24 квітня 2026 рокуСправа №160/7086/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.03.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові ОСОБА_1 скласти та направити до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України скласти та направити до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.12.2025 ОСОБА_1 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 НГУ разом із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відповідь військова частина НОМЕР_1 НГУ зазначила, що відповідно до пункту «є» абз. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружини (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачений цим Законом випадках. Позивач категорично не погоджується з діями військової частини, вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення, адже військова частина не є органом який вирішує питання про призначення пенсії та/або відмови у призначенні пенсії, а лише є уповноваженим органом, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсії Національної гвардії України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
06.04.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач помилково вважає, що вона має право на пенсію згідно Закону №2262-XII. Таким чином, у відповідача не виникло обов'язку, визначеного розділом ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої наказом МВС України від 17.09.2018 №760, щодо направлення до ГУ НГУ подання про призначення пенсії. Водночас, у разі дотримання визначених умов, позивач може мати право на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для призначення якої їй слід звернутися із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду України. Звертаючи увагу на формулювання позовних вимог, відповідач вказує, що у разі наявності підстав для складання подання про призначення пенсії воно надсилається не до органів Пенсійного фонду України, а до ГУ НГУ. Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.07.2025, виданого Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Бахмут Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08.07.2025, виданим Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04.03.2023 №72 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини у зв'язку з загибеллю, яка сталася 11.01.2023 внаслідок вибухової травми.
Згідно з постановою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» медична (військово-лікарська) комісія №52 від 17.05.2023 по солдату строкової служби в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 встановлено травма: «Вибухова травма (11.01.2023): тупа травма голови, переломи кісток черепа та хребта з руйнуванням тканин головного мозку та спинного мозку. Гостра кровотрата», що призвела до смерті, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
12.06.2023 позивачу видано посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України серії НОМЕР_5 .
19.09.2023 позивачу видано посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи попав безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_6 .
04.12.2025 ОСОБА_1 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 НГУ разом із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідачем не заперечується, що 25.12.2025 з номеру телефону НОМЕР_7 представник військової частини НОМЕР_1 НГУ повідомив позивача, що вона не має права на отримання пенсії у разі втрати годувальника, у зв'язку з тим, що її загиблий син перебував на строковій військовій службі.
Письмової відповіді на звернення від відповідача не надходило.
18.02.2026 в інтересах позивача направлено адвокатський запит до відповідача з проханням надати відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо отримання пенсії за віком з 50 років.
28.02.2026 надано відповідь на адвокатський запит б/н від 18.02.2026, у якій військова частина НОМЕР_1 НГУ зазначила, що відповідно до пункту «є» абз. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружини (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачений цим Законом випадках.
Не погоджуючись з діями Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові ОСОБА_1 скласти та направити до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №3-1 від 30.01.2007 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім'ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім'ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Суд звертає увагу, що у цій справі не вирішується питання наявності права позивача на призначення пенсії. Предметом спору є питання наявності повноважень Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України скласти та направити подання до Пенсійного фонду України за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку чітко визначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи, зокрема пункт 1: подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась).
Форма подання затверджена Порядком як додаток 7, та містить наступні реквізити, зокрема:
- найменування міністерства або іншого органу, яким складається подання;
- представляє до призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника (потрібне підкреслити);
- смерті годувальника (визнання безвісно відсутньою, померлою) (необхідне підкреслити).
Отже, додаток 7 до Порядку чітко визначає форму звернення до органів Пенсійного фонду України відповідним органом, в якому проходив службу померлий військовослужбовець, для призначення пенсії у разі втрати годувальника членам сім'ї такого військовослужбовця.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що у випадку звернення члена сім'ї померлого військовослужбовця до військової частини, в якій проходив службу такий військовослужбовець, на військову частину покладається обов'язок формування визначеного пунктом 3 розділу ІІ Порядку переліку документів та направлення до органу Пенсійного фонду України для визначення питання про наявність права на призначення пенсії.
Як встановлено судом, 04.12.2025 ОСОБА_1 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 НГУ разом із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Покладених на відповідача обов'язків пунктом 3 розділу ІІ Порядку військова частина НОМЕР_1 не вчинила, письмової відповіді на звернення не надала, рішення за результатом розгляду заяви позивача не прийняла.
Військова частина НОМЕР_1 обмежилась лише посиланням на пункт «є» абз. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідь на адвокатський запит.
Суд звертає увагу представника відповідача, що питання призначення пенсії належить виключно до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України. Військовій частині не надано право самостійного вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для призначення пенсії члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Повноваження військової частини в даному випадку обмежуються обов'язком скласти відповідні документи, передбачені пунктом 3 розділу ІІ Порядку, за заявою матері загиблого військовослужбовця, та направити до органів Пенсійного фонду України для вирішення питання про призначення пенсії.
Відповідач не вчинив покладених на нього обов'язків, самостійно перебравши на себе функції органів Пенсійного фонду України, що є неприпустимим.
В даному випадку має місце протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо не складання та ненаправлення за заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій, що полягають у відмові скласти та направити подання, оскільки відповідачем на заяву ОСОБА_1 не надано письмової відповіді або рішення, прийнятого за результатом розгляду її заяви. В даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача.
Враховуючи, що 04.12.2025 ОСОБА_1 направлено пакет документів до військової частини НОМЕР_1 НГУ разом із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а військова частина не вчинила жодних дій, покладених на неї пунктом 3 розділу ІІ Порядку, фактично перебравши на себе функції органу Пенсійного фонду України, суд вважає, що для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача слід задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України скласти та направити до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд повторно зазначає, що у цій справі не вирішувалось питання наявності права ОСОБА_1 на призначення пенсії у разі втрати годувальника за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не досліджувались документи для призначення пенсії, судом розглянуто виключно питання наявності повноважень військової частини НОМЕР_1 НГУ на складання подання разом з визначеним переліком документів для направлення до органів Пенсійного фонду України для вирішення питання призначення пенсії.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 23.03.2026.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір у сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 709,97 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нескладання та ненаправлення за заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України скласти та направити до Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника за загиблим сином ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 709 (сімсот дев'ять) грн 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський