Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 квітня 2026 року Справа№200/1913/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16 березня 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 2) у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення № 057350010124 від 11.03.2026, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 03 березня 2026 року , зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1998 по 26.06.2002 та з 01.09.2022 по 30.06.2003.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що у зв'язку з набуттям права на пенсію за вислугу років Позивач 03.03.2026 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 057350010124 від 11.03.2026 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.
Позивач вважає, що у нього, станом на 03.03.2026, наявна вислуга років в органах прокуратури більше 25 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
У зв'язаку з чим, вважає рішення Відповідача 1 протиправним та таким, що порушує його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.
На адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своєї позиції Відповідач 2 зазначив, що 03 березня 2026 року ОСОБА_1 , через вебпортал Пенсійного фонду України, звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Заява опрацьовувалась за принципом екстериторіальності та рішенням Відповідача 1 № 057350010124 від 11.03.2026 Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Також вказує, що станом на дату звернення Позивача до органів Пенсійного фонду України необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років є: а) стаж за вислугу років - 25 років; б) стаж за вислугу років на посадах прокурорів - не менше 15 років. До стажу за вислугу років Позивача не зараховано половину строку навчання на економiко-правовому факультеті Донецького національного університету за спеціальністю «Правознавство» з 01.09.1998 по 26.06.2002 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 29.06.2002 та з 01.09.2002 по 26.05.2003 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 30.06.2003, оскільки даний навчальний заклад не є юридичним навчальним закладом, а економiко-правовий факультет під час навчання ОСОБА_1 (1998-2003 р.р.) не належав до юридичного факультету ВНЗ. З довідки Донецького національного університету від 12.01.2026 № 12/01-48/1 вбачається, що на підставі наказу від 13.05.2014 № 102/05 назву економiко-правового факультета Донецького національного університету змінено на юридичний факультет лише з 13.05.2014 тощо.
Відповідно до наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 03 місяці 24 дні, стаж за вислугу років складає 22 роки 09 місяців 04 дні, що є не достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697.
13 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою позицію Відповідач 1 мотивує тим, що за результатами розгляду заяви Позивача від 03.03.2026 рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.03.2026 № 057350010124 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» через відсутність необхідного 25 річного стажу за вислугу років. Стаж роботи за вислугу років на день звернення складає 22 роки 9 місяців 4 дні
Також вказує, що за наданими документами до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років прокурорам/слідчим прокуратури не зараховано половину строку навчання у Донецькому національному згідно із дипломами та додатками до них від 26.06.2002 серія НК №19623927 та від 30.06.2003 серія НК №23401386 та згідно із довідкою від 12.01.2026 №12/01-48/01, оскільки навчальний заклад не є юридичним навчальним закладом та економіко-правовий факультет на момент навчання позивача у 1998-2003 роках не був юридичним факультетом (змінено назву на юридичний факультет 13.05.2014 року).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача від 10 квітня 2026 року про зміну предмету позову та приєднати її до матеріалів справи № 200/1913/26 та вирішено в подальшому справу розглядати за позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
визнання протиправними та скасування рішення № 057350010124 від 11.03.2026, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 03 березня 2026 року , зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1998 по 26.06.2002 та з 01.09.2022 по 30.06.2003.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
03.03.2026 ОСОБА_1 , через веб портал Пенсійного фонду України, звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Судом встановлено, що звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Відповідача 1 від 11.03.2026 № 057350010124 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років 25 років.
Вік заявника - 44 роки 8 місяців 26 днів. Страховий стаж - 27 років 3 місяці 24 дні. Стаж роботи за вислугу років - 22 роки 9 місяців 4 дні.
До спеціального стажу не зараховано половину строку навчання у Донецькому національному університеті згідно із дипломом та додатками до них від 26.06.2002 серія НК № 19623927 та від 30.06.2003 серія НК № 23401386 та згідно із довідкою від 12.01.2026 № 12/01-48/01, оскільки навчальний заклад не є юридичним навчальним закладом та економіко-правовий факультет на момент навчання заявника у 1998-2003 роках не був юридичним факультетом (змінено назву на юридичний факультет 13.05.2014 року).
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування(далі - Закон №1058-IV).
Абзацом 22 статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 5ст. 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року (далі - Закон № 1697).
Згідно ч. 1 ст. 86 ЗУ Про прокуратуру, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України Про прокуратуру, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується зокрема половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Зі спірного рішення слідує, що Відповідачем 1 до стажу Позивача для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», не зараховано половину строку навчання, оскільки відповідно до диплому виданого Донецьким державним університетом заявник навчався на економіко правовому факультеті, інформація щодо навчання на юридичному факультеті відсутня.
Судом встановлено, що позивач з 01.09.1998 по 30.06.2003 року навчався на економіко-правовому факультеті Донецького національного університету, за результатом чого отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію «спеціаліста з правознавства», що підтверджується дипломом спеціаліста від 30.06.2003 серії НОМЕР_2 ; додатком до диплому від 26.05.2003; довідкою, виданою Донецьким національним університетом ім. В.Стуса від 12.04.2026 № 12/01-48-01, записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 30.05.2003.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 далі (Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції, заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Суд зауважує, що після закінчення навчання та отримання відповідного диплому позивач наказом № 546-о від 30.05.2003 був призначений на посаду помічника прокурора Олександрівського району прокуратури Донецької області, що належним чином відображено у трудовій книжці під номером 2.
Відповідно до ст. 46 Закону України Про прокуратуру 1789-XII (у редакції чинній на момент призначення позивача на посаду помічника прокурора), прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.
Вищенаведене підтверджує факт навчання на юридичному факультеті позивача та отримання ним кваліфікації спеціаліста з правознавства, без наявності якої працевлаштування в органах прокуратури та тим більше займання посади прокурора було б неможливе.
Відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 464/7474/16-а: «Аналіз норм частини 6 ст. 86 Закону № 1697-VII дає підстави для висновку, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців, є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти. Тобто, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи без вищої юридичної освіти, не може бути зарахованим до вказаної вислуги років».
Також, у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року (справа № 344/11838/14-а) також викладена правова позиція, відповідно до якої до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не може зараховуватися трудова діяльність на посаді державного службовця, кваліфікаційні умови якої (посади) не вимагали від особи, яка її обіймала, вищої юридичної освіти, а особа, яка фактично її обіймала, такої освіти не мала; чи коли через якийсь час на підставі нормативного регулювання такі умови до згаданої посади були запроваджені, а особа, яка продовжувала її обіймати, здобула вищу юридичну освіту; або містить такі умови, але особа, яка обіймала посаду державного службовця, не мала відповідної освіти чи мала спеціальну, гуманітарну чи іншу вищу освіту, але не юридичну, тощо.
Згідно з абзацом 5 п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про вищу освіту, вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України Про вищу освіту, в Україні діють заклади вищої освіти таких типів, зокрема:
університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Відповідно до ч.1ст. 49 Закону України Про вищу освіту, особа має право здобувати вищу освіту в різних формах або поєднувати їх.
Основними формами здобуття вищої освіти є: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 61 Закону України Про вищу освіту, особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є:
1) здобувачі вищої освіти;
2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.
Здобувачами вищої освіти є, зокрема, студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Із змісту наведених правових норм слідує, що університет та академія є вищими навчальними закладами, основними структурними підрозділами яких є факультет і кафедра. У вищих навчальних закладах здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою.
Згідно із п. д ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Крім того, суд зазначає, що на теперішній час в Україні не існує закону про правничу (юридичну) освіту або іншого спеціального закону, який би врегульовував суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації права особи на правничу (юридичну) освіту як передумови до юридичної професії.
Разом з тим, виключно законами України визначаються вимоги до осіб, які можуть обіймати посади, пов'язані зі здійсненням правничої (юридичної) професійної діяльності, зокрема, й посади прокурора. Однією з умов для зайняття посади прокурора є саме наявність юридичної освіти. Наявність відповідної освіти у позивача підтверджується дипломом позивача, де у графі спеціальність міститься запис Правознавство.
Законодавець, закріплюючи у Законі України Про прокуратуру приписи щодо навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання керувався саме кінцевою метою - отримання освіти правознавця (юриста).
Довідкою, виданою Донецьким національним університетом імені Василя Стуса, від 12.01.2026 № 12/01-48/01, підтверджується насамперед той факт, що ОСОБА_1 , дійсно навчався у Донецькому національному університеті на економіко-правовому факультеті за напрямом підготовки «Право» денної форми навчання з 01.09.1998. Після закінчення навчання 30.06.2003 було видано диплом спеціаліста з відзнакою серії НОМЕР_2 від 30.06.2003 та присвоєно кваліфікацію спеціаліста з права. Відповідно до Переліку напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням і спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій, затверджених постановою КМУ від 18.05.1994 № 325 спеціальність 7.060101 Правознавство відносилась до галузі знань Право.
Додатково було повідомлено, що наказом Міністерства освіти і науки України №758 від 12.07.2016 прийнято пропозицію трудового колективу щодо присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса. В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.10.2016 були внесені відповідні відомості про найменування університету - Донецький національний університет імені Василя Стуса.
Окрім вищенаведеного зазначено, що з 13.05.2014 було змінено назву економіко-правового факультету на юридичний факультет (наказ № 102/05 від 13.05.2014), який закінчив ОСОБА_2 12.06.2002 року.
Керуючись принципом верховенства права, беручи до уваги пріоритетність прав позивача, суд вважає за необхідне зазначити про необхідність зарахування до стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання у Донецькому національному університеті.
Враховуючи вищенаведене, а також наявність у позивача стажу роботи в органах прокуратури 22 роки 9 місяців 24 дні, що не заперечується відповідачем та зазначено у спірному рішенні від 11.03.2026 № 057350010124 та зарахування до цього стажу половини строку навчання у Донецькому національному університеті з 01.09.1998 по 30.06.2003 року, позивач має необхідний стаж, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VII.
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 057350010124 від 11.03.2026 є необґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже підлягає скасуванню.
Щодо дати, з якої позивачу необхідно призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи наведене, право на призначення пенсії у Позивача, в даному випадку, виникає з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 03.03.2026.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою Позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо дискреційних повноважень пенсійного органу суд зазначає наступне.
Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, Відповідач 1 помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач 1 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин (наявність у позивача достатнього стажу роботи на посадах прокурорів більше 15 років та вислуги років більше 25 років) необхідного діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначати пенсію позивачу чи ні.
Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, - визначення пенсійному органу обов'язку призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 03 березня 2026 року, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1998 по 26.06.2002 та з 01.09.2022 по 30.06.2003.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які сплачені позивачем в сумі 1064,96 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.03.2026 № 057350010124 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Чекірди Гната, будинок 10; ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, починаючи з 03 березня 2026 року, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, половину строку навчання в Донецькому національному університеті з 01.09.1998 по 26.06.2002 та з 01.09.2022 по 30.06.2003.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Чекірди Гната, будинок 10; ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова