ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" квітня 2026 р. справа № 300/749/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправний дій щодо відмови в звільненні з військової служби за сімейними обставинами; зобов'язання розглянути рапорти та звільнити з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , що входила до військової частини НОМЕР_3 . Двічі звертався з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Однак, відповіді на свої рапорти не отримав. Вважає такі дії протиправними з огляду на те, що рапорт відповідав всім необхідним вимогам і був обґрунтований тим, що у матері позивача інші члени сім'ї, котрі б могли здійснювати за нею догляд, відсутні. Зокрема, інші брати і сестра позивача не в змозі здійснювати догляд за матір'ю через стан свого здоров'я та здоров'я дітей. З 13.06.2025 військова частина НОМЕР_2 перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Отже, рішення про звільнення позивача з військової служби за наслідками розгляду його рапорту повинна прийняти військова частина НОМЕР_1 , з урахуванням вказаних обставин.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовського Т.І. від 17.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з відрахуванням судді Боршовського Т.І. зі штату суду та проведеного повторного автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Могилу А.Б.
Згідно з ухвалою від 25.03.2026 прийнято до провадження дану справу, розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав і вказав, що доказами підтверджено звернення позивача до військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби тільки в червні 2025 року через АТ «Укрпошта». Звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі. Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року №Д-321/65/дск, Директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2025 №Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», з 16.06.2025 року військова частина НОМЕР_2 , що перебувала у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_3 перепідпорядкована командиру військової частини НОМЕР_1 , а з 01.08.2025 року військова частина НОМЕР_2 розформована. Військова частина НОМЕР_1 визначена правонаступником військової частини НОМЕР_2 . Станом на дату прийняття в підпорядкування військової частини НОМЕР_2 позивач був відсутній у військовій частині НОМЕР_2 у зв'язку з неповерненням 22.01.2024 з лікування до місця несення служби, чим скоїв кримінальне правопорушення, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В подальшому про своє місце знаходження військовослужбовець не повідомляв на службу не повертався, на підставі письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань позивачу військову службу призупинено, він звільнений з посади та вважається таким, що не виконує обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення позивачу призупинені. 3 07.06.2024 він виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення. На момент подання рапорту про звільнення, позивач вже був виключений зі списків та не являвся військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 . До списків військової НОМЕР_1 позивач не зараховувався. В період з 01.08.2025 року позивач у розташування військової частини НОМЕР_1 не прибував, на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 не поновлювався. Відтак законні підстави розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, виходить з наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 за контрактом, який набрав чинності 03.02.2022 (а.с.14-17).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.06.2022 №769/22 позивач перебував на військовій службі в цій частині та виконував завдання за призначенням в районі ведення бойових дій (а.с.18).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, у пп. «г» ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану в зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція).
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
- копія аркуша бесіди;
- копія рапорту військовослужбовця;
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді (пункт 26).
Судом встановлено, що позивач командиру військової частини НОМЕР_2 поштовим зв'язком 28.06.2025 надіслав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.22-25).
До рапорту позивачем було подано копії наступних документів:
- паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;
- свідоцтва про народження позивача;
- медико-соціальної експертної комісії №820544 від 05.01.2024;
- лікарсько-консультативної комісії №36 від 24.01.2024;
- акту встановлення догляду №36 від 05.02.2024;
- медичного висновку №34 від 06.05.2025;
- лікарсько-консультативної комісії №8 від 13.05.2025;
- лікарсько-консультативної комісії №18 від 09.05.2025;
- медико-соціальної експертної комісії №063847 від 14.11.2023;
- довідки лікаря-психіатра від 13.05.2025;
- акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №4/1531 від 25.06.2025.
Із наведених документів, зокрема копії свідоцтва про народження від 13.07.1994 серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач є сином ОСОБА_2 . З 05.01.2024 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності без переогляду, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 23.01.2024 серії 12 ААГ №820544 (а.с.19-20,40).
Відповідно до копії висновку Лікарсько-консультативної комісії №36 від 24.01.2024 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с.21).
Згідно з актом обстеження від 02.02.2024, комісією Тлумацької міської ради встановлено факт здійснення позивачем догляду за ОСОБА_2 , який зареєстрований і постійно проживає з нею.
В акті обстеження сімейного стану позивача, як військовослужбовця, затвердженого 25.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що матір військовослужбовця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , згідно з медичними документами як інвалід ІІ групи потребує постійного стороннього догляду. З приводу інших осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 у цьому акті визначено тільки дочку ОСОБА_3 , оскільки чоловік не проживає протягом 30 років і його місце реєстрації і проживання невідоме, інші сини є особами з інвалідністю або потребують стороннього догляду (а.с.41-42).
Рішення по рапорту позивача про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відсутнє.
З листа військової частини НОМЕР_3 від 02.10.2025 №1472/2/1232 вбачається, що військову частину НОМЕР_2 з 13.06.2025 передано в підпорядкування військової частини НОМЕР_1 (а.с.33).
Позивач вважає дії військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту протиправними, у зв'язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Приналежність матері позивача до осіб з інвалідністю другої групи та потреба у постійному догляді підтверджуються матеріалами справи, а саме: довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №820544 від 23.01.2024 та висновком Лікарсько-консультативної комісії №36 від 24.01.2024 про потребу у постійному сторонньому догляді.
Що стосується іншої умови для звільнення з військової служби - відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд, суд зазначає таке.
Як уже зазначено судом, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року по справі №380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття «відсутність» члена сім'ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи. Верховний Суд вказав: «В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові, обов'язки не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім'ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд».
В іншій справі №420/30227/24 Верховний Суд (постанова від 07.05.2025) зауважив, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
У той же час у цій справі ІНФОРМАЦІЯ_2 в акті обстеження сімейного стану позивача від 25.06.2025 визначив дочку ОСОБА_3 особою першого ступеня споріднення, яка може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Однак суд зазначає, що в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 не звернуто уваги на ним же встановлені об'єктивні причини реальної неможливості здійснювати постійний догляд такою особою, а саме - здійснення догляду за донькою з інвалідністю 2011 року народження.
Встановлені судом обставини, дають підстави вважати, що у спірних правовідносинах позивачем дотримано умови для реалізації права на звільнення з підстав, передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З приводу правонаступництва військової частини НОМЕР_2 суд зазначає, що відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2025 №Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», з 16.06.2025 військову частину НОМЕР_2 , що перебувала у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_3 , перепідпорядковано командиру військової частини НОМЕР_1 (а.с.33, 56-57).
Таким чином з 01.08.2025 року військова частина НОМЕР_2 розформована, а її правонаступником визначена військову частину НОМЕР_1 . Такі обставини також підтверджені відповідачем у відзиві на позов.
За таких обставин на відповідача покладається обов'язок розгляду рапортів військовослужбовців розформованої військової частини НОМЕР_2 .
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Згідно з п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
За приписами статей 14, 31, 66 Статуту зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.
Згідно з пунктами 1-6, 8-9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов'язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням наведеного чинного законодавства.
Як вже встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами направив на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
У п. 241 Положення №1153/2008 передбачено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що військовослужбовці, служба яким призупинена, звільняються з займаної посади і вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби. А тому, відсутні підстави для розгляду рапорту позивача від 28.06.2025, так як починаючи він не входить до чисельності ЗСУ.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).
У п. 12.1 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (п. 14.28 розділу XIV Інструкції №170).
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (далі - Інструкція №40) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
За приписами п. 3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.
У п.п. 3.9.1 Інструкції №40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов'язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.
У п. 6 розділу ІІІ Порядку №531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Відповідно до п. 8 Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 28.06.2025 уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.
За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
З поданого відповідачем відзиву суд встановив, що позивач рахується таким, що самовільно залишив військову частину.
Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо не розгляду вказаного рапорту про звільнення з військової служби.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв'язку з призупиненням йому військової служби, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби.
При цьому, згідно з п. 229 Положення №1153/2008, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином перевіривши обґрунтованість аргументів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними, оскільки наказ про звільнення з військової служби приймається за результатом розгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби (абз. 4 п. 241 Положення №1153/2008) уповноваженим на це командиром.
Відтак, у даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби, а отже вказаному рапорту не надавалася оцінка командуванням військової частини НОМЕР_1 .
За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з лав Збройних Сил України за пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 28.06.2025 з урахуванням висновків суду.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) від 28.05.2025 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.