторів - суддя надав неправдиві відомості під час добору або кваліфікаційного оцінювання для отримання позитивного результату при оцінці критеріїв професійної етики чи доброчесності або в межах інших юридичних процедур, які стосуються професійної діяльності чи кар'єри, для отримання позитивного результату;
- пп. пп. 4.6, 4.7, 4.10 п. 4 Індикаторів - суддя безпідставно не задекларував своєчасно майно члена сім?ї, що є ліквідним активом; суддя безпідставно допустив значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за різні або ті самі періоди; пов'язана з суддею особа отримала майно, дохід, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви;
- пп. 6.5 п. 6 Індикаторів - суддя, не перебуваючи на робочому місці (був на навчанні), ухвалював судові рішення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із Висновком ГРД, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Суд зазначає, що спірне питання у цьому провадженні полягає у тому чи може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства висновок ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Варто звернути увагу, що на підставі пп. 4 п. 16-1 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Згідно з п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VІII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У контексті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Частиною 2 ст. 83 Закону № 1402-VIII регламентовано, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність
Згідно з ч. 1 ст. 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Відповідно до положень ч.ч. 8 - 10 ст. 83 Закону № 1402-VIII повний та безпосередній доступ до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) мають члени та уповноважені працівники секретаріатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя відповідно, а також уповноважені працівники Державної судової адміністрації України.
Судді (кандидату на посаду судді) забезпечується доступ для перегляду його досьє в повному обсязі.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 87 Закону № 1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об'єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності (ч. 3 ст. 87 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч. 6 ст. 87 Закону № 1402-VIII Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
Судом установлено, що 29.12.2017 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення №140/зп-17, яким були внесені зміни до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16.
Вказаним рішенням Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доповнено пунктом 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності», який складається з наступних пунктів:
4.10.1. Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі - співбесіда).
Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію подання документів.
Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди.
Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту.
У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення.
Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.
4.10.2. Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.
4.10.3. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
4.10.4. Уповноважений представник Громадської ради доброчесності під час співбесіди має право:
1) оголосити попередньо надану Комісії інформацію або висновок щодо судді (кандидата на посаду судді);
2) надавати пояснення стосовно наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді);
3) з дозволу головуючого ставити запитання судді (кандидату на посаду судді) в межах наданої Комісії інформації або висновку щодо судді (кандидата на посаду судді);
4) надавати відповіді на поставлені запитання.
4.10.5. За результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону або у разі надходження до Комісії рішення Громадської ради доброчесності про скасування відповідного висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі. У разі надання Громадською радою доброчесності до Комісії рішення про скасування висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі питання щодо набрання чинності рішенням про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді розглядається Комісією відповідно до абзацу першого підпункту 4.13.3 пункту 4.13 цього Регламенту.
Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.
4.10.6. На засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди.
Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії-доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді).
4.10.7. За результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:
- про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;
- про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4.10.8. У разі ухвалення Комісією у пленарному складі рішення про підтримку рішення Комісії, ухваленого у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, обставини, викладені у висновку, не підлягають повторному розгляду під час наступних процедур кваліфікаційного оцінювання відповідного судді (кандидата на посаду судді).
Рішенням Громадської ради доброчесності від 23.11.2016 № 1/2016 схвалено Регламент Громадської ради доброчесності (далі - Регламент), який містить правила організації та діяльності Громадської ради доброчесності (далі Рада), якими члени Ради погодилися керуватися.
Згідно із ст. 2 Регламенту завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі.
З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.
У силу вимог ст. 3 Регламенту члени Ради поділяють такі цінності як гідність, справедливість, права людини, доброчесність, повага до незалежності суддів і керуються ними у своїй діяльності.
Рада та її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності.
Згідно із ст. 4 Регламенту Рада здійснює свою діяльність у таких організаційних формах: 1) збори Громадської ради доброчесності; 2) колегія Громадської ради доброчесності; 3) участь уповноваженого представника Громадської ради доброчесності у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
Розгляд і вирішення питань, віднесених до компетенції зборів Ради, колегій Ради, також може відбуватися за допомогою засобів електронного зв'язку (електронна пошта, комунікаційна інтернет-платформа тощо) за умови технічної можливості усіх членів Ради або членів відповідної колегії Ради брати участь у такому розгляді і вирішенні питань. У цьому випадку статті 7-9, 13-15 цього Регламенту не застосовуються.
Згідно із ст. 5 Регламенту призначення члена Ради відбувається відповідно до ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У разі призначення зборами представників громадських об'єднань запасних членів Ради, запасний член Ради відповідно до визначеної пріоритетності та з урахуванням його згоди приступає до виконання повноважень члена Ради з дня дострокового припинення повноважень відповідного члена Ради. Координатор Громадської ради доброчесності інформує про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Дворічний строк повноважень члена Ради починається з дня призначення такої особи членом Ради. Це правило застосовується також до члена Ради, який був призначений запасним членом Ради і пізніше приступив до виконання повноважень члена Ради у зв'язку із достроковим припиненням повноважень іншого члена Ради.
Повноваження члена Ради можуть бути достроково припинені зборами Ради: 1) за його заявою; 2) у разі недбалого ставлення до виконання ним своїх повноважень; 3) у разі допущення поведінки, яка дискредитує Раду і суперечить її цінностям, що визначені у статті 3 цього Регламенту; 4) у разі встановлення факту подання інформації з істотними невідповідностями для участі у зборах представників громадських об'єднань; 5) у разі виявлення фактів недобросовісного використання свого статусу члена Ради, зокрема для протиправного впливу на суддів чи вирішення питань, які не стосуються діяльності Ради; 6) у разі очевидної невідповідності способу життя та витрат члена Ради та членів його сім'ї задекларованим доходам або непідтвердження членом Ради законності джерел походження майна, набутого за час перебування у Раді; 7) у разі його смерті. Член Ради, щодо якого розглядається питання про припинення його членства, не бере участі у голосуванні з цього питання. Рішення про припинення повноважень члена за пунктами 2 - 6 цієї частини вважається прийнятим, якщо його підтримали не менш ніж три четвертих від фактичного складу Ради. При визначенні фактичного кількісного складу для цілей цієї статті член Ради, щодо якого розглянуто питання, не враховується.
Згідно з п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 6 Регламенту Рада на зборах: 1) схвалює Регламент Ради, зміни до нього; 2) призначає координатора або координаторів (не більше двох) Ради та увільнює їх від виконання цих обов'язків; 3) визначає персональний склад колегій Ради; 4) визначає особу (осіб) відповідальних за проведення автоматизованого розподілу завдань щодо збору, перевірки та аналізу інформації про суддів (кандидатів на посаду судді) між колегіями і членами Ради з урахуванням самовідводів членів Ради; 5) розглядає прийняті колегіями Ради висновки про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, затверджує їх (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і скеровує до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, приймає інші рішення відповідно до Регламенту.
Положеннями ст. 10 Регламенту врегульовано, що Рада ухвалює рішення шляхом голосування більшістю голосів членів, які беруть участь у зборах, якщо інше не визначено Регламентом.
У разі розгляду питання, віднесеного до компетенції зборів Ради, за допомогою засобів електронного зв'язку рішення вважається прийнятим, якщо його підтримала більшість від фактичного складу членів Ради.
Для розрахунку кількості членів, які беруть участь у зборах, а також фактичного складу членів Ради відповідно до частин першої і другої цієї статті під час голосування з конкретного питання не враховуються члени Ради, які з цього питання заявили самовідвід або щодо яких Рада прийняла рішення про відвід.
Член Ради має право підготувати окрему думку щодо рішення (висновку), ухваленого Радою, яка додається до рішення (висновку) та оприлюднюється. Член Ради також може висловити окрему думку стосовно протокольних рішень Ради, яка оприлюднюється та надсилається Вищій кваліфікаційній комісії суддів України
Разом з цим відповідно до ч .1 ст. 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 2 ст. 88 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України (ч. 2 ст. 92 Закону № 1402-VIII).
Згідно з п.п. 7, 8, 10 ч. 1 ст. 93 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання; забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Аналізуючи зміст ст. 87 Закону № 1402-VIII, з урахуванням положень Регламенту, суд приходить до висновку, що законодавець поставив собі за мету максимальним чином відмежувати ГРД від органів державної влади, насамперед ВККС, виключивши існування будь-яких механізмів, які б дозволяли ВККС (або іншим органам публічної влади) впливати на формування складу ГРД та процес прийняття нею відповідних рішень. При цьому необхідно відзначити, що мова йде про відсутність як прямих важелів впливу на ГРД, як то, погодження призначень членів, формування списку кандидатів до ГРД, затвердження рішень ГРД актом ВККС, участь у засіданнях ГРД члена ВККС тощо, так і опосередкованих - надання державного фінансування ГРД, створення умов для роботи, надання пільг тощо.
У цьому контексті необхідно окремо наголосити і на вимогах нормативних актів щодо персонального складу ГРД, до якої можуть входити лише представники правозахисних громадських об'єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності та відповідно членства у ній не можуть набувати: особи, протягом останніх п'яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; особи, які протягом останніх п'яти років перебували на державній службі; особи, які є суддями або суддями у відставці.
Подібна організація роботи ГРД, таким чином, виключає висновок про те, що ГРД є суб'єктом делегованих повноважень, бо ніякого делегування повноважень та відповідного публічного супроводу (забезпечення) їх передачі не відбувається. ГРД максимальним чином (юридично, організаційно, функціонально) є відмежованою від органів публічної влади та їх службовців.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що:
- ГРД є інституцією громадянського суспільства, яка незалежно від держави та її органів бере участь у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів у судді);
- метою залучення ГРД до процедури оцінювання суддів є подальше сприяння розвитку громадянського суспільства, розширення можливостей для громадян впливати на владу та реалізовувати їх право на участь в управлінні державою, закріплене Конституцією України;
- ГРД ані на постійній, ані на тимчасовій основі не реалізує повноваження органів державної влади у частині кваліфікаційного оцінювання суддів. ГРД реалізує виключно власні повноваження, тобто ті, які надані їй не як представнику держави чи органу публічної влади, а як інституції громадянського суспільства, повністю відмежованій від публічної влади;
- оскільки ГРД не є суб'єктом делегованих повноважень, то вона не може бути, відповідно, і суб'єктом владних повноважень, оскільки до кола таких суб'єктів належать органи публічної влади (їх посадова чи службова особа) або інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що, як вже було сказано, не стосується ГРД.
Виходячи з викладеного вище, слід дійти до висновку про те, що висновок ГРД є рішенням інституції громадянського суспільства, яке не може бути предметом адміністративного оскарження, з огляду на те, що воно (рішення) приймається суб'єктом, який не є суб'єктом владних повноважень та який, у зв'язку з цим, не виконує владні управлінські функції.
Отже, висновок ГРД у будь-якому випадку є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді (кандидата на посаду судді), щодо якого здійснюється оцінювання. Воно навіть не є обов'язковим елементом суддівського досьє, в якому, відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 85 Закону № 1402-VIII, його може і не бути.
Суд відмічає, що висновок ГРД покладає зобов'язання виключно на ВККС, яка має дати йому відповідну оцінку та врахувати або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді (кандидата на посаду судді). При цьому необхідно наголосити і на тому, що у судді (кандидата на посаду судді) є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, встановлених ГРД та зафіксованих у її висновку. Інакше кажучи, висновок ГРД є лише одним з можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККС і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.
Таким чином, можна зробити загальний висновок, що ГРД: 1) не є суб'єктом владних повноважень; 2) не виконує жодної владної управлінської функції і 3) її висновок, прийнятий щодо судді (кандидата на посаду судді), не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що усе сукупно виключає можливість його оскарження суддею (кандидатом на посаду судді), щодо якого його було прийнято, до адміністративного суду, тобто ГРД не може бути відповідачем в адміністративному суді.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п.57, Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що відсутність управлінських функцій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та відсутність порушених таких прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення свідчать про відсутність спору що у свою чергу виключає можливість звернення до суду.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.
У даному випадку такою подією є прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді з наданням відповідної оцінки висновку ГРД, яке може бути оскаржене до суду, в установленому законом порядку.
При цьому, суд наголошує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Вищезазначені правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 9901/663/18, від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 05.02.2019 у справі № 9901/638/18 та від 27.02.2019 у справі № 9901/798/18.
Крім цього аналогічний правовий підхід до спірних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 30.03.2021 у справі № 160/9844/19, від 09.11.2022 у справі № 640/5442/20, від 25.05.2023 у справі № 640/31194/21, від 19.10.2023 у справі № 640/32054/21, від 31.05.2024 у справі № 320/21250/23, від 27.02.2025 у справі № 640/18562/22.
З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн згідно з квитанцією про сплату від 13.04.2021 № 26804 (т. 1, а.с. 22), тому зазначені кошти підлягають поверненню йому в повному обсязі з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 142, 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Провадження в адміністративній справі № № 640/10130/21 за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправним і скасування висновку закрити.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп) судового збору, сплаченого до Державного бюджету України за подання позовної заяви.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.