Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2026 року Справа№200/2097/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
23 березня 2026 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії від 20 лютого 2026 року №204750026172;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13 лютого 2026 року з урахуванням висновків суду по даній справі.
За змістом викладеного 13 лютого 2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України через портал електронних послуг із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до заяви додано документи на підтвердження пільгового стажу. Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 лютого 2026 року №204750026172 відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача складає 24 роки 07 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №15-10/2014-5 від 15жовтня 2014 року, оскільки довідка підписана одноособово. Крім цього, пільгову довідку №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року враховано частково, оскільки в матеріалах ЕПС відсутній документ про затвердження результатів атестації робочих місць від 1995 року. Стаж для призначення пенсії склав 26 років 7 місяців 21 день (з врахуванням додаткових років за Списком №1), з чим позивач не погоджується. Крім того, позивач зазначає, що у розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, зазначено неправильний період навчання, а саме: не враховано 1 рік навчання у Донецькому державному технічному університеті, тому потрібно зазначити правильний період навчання з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що 13 лютого 2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України через веб портал електронних послуг із заявою про призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Список №1. Рішенням №204750026172 від 20 лютого 2026 року відділом призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Згідно поданих позивачем документів до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року, оскільки довідка підписана одноособово. Крім цього, пільгову довідку №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року враховано частково, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній документ про затвердження результатів атестації робочих місць від 1995 року. Страховий стаж позивача становить 24 року 7 місяців 21 день, в тому числі робота за Списком №1 - 2 роки 7 місяців, стаж для призначення пенсії - 26 років 7 місяців 21 день. Відповідач зауважує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів, є дискреційним повноваженням відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у відповідача повторно витребувано визначені судом докази по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
13 лютого 2026 року позивач через вебпотал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії.
До зазначеної заяви позивачем, зокрема, додані копії: паспорта, довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року, довідки №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року, виписок з наказів про атестацію робочих місць, дипломів.
20 лютого 2026 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, прийнято рішення №204750026172 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.
«Розглянувши заяву ОСОБА_1
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення за призначенням пенсії 13 лютого 2026 року
Вік заявника 49 років 11 місяців 29 днів.
Податковий номер заявника 2780300756.
Законодавче обґрунтування права:
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків з них не менше 10 років на зазначених посадах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важким умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального страхового стаж роботи пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року, оскільки довідка підписана одноособово. Крім цього, пільгову довідку №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року враховано частково, оскільки в матеріалах ЕПС відсутній документ про затвердження результатів атестації робочих місць від 1995 року.
Страховий стаж заявника становить 24 роки 7 місяців 21 день, в тому числі робота за Списком №1 - 2 роки 7 місяців. Стаж для призначення пенсії - 26 років 7 місяців 21 день (з врахуванням додаткових років за Списком №1).
Заявник не має право на призначення пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Заявник працює.».
Суд зауважує, що позивачем до заяви від 13 лютого 2026 року про призначення пенсії копія трудової книжки не долучалась, а також копію трудової книжки позивача не долучено до позовної заяви, що останнім не заперечується.
Відповідно до довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яку видано ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день на (в) Приватному підприємстві «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) і за період з 05 грудня 2005 року по 31 жовтня 2008 року - 2 роки 10 місяців 27 днів та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року - 3 роки 01 місяць 00 днів на гірничих роботах у ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України» за професією (виконувала роботу) інженера з охорони праці (гірничого), що передбачена розділом І підрозділом 1 позицією 1.1д Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Наказ про результати атестацій робочих місць від 24 грудня 2001 року №5 (вперше). Наказ про результати атестацій робочих місць від 30 червня 2005 року №33. Наказ про результати атестацій робочих місць від 12 травня 2010 року №27. Підстава для видачі: табелі спуск-виїзд жетонної системи ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України», відомості про нарахування заробітної плати, архівна особиста картка ф. П-2, штатний розпис, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383. Додаткові відомості: у довготривалих і короткочасних відрядженнях не була. Прогулів немає. Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.
Суд констатує, що зазначена довідка підписана виключно директором Приватного підприємства «СВС».
Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яку видано ОСОБА_1 про те, що позивач працював повний робочий день в Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод»:
«за період з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року - 00 років 05 місяців 27 днів., у виробництві цеху сіркоочистки №2 (СО№2) за професією апаратника очищення газу, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше).
за період з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року - 00 років 07 місяців 05 днів., у виробництві цеху сіркоочистки №2 (СО№2) за професією апаратника виробництва контактної сірчаної кислоти, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше).
за період з 07 жовтня 1999 року по 31 грудня 2000 року - 01 рік 02 місяці 24 дні, у виробництві цеху сіркоочистки №2/бензольне відділення (СО№2) за професією апаратника отримання сирого бензолу, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Апаратники та їх помічники, старші апаратники хімічних цехів мають право на пенсію за Списком №1. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше), 29 грудня 2000 року №278.
за період з 01 січня 2001 року по 05 січня 2003 року - 02 роки 00 місяців 04 дні, у виробництві цеху сіркоочистки (СО№2) за посадою старшого майстра виробничої ділянки (змінний), що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-б, код-1040200б-шифр-23187, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Накази про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше), 14 червня 2002 року №150-к.
Майстри, старші майстри, зайняті на гарячих ділянках робіт і на роботах із шкідливими умовами праці, мають право на пенсію за Списком №1.
У довготривалих і короткочасних відрядженнях не був. Прогулів немає.
Підстава: відомості про нарахування заробітної плати, архівна особиста картка ф.П-2, штатний розпис, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383.
Згідно статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду або у судовому порядку.».
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 13 лютого 2026 року, періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року зараховано до загального страхового стажу, періоди роботи з 29 грудня 2000 року по 05 січня 2003 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1, період з 05 грудня 2005 року по 30 червня 2006 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 липня 2006 року по 31 жовтня 2008 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 жовтня 2011 року по 29 листопада 2011 року зараховано до загального страхового стажу, 30 листопада 2011 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 грудня 2011 року по 30 червня 2014 року зараховано до загального страхового стажу. Загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 21 день.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, які сформовано 16 лютого 2026 року, підтверджено, що у період з 01 січня 1999 року по 05 січня 2003 року підприємством-страхувальником - Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (код ЄДРПОУ 00191075) страхові внески за позивача сплачено, що, у свою чергу, підтверджує факт роботи позивача на означеному підприємстві.
У той час, судом встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, відсутні відомості про роботу позивача у Приватному підприємстві «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) та/або ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України» у періоди з 05 грудня 2005 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року, а також нарахування заробітної плати та сплати за позивача страхових внесків у зазначені періоди цими підприємствами не здійснювалось.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на пільгових роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Водночас, як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, що позивачем до заяви від 13 лютого 2026 року про призначення пенсії копія трудової книжки не долучалась, яка, у свою чергу, не досліджувалась відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, а також копію трудової книжки позивача не долучено до позовної заяви.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року, оскільки довідка підписана одноособово. Крім цього, пільгову довідку №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року враховано частково, оскільки в матеріалах ЕПС відсутній документ про затвердження результатів атестації робочих місць від 1995 року.
Разом із цим, в позовних вимогах позивач просить виключно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії від 20 лютого 2026 року №204750026172, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13 лютого 2026 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Отже, ані відповідач в оскаржуваному рішенні, ані позивач у позовних вимогах не визначають конкретні періоди роботи, які не зараховано до пільгового страхового стажу позивача згідно довідок №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року та №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
Відповідно до довідки №15-10/2014-5 від 15 жовтня 2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яку видано ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день на (в) Приватному підприємстві «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) і за період з 05 грудня 2005 року по 31 жовтня 2008 року - 2 роки 10 місяців 27 днів та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року - 3 роки 01 місяць 00 днів на гірничих роботах у ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України» за професією (виконувала роботу) інженера з охорони праці (гірничого), що передбачена розділом І підрозділом 1 позицією 1.1д Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Наказ про результати атестацій робочих місць від 24 грудня 2001 року №5 (вперше). Наказ про результати атестацій робочих місць від 30 червня 2005 року №33. Наказ про результати атестацій робочих місць від 12 травня 2010 року №27. Підстава для видачі: табелі спуск-виїзд жетонної системи ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України», відомості про нарахування заробітної плати, архівна особиста картка ф. П-2, штатний розпис, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383. Додаткові відомості: у довготривалих і короткочасних відрядженнях не була. Прогулів немає. Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.
Суд констатує, що зазначена довідка підписана виключно директором Приватного підприємства «СВС».
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 13 лютого 2026 року, період роботи з 05 грудня 2005 року по 30 червня 2006 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 липня 2006 року по 31 жовтня 2008 року зараховано до загального страхового стажу (код ЄДРПОУ 2780300756), період з 01 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 жовтня 2011 року по 29 листопада 2011 року зараховано до загального страхового стажу (код ЄДРПОУ 36810395), 30 листопада 2011 року не зараховано до страхового стажу, період з 01 грудня 2011 року по 30 червня 2014 року зараховано до загального страхового стажу (код ЄДРПОУ 2780300756).
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, які сформовано 16 лютого 2026 року, підтверджено, що код 2780300756 страхувальника належить ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтарф».
Крім того, як встановлено судом вище, в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, відсутні відомості про роботу позивача у Приватному підприємстві «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) та/або ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України» у періоди з 05 грудня 2005 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року, а також нарахування заробітної плати та сплати за позивача страхових внесків у зазначені періоди цими підприємствами не здійснювалось.
Протилежного позивачем не доведено та відповідних доказів в межах цієї справи суду не надано.
Тобто, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт роботи позивача у періоди з 05 грудня 2005 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2014 року повного робочого дня в Приватному підприємстві «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316), зокрема, на гірничих роботах у ДВАТ «Шахта 60 років Радянської України» за професією (виконувала роботу) інженера з охорони праці (гірничого), що передбачена розділом І підрозділом 1 позицією 1.1д Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Отже, викладені у позовній заяві доводи позивача щодо неврахування періодів роботи позивача, зазначених в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15 жовтня 2014 року №15-10/2014-5, є необґрунтованими та помилковими, тому відхиляються судом у зв'язку з їх безпідставністю.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яку видано ОСОБА_1 про те, що позивач працював повний робочий день в Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод»:
«за період з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року - 00 років 05 місяців 27 днів., у виробництві цеху сіркоочистки №2 (СО№2) за професією апаратника очищення газу, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше).
за період з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року - 00 років 07 місяців 05 днів., у виробництві цеху сіркоочистки №2 (СО№2) за професією апаратника виробництва контактної сірчаної кислоти, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше).
за період з 07 жовтня 1999 року по 31 грудня 2000 року - 01 рік 02 місяці 24 дні, у виробництві цеху сіркоочистки №2/бензольне відділення (СО№2) за професією апаратника отримання сирого бензолу, що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-2-коксохімічне виробництво, кодом-1040200а-шифром-10065, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Апаратники та їх помічники, старші апаратники хімічних цехів мають право на пенсію за Списком №1. Наказ про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше), 29 грудня 2000 року №278.
за період з 01 січня 2001 року по 05 січня 2003 року - 02 роки 00 місяців 04 дні, у виробництві цеху сіркоочистки (СО№2) за посадою старшого майстра виробничої ділянки (змінний), що передбачена Списком №1, розд. ІV, п/р-б, код-1040200б-шифр-23187, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. Накази про результати атестацій робочих місць від: 06 травня 1995 року №157 (вперше), 14 червня 2002 року №150-к.
Майстри, старші майстри, зайняті на гарячих ділянках робіт і на роботах із шкідливими умовами праці, мають право на пенсію за Списком №1.
У довготривалих і короткочасних відрядженнях не був. Прогулів немає.
Підстава: відомості про нарахування заробітної плати, архівна особиста картка ф.П-2, штатний розпис, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383.
Згідно статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду або у судовому порядку.».
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 13 лютого 2026 року, періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року зараховано до загального страхового стажу, періоди роботи з 29 грудня 2000 року по 05 січня 2003 року зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1.
Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що пільгову довідку №5-1/20/225 від 18 березня 2024 року враховано частково, оскільки в матеріалах ЕПС відсутній документ про затвердження результатів атестації робочих місць від 1995 року.
У той час, у матеріалах справи відсутні докази того, що при перевірці поданих позивачем документів та прийнятті рішення про призначення пенсії, відповідач запропоновував надати позивачу додаткові документи, або усунути виявлені ним недоліки.
Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.
Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов'язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Проте, відповідачем не заперечується, що у незараховані до пільгового страхового стажу періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року позивач працював на посадах, передбачених Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Відтак, факт роботи позивача у періоди з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року у Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод» підтверджено належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.
Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442).
Згідно пунктів 1, 2, 4 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.
Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов'язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні періодів роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць в установі на позивача.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, який враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 КАС України).
В зазначеній постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Разом із цим, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в наданих позивачем документах.
В спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запити Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод», де працював позивач у періоди з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року, з метою уточнення інформації про факт та характер роботи позивача.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгових періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Також, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 у справі №638/18467/15-а, від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 30 вересня 2021 року в справі №300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди його роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року, при розгляді заяви про призначення пенсії.
Відтак, означені періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Підсумовуючи, окружний суд висновує, що рішення відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, №204750026172 від 20 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до пільгового страхового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року.
Водночас, суд відхиляє та не надає правову оцінку доводам позивача, викладеним виключно у тексті позовної заяви, щодо необхідності зазначення в розрахунку страхового стажу, форма РС-право, правильного періоду навчання з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року, оскільки в оскаржуваному рішення відсутні посилання щодо підстав не зарахування періоду навчання, та позивач не заявляє позовні вимоги щодо зарахування такого періоду до його страхового стажу.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №204750026172 від 20 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно платіжної інструкції №4PKP-AP30-1XA8-KXCH від 21 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область; 88000; код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №204750026172 від 20 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01 вересня 1998 року по 28 лютого 1999 року, з 01 березня 1999 року по 06 жовтня 1999 року, з 07 жовтня 1999 року по 28 грудня 2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 квітня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна