24 квітня 2026 року м. Ужгород№ 260/24/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму в розмірі 200000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2025 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби строком на 1 рік, у зв'язку з чим Військова частина НОМЕР_1 виплатила йому передбачену постанова Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 грошову винагороду у розмірі 200000,00 грн. Однак після отримання таких коштів ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, що підтверджується актом службового розслідування та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 . Отже, військовослужбовець ухиляється від виконання покладених на нього службових обов'язків та порушує умови укладеного ним контракту. Тому в силу положень пункту 21 постанова Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, виплачена такому військовослужбовцю сума одноразової грошової допомоги має бути повернута військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначена ухвала направлена на адресу реєстрації місця проживання відповідача, відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №2224913 від 09.01.2026) та вручена представнику 24.01.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням органу поштового зв'язку.
Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, про продовження процесуального строку для подання такого не клопотав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 06 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) уклав з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України віком 18 - 24 років військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком 1 рік (далі - контракт).
Підписуючи такий контракт, ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, обов'язки військової служби, зобов'язався брати безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнних (бойових) дій протягом строку дії контракту.
В свою чергу держава, в особі командира Військової частини НОМЕР_1 , зобов'язалася виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення контракту, передбачену Порядком реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №4220 від 15.01.2025, у розмірі 1 млн грн трьома частинами.
Так, наказом Військової частини НОМЕР_1 від 06 березня 2025 року №65 солдата запасу ОСОБА_1 з 06 березня 2025 року зараховано до списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та призначено на посаду старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальйону.
На виконання умов контракту та відповідно до вимог «Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, Військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 першу частину суми коштів, яка передбачена пунктом 15 вказаного Порядку №153 у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №133/11009 від 28 листопада 2025 року.
16 березня 2025 року ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , у зв'язку з чим було ініційовано проведення службового розслідування.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №75 від 16.03.2025 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що 16 березня 2025 року самовільно залишив військову частину в польових умовах при базовому таборі, у зв'язку з чим виключено з усіх видів забезпечення.
За даним фактом Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення діяння, що містить ознаки злочину до органів досудового розслідування №812/12494 від 26.03.2025.
За результатами проведеного службового розслідування складено акт №813/7817 від 18.04.2025, відповідно до якого підтверджено факт самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини 16 березня 2025 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №3547 від 23.07.2025 за порушення вимог статей 11, 14, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та неналежного виконання покладених обов'язків, внаслідок самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 16.03.2025 та безпідставної відсутності на військовій службі з 16.03.2025, військовослужбовця ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.
02 грудня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 скерувала на адресу ОСОБА_1 вимогу №813/50850, в якій вимагала повернути сплачену суму одноразової винагороди за підписання контракту у розмірі 200000,00 грн. Проте зазначену у ній суму коштів у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернув.
З огляду на зазначене з метою стягнення такої суми з відповідача у судовому порядку позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XI (далі - Закон №2232) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2232, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232, військова служба за контрактом осіб рядового складу відноситься до різновидів військової служби.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).
Метою такого експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил шляхом удосконалення механізмів залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Підпунктом 1 п. 3 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови №153, особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Згідно з п. 7 Порядку №153, контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов'язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.
Пунктом 15 Порядку №153 встановлено, що військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов'язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
- перша частина - 200000 гривень протягом п'яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку призначений;
- друга частина - 300000 гривень протягом п'яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
Поряд з цим, п. 21 Порядку №153 передбачено, що у разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються.
Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов'язків, коли він два або більше разів за сукупністю притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до вимог ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регламентуються нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).
Згідно зі ст. 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем як перша частина одноразової грошової допомоги після укладення контракту про проходження військової служби в розмірі 200000,00 грн. Однак внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків, самовільного залишення військової частини 16 березня 2025 року, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.
Жодних заперечень щодо факту самовільного залишення військової частини, невиконання взятих на себе під час укладення контракту зобов'язань щодо захисту Вітчизни, виконання військового обов'язку та участі у бойових діях, що є обов'язковими умовами для отримання передбаченої Постановою №153 одноразової грошової винагороди відповідач суду не надав.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
За приписами п. 4 ст. 1 Закон №160 матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 2 Закону №160 передбачено, що його дія поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №160, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Таким чином, законодавчі норми передбачають необхідність відшкодування військовослужбовцем шкоди, в тому числі завданої державі у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Частиною 1 ст. 10 Закону №160 визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 12 Закону №160).
Суд враховує те, що одноразова грошова допомога, передбачена Постанови №153, у розмірі 200000,00 грн була надана відповідача у зв'язку з підписанням контракту та взяттям на себе зобов'язання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, обов'язки військової служби, брати безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнних (бойових) дій протягом строку дії контракту.
Тому у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного з Міністерством оборони України контракту, притягненням до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни на підставі письмового наказу (неналежне виконання покладених на нього обов'язків, самовільне залишення частини) та не відшкодування шкоди в добровільному порядку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення коштів, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 виплачену на виконання постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року одноразову грошову допомогу в розмірі 200000,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін