Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2026 року Справа №200/1169/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Куспися Євгенія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
19.02.2026 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов адвоката Куспися Євгенія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення, - 27.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення, - 27.05.2024.
Позов подано з підстав порушення прав позивача на призначення пенсії в належному розмірі.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
03.03.2026 позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якого зазначив, що після призначення пенсії за віком 27.05.2024 позивач отримувала пенсійні виплати не маючи повної інформації про її правильне обчислення. Вказав, що лише згодом, проаналізувавши розмір нарахувань та норми законодавства, дійшов висновку, що при призначенні пенсії було застосовано неналежний показник середньої заробітної плати. Зазначив, що з метою захисту своїх прав 15.12.2025 звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії, проте рішенням від 25.12.2025 було відмовлено.
Вказав, що пропуск звернення до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 27.05.2024 зумовлено тим, що позивач спочатку реалізував своє право на досудове врегулювання спору, та лише після отримання рішення про відмову, звернувся до суду.
Ухвалою судді від 09.03.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), клопотання про поновлення строку звернення до суду вирішити після отримання додаткових доказів у справі.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Так, згідно з матеріалами справи, за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2024, її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. 15.12.2025 позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії (зміна виду розрахунку). Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.12.2025 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2025, при цьому застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Разом з тим, до суду з цим позовом позивач звернувся 19.02.2026 з вимогою щодо перерахунку пенсії з 27.05.2024.
За змістом ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведеної процесуальної норми вказує на те, що у разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, сполуку повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.
Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 990/139/23.
Суд зазначає, що позивач пропустив передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду, щодо перерахунку пенсії з 27.05.2024.
Разом з тим, у клопотанні від 03.03.2026 позивач не навів обґрунтованих підстав пропуску звернення до суду.
Таким чином, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду є безпідставними. В цьому випадку, позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
Будь-яких інших заяв чи доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду станом на сьогодні позивачем не надано.
Разом з тим, суд зазначає, що право громадян на пенсійне забезпечення гарантовано Конституцією України (стаття 46).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заяви №68385/10, №71378/10, п.35).
Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, об'єктами права власності можуть бути у тому числі легітимні очікування та майнові права (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S.v.the United Kingdom, №10741/84).
Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Тобто, реалізація позивачем права на пенсійне забезпечення може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав в рамках строку звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, оскільки право на пенсію за віком виникає незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії, та не втрачається у разі завершення строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Отже, заявлена позивачем 19.02.2026 позовна вимога може бути захищена судом за наявності для цього підстав з 19.08.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Визначаюсь щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із відповідним позовом, суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.07.2024 у справі №460/11267/23.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене вище, позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення 27.05.2024 по з 18.08.2025, суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання адвоката Куспися Євгенія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву адвоката Куспися Євгенія Адамовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення з 27.05.2024 по з 18.08.2025, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в частині залишення позовних вимог без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв