24 квітня 2026 рокуСправа №160/2746/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач), у якому позивач (з урахуванням уточнень) просить:
- визнати ненадання ЦОФСО оцінки таким діагнозам, як: артеріальна гіпертензія та емоціно-лабільні (астеничні) розлади органічного генезу, які є наслідками мінно-вибухової травми - протиправним;
- визнати ненадання ЦОФСО оцінки таким діагнозам, як: ангіотрофоневроз судин нижніх кінцівок, ішемія нижніх кінцівок 1 ступеня, серцева недостатність, контрактура суглоба, гомілка, порушення ходи та рухливості, які не пов'язані з проходженням військової служби але пов'язані з повсякденним функц3іонуванням особи - протиправними;
- визнати висновок ЦФСО того, що я маю функціональні порушення з боку нервової системи, які мають легкий ступінь - протиправним та нечинним. Зобов'язати ЦФСО встановити ступінь наявних у мене функціональних порушень з боку нервової системи з урахуванням наявного у мене діагнозу емоціно-лабільні (астеничні) розлади органічного генезу, який призвів до наявних в мене органічних розладів особистості та поведінки, а не лише первинного діагнозу (струсу головного мозку);
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру функціонального стану особи №10006/26/5 від 08.01.2026 р.;
- зобов'язати ЦФСО прийняти нове рішення з урахуванням усіх наданих мною медичних довідок, з зазначенням хвороб, які пов'язані з проходженням військової служби, а які не пов'язані;
- зобов'язати ЦОФСО надати оцінку таким діагнозам як: артеріальна гіпертензія, перелом ключиці, перелом надколінка, перелом плечової кістки, ангіотрофоневроз судин нижніх кінцівок, ішемія нижніх кінцівок 1 ступеня, серцева недостатність, емоційно-лабільні (астенічні) розлади органічного генезу, контрактура суглоба, гомілка, порушення ходи та рухливості;
- встановити причинно-наслідковий зв'язок між переламом ключиці, надколінка та плечової кістки з мінно-вибуховою травмою, отриманою мною 01.11.2022 року та надати оцінку мого повсякденного функціонування з урахуванням цих діагнозів.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. Під час оцінювання повсякденного функціонування для підтвердження інвалідності позивача, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи прийняла рішення від 08.10.2025 року №150/25/2403/Р про відмову у визнанні позивача особою з інвалідністю, зробивши висновок, що даних для встановлення групи інвалідності немає.
Не погодившись з цим рішенням, позивач подав скаргу до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення від 08.01.2026 року №10006/26/5 про підтвердження оскаржуваного рішення.
Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки було порушено процедуру проведення медичного огляду, зокрема, комісіями не в повному обсязі проведено медичний огляд позивача та не враховано його стан здоров'я.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
23.03.2026 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача експертна команда прийшла до висновку, що у позивача мають місце легкі функціональні порушення з боку нервової системи, органу зору та органу слуху, які не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2403/Р від 08.10.2025 р. не встановлено ОСОБА_1 групи інвалідності.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подала скаргу до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 08.01.2026 р. №10006/26/5 підтверджено рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2403/Р від 08.10.2025 р.
В обґрунтування рішення зазначено наступне:
«… у ОСОБА_1 мають місце легкі функціональні порушення з боку нервової системи, органу зору та органу слуху, які не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності та не дають підстав визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю. … встановлено 25% втрати працездатності, поранення ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
У рішенні міститься посилання на довідку ВЛК №7896 від 17.09.2024 р.
Позивачем до матеріалів справи надано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.02.2023 р. №470, в якій вказано, що 01.11.2022 р. позивач отримав: МВТ. ЗЧМТ. СГМ. Акубаротравма перфорацією барабанних перетинок зліва. Забій м'яких тканин голови. Правобічна гематома зліва. Садно обличчя. Вогнепальне кульове сліпе поранення правої сідниці.
Також, позивачем долучено до позовної заяви довідку військово-лікарської комісії від 23.03.2023 р. №2836.
Крім того, до позову надано довідки Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» від 23.05.2025 р. та від 03.06.2025 р.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити належний соціальний захист.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.10.2024 №1809 права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії було покладено на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова № 1338) було встановлено, що повноваження, права і обов'язки медико соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року.
Абзацом 2 пункту 5 Постанови № 1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я, на які покладені права і обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров'я.
Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на Державну установу «Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код ЄДРПОУ 03191673).
Права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338. Відповідно до підпунктів 6,7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико соціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення . У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.
Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов'язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого цією постановою.
Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео-та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 08.01.2026 р. №10006/26/5, яким підтверджено рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2403/Р від 08.10.2025 р.
Позивач в позовній заяві зазначає, що при розгляді скарги відповідачем не враховано даних медичної документації, а саме, діагнозів, зазначених в довідці військово-лікарської комісії від 23.03.2023 р. №2836, довідці військово-лікарської комісії №7896 від 17.09.2024 р., довідках Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» від 23.05.2025 р. та від 03.06.2025 р.
При цьому, вказані документи були долучені до скарги позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2403/Р від 08.10.2025 р. разом з іншими медичними документами.
В оскаржуваному рішенні від 08.01.2026 р. №10006/26/5 зазначено, що рішення прийнято за результатами розгляду медичної документації та огляду пацієнта комісією.
Надаючи оцінку вказаному Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів «Інструкції про встановлення груп інвалідності», «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності».
При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
Стосовно позовної вимоги про встановлення причинно-наслідковий зв'язок між переламом ключиці, надколінка та плечової кістки з мінно-вибуховою травмою, отриманою мною 01.11.2022 року, суд зазначає наступне.
В довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.02.2023 р. №470 вказано, що 01.11.2022 р. позивач отримав: МВТ. ЗЧМТ. СГМ. Акубаротравма перфорацією барабанних перетинок зліва. Забій м'яких тканин голови. Правобічна гематома зліва. Садно обличчя. Вогнепальне кульове сліпе поранення правої сідниці.
Тобто, діагнози перелам ключиці, надколінка та плечової кістки в довідці не вказані.
Доказів оскарження довідки від 13.02.2023 р. №470 матеріали справи не містять.
Тому, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача при розгляді скарги на рішення Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради №150/25/2403/Р від 08.10.2025 р. є не належним способом захисту порушеного права. Суб'єкт владних повноважень в спірних правовідносинах реалізував свої владні управлінські функції шляхом винесення рішення, а не вчинення дій.
Належним способом захисту порушеного права є заявлення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, чим скористався позивач.
Отже, позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 08.01.2026 р. №10006/26/5.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук