про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
24 квітня 2026 рокум. Ужгород№ ЗП/260/48/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до його пред'явлення позову до Комісії з контролю забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, треті особи: Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, військова частина НОМЕР_1 , -
23 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі заявник - ОСОБА_1 ) через систему Електронний суд звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, якою просить:
- Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі.
- Зупинити дію рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом №29 від 16 квітня 2026 року щодо непогодження ОСОБА_1 надання постійного житла із зняттям з квартирного обліку, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (1-кімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), до завершення розгляду даної адміністративної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
- Заборони будь-яким третім особам, будь-яким фізичним чи юридичним особам, органам державної влади та місцевого самоврядування, а зокрема, Центральному управлінню інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , Західному квартирно-експлуатаційному управлінню Сил Логістики Збройних Сил України, Квартирно-експлуатаціному відділу м. Мукачево, Військовій частині НОМЕР_1 , Мукачівській міській раді та виконавчому комітету Мукачівської міської ради, вчиняти будь-які дії з розподіленою ОСОБА_1 для постійного проживання квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (1-кімнатна, житловою площею 17,19 квадратних метрів), зокрема, здійснювати новий розподіл, погодження та надання даної квартири для проживання та користування будь-яким іншим особам, видавати на неї ордер, заселяти інших осіб, та видавати будь-яким особам на вказану квартиру документи та ключі, до завершення розгляду даної адміністративної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що заявник є ветераном війни - учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно витягу із послужного списку особово-пенсійної справі обліковий номер ХР18548 від 11.12.2025 р. №11/1/15162, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що заявник у період з 12.11.1978 по 04.06.2004 та з 15.05.2017 по 09.07.2020 проходив військову службу на різних посадах у Збройних Силах України; відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.07.2020 р. №136-рс (по особовому складу) був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», - за станом здоров'я (на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби); відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09.07.2020 р. №165 (по стройовій частині), з 09.07.2020 року заявника виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, заявник перебуває на квартирному обліку (обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом (житловим приміщенням) для постійного проживання) при об'єднаній житловій комісії підрозділів в/ч НОМЕР_1 , які розташовані в АДРЕСА_2 , санітарно-епідеміологічного відділу в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ), відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 : в загальній черзі з 31.03.2020 року, в першочерговій черзі з 31.03.2020 року, як учасник бойових дій, в позачерговій черзі з 18.06.2021, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ (другої) групи, що підтверджується витягом з протоколу засідання об'єднаної житлової комісії №06/03/2020 від 31.03.2020 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2020 р. №720, а також витягом з протоколу засідання об'єднаної житлової комісії №21 від 30.09.2021 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.02.2021 р. №2077.
Поряд з цим, заявник розлучений та на теперішній час проживає в кімнаті гуртожитку для військовослужбовців в складі сім'ї 1 особа, на підставі спеціального ордеру №190 серії ІЖ від 31.01.2020 року, виданого начальником КЕВ м. Мукачево на підставі рішення №359 від 30.01.2020 року та за клопотанням командира в/ч НОМЕР_1 . Будь-якого іншого житла у заявника немає, що підтверджується Інформацією з державних реєстрів про право власності нерухоме майно.
Заявник вказує, що 04 квітня 2026 року рішенням об'єднаної житлової комісії, оформленого протоколом №3 від 04.04.2026 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.04.2026 р. №2928/кп, йому розподілено квартиру для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по позачерговій черзі, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, пов'язаної із захистом Батьківщини, на склад сім'ї з 1 особи: він - ОСОБА_1 , зі зняттям з квартирного обліку в Збройних Силах України, у разі позитивного прийняття рішення Комісією з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України.
Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево, в порядку передбаченому пунктом 4 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, направлено на адресу Центрального управління інженерно - інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 серед іншого, відносно заявника, Список надання постійного житла разом з його обліковою (житловою) справою для погодження та прийняття остаточного рішення Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Листом від 22.04.2026 р №577 у відповідь на запит заявника від 21.04.2026 щодо стану розгляду питання погодження Комісією з контролю Списку надання йому житла для постійного проживання, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , КЕВ м. Мукачево надало заявнику копію протоколу засідання Комісії з контролю від 16.04.2026 року №29.
З отриманого протоколу №29 від 16.04.2026 заявник довідався, що вказаною Комісією з контролю було розглянуто список надання житла для постійного проживання та облікову справу заявника, якому пропонується розподілити житло, та за результатами такого розгляду прийнято рішення - не погоджено пропозицію у наданні заявнику постійного житла із зняттям його з квартирного обліку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (1-кімнатна, 17,19 кв.м). Обґрунтування, мотиви прийняття такого рішення у протоколі не наведені, правові підстави не зазначені.
Заявник, вважає рішення Комісії з контролю, оформленого протоколом №29 від 16.04.2026 протиправним та прийнятим без належного правового обґрунтування, у зв'язку з чим останній має намір його оскаржувати в судовому порядку в порядку адміністративного судочинства.
Додатково звертає увагу суду, що абзацами 6, 7 пункту 5 розділу VII Інструкції №380 передбачено, що у разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.
Таким чином, у заявника існує очевидний ризик відносно того, що житло, щодо якого виник спір, може бути перерозподілено та передано в користування іншим особам, - тим самим, позбавивши заявника права на житло.
З огляду на викладене заявник вважає за необхідне клопотати перед судом щодо обов'язкового вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі шляхом зупинення дії рішення Комісії з контролю, оформленого протоколом №29 від 16.04.2026 та забороною відповідачу, третім особам та будь-яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються спірної квартири, до завершення розгляду судом адміністративної справи з цього приводу та набранням рішенням суду законної сили.
Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Обґрунтовуючи заяву, заявник покликається на те, що у нього існує очевидний ризик відносно того, що житло, щодо якого виник спір, може бути перерозподілено та передано в користування іншим особам, тим самим, позбавивши заявника права на житло.
Однак дані твердження не підтверджені жодними доказами. Вся заява обгрунтована мотивами щодо незаконності оскаржуваного рішення, законність якого суду може бути оцінена судом тільки під час судового розгляду позовної заяви .
Усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб'єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Разом з цим, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично підтверджувати те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд дійшов висновку про те, що з доводів заявника не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Подання даного адміністративного позову, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Як вказувалося вище, ідеєю інституту забезпечення позову полягає у вжитті судом заходів для запобігання ситуації, коли виконання рішення суду стане неможливим або значно ускладниться. Інститут забезпечення позову є юридичним інструментом, який дозволяє обмежити права відповідача ще до розгляду справи по суті, щоб ґарантувати реальне виконання майбутнього судового рішення яке може бути ухвалене на користь позивача.
Суд, також, не приймає доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки зробити такий висновок неможливо без дослідження правомірності винесення оскаржуваного рішення. Натомість, суд вважає, що зупинення дії рішення фактично вирішує спір в частині, що на думку суду є неприпустимим.
Суд наголошує, що наявність чи відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суд може встановити лише під час розгляду справи за даним позовом.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також необхідно зауважити, що із врахуванням предмету позову у випадку задоволення позовних вимог, відновлення прав заявника стане можливим без вжиття заходів забезпечення позову. Тобто сам факт задоволення вимог позивача поновить право позивача за захистом якого, заявник планує звернутися до суду.
У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до його пред'явлення до Комісії з контролю забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, треті особи: Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, військова частина НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова