Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2026 року Справа№200/1144/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), в якому просить:
Визнати неправомірними та скасувати рішення відповідача від 05.12.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за його заявою від 27.11.2025.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.11.2025 та врахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. ч.3 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди навчання, військової служби та роботи за кодом, зокрема: період навчання в ПТУ №80 з 01.09.1998 по 12.04.2002, період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.08.2022-31.12.2022, 15.05.2023-10.07.2023, 12.09.2023-30.09.2023, 02.11.2023-31.12.2023, 04.01.2024-30.01.2024, 01.02.2024-29.02.2024, 04.03.2024-11.03.2024, 01.04.2024-01.06.2024, 08.06.2024-21.06.2024, 29.06.2024 -07.07.2024, 01.12.2024-08.12.2024 має бути зараховано у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці); період роботи 11.10.2001-28.03.2002, 05.08.2002-09.09.2007, 22.10.2007 -31.12.2025 (код ЗПЗ014А1), що має бути зараховано за професією, що дає право на зарахування відповідного пільгового стажу, що дають право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 ЗУ №1058
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.11.2025 та призначити пенсію відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення №046350021317 відповідача, протиправним та таким що підлягає до скасування через той факт, що стаж роботи який підлягає до зарахування з повним підземним робочим днем та такий стаж позивач підтвердив в повному обсязі належними документами. З розрахунку відповідача вбачається, що кількість врахованого стажу роботи не відповідає зазначеному у трудових книжках.
Ухвалою суду від 23.02.2026 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
У відзиві на позов представник відповідача вказує, що аналізом наданих до заяви документів було встановлено, що його загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Списком №1) становить 31 рік 07 місяців 16 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 08 років 06 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років. Стаж враховано згідно наданих позивачем документів та даних по спеціальному стажу згідно Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, з 2011 року відсутня інформація щодо проведення атестації робочих місць. Рішенням Головного управління від 05.12.2025 №046350021317 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з поданням заяви раніше встановленого законодавством терміну.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
27.11.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута відповідачем за принципом екстериторіальності.
Рішенням відповідача за №046350021317 від 05.12.2025 на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку із поданням документів раніше встановленого законодавством терміну.
У спірному рішенні зазначено, що стаж враховано згідно наданих документів та даних по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За даними персоніфікованого обліку з 2011 року відсутня інформація щодо атестації робочих місць, а саме номер та дата наказів про результати атестації робочих місць (Список№1). Згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна інформація підприємств за роботу по Списку №1 (шифр - ЗП3014А1). Робота в шахті в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявна лише з травня 2025 року (шифр - ЗП3014А1), але відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи гр. ОСОБА_1 становить: - Список №1 - 08 років 06 місяців 25 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (у віці 50 років). Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Список №1) становить 31 рік 07 місяців 16 днів.
Зазначене рішення стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вбачається з витягу форми РС-право стосовно зараховано стажу позивача, як йде додатком до рішення, позивачу, у спірний період, зараховано:
До «Списку №1» наступні періоди: з 11.10.2001 по 28.03.2002, 05.08.2002 по 09.09.2007, 01.01.2008 по 31.12.2010;
До стажу «Військова служба в особл. період» наступні періоди: з 01.08.2022 по 30.09.2025;
До страхового стажу без особливостей трудової діяльності: з 22.10.2007 по 31.12.2007; 01.01.2011 по 31.07.2022;
У підсумку зазначено: 31 рік 07 місяців 16 днів страхового стажу, крім того, за список 1: 8 років 0 місяців 0 днів.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 позивач у спірний період працював:
ГКП "Красноліманская"
з 11.10.2001 працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки №1,
з 19.02.2002 по 28.03.2002 переведено учнем машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки №2-3,
з 05.08.2002 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки №5,
з 07.07.2003 переведено учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки №6,
з 19.08.2003 по 09.09.2007 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки №7-8,
з 22.10.2007 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, запис трудової книжки 9-16;
Запис про звільнення з посади відсутня.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим двадцять третього пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим ст. 26 цього Закону, зменшується на один рік.
Статтею 62 Закону №1788-ХІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою Кабінету Міністрів України №1028 від 09.12.2015 п.20 Порядку №637 доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а.
Відповідно до записів трудової книжки позивача останній працював: з 11.10.2001 працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, з 19.02.2002 по 28.03.2002 переведено учнем машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем в шахті, з 05.08.2002 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, з 07.07.2003 переведено учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті, з 19.08.2003 по 09.09.2007 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, з 22.10.2007 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті; Запис про звільнення з посади відсутня.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення та наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
На час роботи позивача були чинні Списки №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановами КМУ №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003.
Вказаними постановами було передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (Список 1 розділ І підрозділ 1, код 1010100а та Список 1 розділ І підрозділ 1, підпункт 1.1а).
Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 22.06.2011 (справа №6-57227св10) зазначив, що згідно з п.3 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерстві праці України від 10.05.1994 №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій. При цьому п.7 цих роз'яснень передбачено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.
Суд зазначає, що КМУ 31.03.1994 прийнято постанову № 202 Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, яка чинна на час розгляду справи.
Відповідно до п. І, ІІ Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до зазначених вище робіт зокрема відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю); підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів: бурильники шпурів (крім зайнятих на видобутку руд чорних і кольорових металів); бурильники свердловин (підземні); гідромоніторники підземні; гірники підземні; гірники з ремонту гірничих виробок; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо-капітальних) дільниць; гірничі майстри підземних дільниць; гірничомонтажники підземні; електрослюсарі підземні; енергетики підземних дільниць, їх заступники та помічники; кріпильники; майстри-підривники, підривники; машиністи бурових установок (крім машиністів бурових установок на підземному видобутку руд) та їх помічники; машиністи вантажних автомобілів (підземні); машиністи вібронавантажувальних установок; машиністи екскаваторів (підземні); машиністи електровозів (підземні); машиністи змішувальних установок гідрозакладання; машиністи навантажувальних машин; машиністи навантажувально-доставних машин; машиністи підіймальних машин (підземні); машиністи підземних установок; машиністи прохідницьких комплексів; машиністи скреперних лебідок; механіки підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних змін; роздавальники ВР; стволові (підземні).
Отже, законодавець саме Постановою № 202 від 31.03.1994 визначив, список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах.
Як встановлено судом у спірний період позивач працював за посадою «електрослюсарем підземним» «учнем машиніста підземних устаткувань» «учнем гірничого робітника підземного», що передбачена постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.
Суд також врахує, що відповідно до положення п.3.1 Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Державного комітету України по догляду за охороною праці від 30.05.1995 №79, відповідно до якого навчання з охорони праці включає: навчання в навчальних закладах, в навчальному пункті шахти, вступний інструктаж на робочому місці, іспит з охорони прані, стажування, спеціальне навчання з безпеки робіт на викидо- та ударо небезпечних пластах.
Отже, проходження навчання в учбовому пункті є обов'язковою умовою прийняття на роботу, у зв'язку з чим період такого навчання підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідно до трудової книжки позивач працював повний робочий день за період з 22.10.2007 по липень 2022 включно працював на посаді електрослюсаря підземного, у трудовій книжці відсутні відомості про звільнення позивача. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 позивача було мобілізовано у ЗСУ під час загальної мобілізації з 23.07.2022.
Довідкою від 27.12.2025 №1553/20462 підтверджено про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 05.08.2022-31.12.2022, 15.05.2023-10.07.2023, 12.09.2023-30.09.2023, 02.11.2023-31.12.2023, 04.01.2024-30.01.2024, 01.02.2024-29.02.2024, 04.03.2024-11.03.2024, 01.04.2024-01.06.2024, 08.06.2024-21.06.2024, 29.06.2024-07.07.2024, 01.12.2024-08.12.2024 перебуваючи в Покровській, Бахмутській, Торецькій, Іллінівській територіальній громаді Донецької області.
Відповідно до довідки ОК-5 розділу «Відомості по спеціальному стажу» служба в особливий період з 23.07.2022 обліковується за Кодом - ПСД003Г1 - Час військової служби у збройних силах та інших військових формуваннях.
Чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.
Так, ст.56 Закону № 1788 передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У ч.6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Згідно з положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналізуючи норми Закону № 2232-XII та Закону № 2011-XII суд дійшов висновку, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, якщо на момент призову на військову службу в особливий період особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що на момент призову на військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, - електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, та є фактично увільненим саме у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тому період з 23.07.2022 по 27.11.2025 (дату подання заяви про призначення пенсії) відповідач повинен був зарахувати до пільгового підземного стажу позивача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно наданого розрахунку стажу РС-право періоди роботи Позивача розраховано насутпним чином:
До «Списку №1» наступні періоди: з 11.10.2001 по 28.03.2002, 05.08.2002 по 09.09.2007, 01.01.2008 по 31.12.2010; До стажу «Військова служба в особл. період» наступні періоди: з 01.08.2022 по 30.09.2025; До страхового стажу без особливостей трудової діяльності: з 22.10.2007 по 31.12.2007; 01.01.2011 по 31.07.2022.
Отже, оскільки періоди роботи 11.10.2001-28.03.2002, 05.08.2002-09.09.2007, 22.10.2007 - 27.11.2025 (по дату подання заяви про призначення пенсії) не було зараховано до пільгового стажу передбаченого Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача передбаченого Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в наступні періоди: 11.10.2001-28.03.2002, 05.08.2002-09.09.2007, 22.10.2007 - 27.11.2025 (по дату подання заяви про призначення пенсії).
Щодо позиції відповідача про відсутність атестації робочих місць у цей період.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 8.11.2005 №383 (Порядок №383), при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку №637.
Робоче місце особи, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з п.4 Порядку №442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом п. 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
У постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірного періоду його роботи.
Щодо позиції відповідача про те, що відсутності відомостей про сплату страхових внесків, суд вказує, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 (справа № 144/669/17) та від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а.
За таких обставин, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо періоду навчання в ПТУ №80 з 01.09.1998 по 12.04.2002.
Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна за змістом вимога, міститься і в абз.1 п.26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Згідно зі ст. 3 Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України.
Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно - технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Відповідно до запису трудової книжки №4 вбачається, що позивач з 01.09.1998 по 12.04.2002 навчався в Професійно-технічному училищі № 80 м. Родинське Донецької області за професією «електрослюсар підземний».
З 05.08.2002 працевлаштувався до ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на посаду «електрослюсар підземний» з повним робочим днем в шахті.
Враховуючи вищевикладене, період навчання з 01.09.1998 по 12.04.2002 за професією «електрослюсар підземний» не підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу перевищує три місяці. Спірним питання у даній справі є саме зарахування даного періоду до пільгового стажу.
Щодо врахування періоду безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05.08.2022-31.12.2022, 15.05.2023-10.07.2023, 12.09.2023-30.09.2023, 02.11.2023-31.12.2023, 04.01.2024-30.01.2024, 01.02.2024-29.02.2024, 04.03.2024-11.03.2024, 01.04.2024-01.06.2024, 08.06.2024-21.06.2024, 29.06.2024 -07.07.2024, 01.12.2024-08.12.2024 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці), суд зазначає таке.
Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, зазначене питання не досліджував.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви позивача відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був діяти відповідно до принципів адміністративної процедури, визначених Законом України 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі ЗАП).
Відповідно до положень зазначеного Закону, адміністративний орган при розгляді справи зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини, що мають значення для прийняття рішення, а також сприяти особі у реалізації її прав. Зокрема, адміністративний орган наділений правом витребовувати необхідні документи та відомості з власної ініціативи, якщо вони є необхідними для вирішення питання по суті, а також обов'язком повідомити особу про необхідність подання додаткових документів у разі їх відсутності (ст.4-16 ЗАП).
Отже, у разі відсутності у матеріалах електронної пенсійної справи довідки про безпосередню участь позивача у заходах із забезпечення оборони України, відповідач не був позбавлений можливості та, більше того, був зобов'язаний у межах наданих повноважень витребувати відповідну інформацію самостійно або запропонувати позивачу надати необхідні документи.
Невчинення відповідачем зазначених дій свідчить про недотримання принципів належного урядування та повного з'ясування обставин справи, що, у свою чергу, вплинуло на правильність прийнятого рішення.
Суд установив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не дослідив та не вирішив питання щодо зарахування спірних періодів, у зв'язку з чим відповідне рішення з цього приводу відсутнє.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині є передчасними, оскільки відсутній предмет судового контролю - рішення суб'єкта владних повноважень щодо спірного питання.
Відтак, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ст. 1 ЗАП, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення виплати пенсії позивачу.
Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу з 11.10.2001 по 28.03.2002, з 05.08.2002 по 09.09.2007, з 22.10.2007 по 27.11.2025 (по дату подання заяви про призначення пенсії), які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду по цій справі.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Враховуючи співмірність заявлених та задавлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 600,00 грн.
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,
1. Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса 36000, Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 046350021317 від 05.12.2025 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди роботи з 11.10.2001 по 28.03.2002, з 05.08.2002 по 09.09.2007, з 22.10.2007 по 27.11.2025, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду по цій справі.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 600,00 грн.
6. Повне судове рішення складено 23.04.2026.
7. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова