24 квітня 2026 року Справа №134зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого ним під час подання заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
14.04.2025 РОКУ ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив:
- зупинити дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 року, номер невідомий, про призов до військової служби під час загальної мобілізації в частині призову на військову службу під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2025 року, номер не відомий, про зарахування до особового складу частини та заборонити переміщення ОСОБА_1 , з території навчального центру та заборонити його залучення до ведення бойових дій.
14.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовлено.
23.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення судового збору за подання заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначає, що заява про забезпечення адміністративного позову до подачі позовної заяви по справі № 134зп-25/160 подана мною - ОСОБА_1 , який на момент звернення із заявою про забезпечення позову до суду, так і на даний момент проходить військову службу, тобто є військовослужбовцем, а відповідно, особою, звільненою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до п. 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши надану ОСОБА_1 заяву про повернення судового збору, суд зазначає про наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 5 статті 7 Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013№ 787, у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Однак, суд зазначає, що законодавцем передбачено процедуру повернення судового збору у його повному розмірі або 50% сплаченого судового збору лише до прийняття рішення по суті порушеного позивачем питання.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви було розглянуто судом по суті заявлених вимог, про що винесено 14.04.2025 року відповідну ухвалу.
Так, згідно з пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Суд зазначає, що дія вказаної норми не поширюється на позивача, оскільки позивач фактично оскаржує наказ про призов та зарахування до списків особового складу військової частини, а не з питань виконання службових обов'язків військовослужбовцем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у позивача пільг щодо сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.132, 143, 294 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити.
Учасники справи можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх прав та обов'язків. Ухвала набирає законної сили у відповідності до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко