про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
23 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2579/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України, у якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Центру оцінювання функціонального стану особи №113/26/552 від 31.03.2026 в частині не застосування критеріїв Наказу МОЗ №420 для встановлення відсотка втрати професійної працездатності. Скасувати зазначене рішення в цій частині.
2. Зобов'язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно розглянути скаргу позивача та прийняти нове рішення з обов'язковим урахуванням ступеню втрати працездатності згідно Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи №1932/43277 від 17 грудня 2024р., згідно Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 2012 року №420, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1388/21700, а також згідно Наказу МОЗ №420 на підставі визнаних рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи №113/26/552 від 31.03.2026 показників зору.
Вирішуючи питання наявності підстав для відкриття провадження у справі, з'ясовано, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Такі відомості підтверджуються даними Єдиного демографічного реєстру станом на 23.04.2026 року.
Водночас до позовної заяви позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження іншого зареєстрованого місця проживання.
Суд зазначає, що належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статей 25-30 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
За змістом позовної заяви, спір між сторонами стосується оскарження рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» щодо не застосування критеріїв Наказу Міністерства охорони здоров'я №420 для встановлення відсотка втрати професійної працездатності.
Водночас, як слідує із матеріалів справи, місцем реєстрації адреси проживання позивача є: АДРЕСА_1 , а зареєстрованим місцезнаходженням відповідача Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» - 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А.
Суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи -позивача, а не за фактичним.
Іншими словами, фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача «зареєстрованим у встановленому законом порядку» для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Так, відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV (надалі за текстом - Закон №1382-ІV).
У статті 3 Закону №1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Позивач не надав суду жодних доказів про те, що ним здійснено заходи щодо реєстрації свого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .
У постанові Верховного Суду від 24.06.2024 по справі №554/7669/21 було сформовано правовий висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
За висновком Верховного Суду у справі №554/7669/21 вимоги процесуального закону унеможливлюють зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отож, з огляду на те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , і відповідач зареєстрований за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , то суд дійшов висновку, що згідно статті 25 КАС України дана справа не підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Дніпропетровську область.
Враховуючи зазначене, за правилами територіальної підсудності дана адміністративна справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини шостої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Згідно з частиною восьмою статті 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цей позов не підсудний Закарпатському окружному адміністративному суду та вважає за необхідне передати його на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 25, 29, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу №260/2579/26 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснити позивачу, що передача справи з одного суду до іншого здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Я. М. Калинич