Провадження № 11-сс/821/185/26 Справа № 711/3412/26 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисникапідозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 62023100140000555 від 01.11.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар Запорізької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому звані - рядовий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж 60 днів з моменту постановлення ухвали слідчого судді або затримання підозрюваного, з утриманням останнього в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.04.2026 клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.05.2026 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду мотивована тим, що у даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_8 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та обґрунтованість врученої підозри.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Врахування наявності обґрунтованої підозри, тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, наявності ризиків у даному кримінальному проваджені, даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 , його сімейних та соціальних зв'язків, дали достатні підстави слідчому судді для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятору, слідчому судді не надано, а слідчим суддею не встановлено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03.04.2026 та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу за мобілізацією 27.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу № 3 від 28.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 11.03.2022 по 09.01.2023, згідно бойових розпоряджень командування (в тому числі командира військової частини НОМЕР_2 та ОТУ «Солідар» № 188 від 16.12.2022) брав безпосередню участь у бойових діях, виконуючи бойові завдання із захисту територіальної цілісності України.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 1561, ОСОБА_8 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та 28.04.2023 був оглянутий ВЛК. За результатами огляду встановлено: розлад адаптаційних реакцій; астено-невротичний синдром помірного ступеня з інсомнічним компонентом; дисциркуляторна енцефалопатія; цереброастенічний синдром; дисомнія; вогнищева неврологічна симптоматика; хронічний пієлонефрит (у стадії ремісії); артеріальна гіпертензія.
При цьому, встановлено причинний зв'язок захворювань із проходженням військової служби.
Вказує, що в період проходження військової служби його стан здоров'я погіршився, окрім зазначеного, ОСОБА_8 неодноразово проходив медичні обстеження з метою встановлення стану свого здоров'я, що підтверджується відповідними консультативними висновками.
За результатами обстежень йому встановлено, зокрема, гіпертонічну хворобу серця (код I11.9) без застійної серцевої недостатності; артеріальну гіпертензію II-III ступеня, ризик 3; гіпертрофію лівого шлуночка (концентричного типу); шлуночкову бігемінію; передсердну екстрасистолію.
Наведені захворювання свідчать про наявність у підозрюваного порушень серцево-судинної системи, які потребують постійного медичного нагляду, спеціалізованого лікування та контролю, які в умовах слідчого ізолятору не можуть бути досягнуті.
Тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора об'єктивно ускладнює доступ до належної медичної допомоги та створює реальні ризики для життя і здоров'я підозрюваного.
Застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без належної оцінки стану його здоров'я, можливості отримання медичної допомоги та без урахування його заслуг як військовослужбовця, на думку захисника, є непропорційним втручанням у його права.
Вважає, що повідомлення про підозру є передчасним, а досудове розслідування - неповним та однобічним, оскільки не перевірено обставини, які можуть свідчити про відсутність складу кримінального правопорушення, а саме, підозра вручена без попереднього проведення ВЛК.
При обранні запобіжного заходу слідчим суддею не було належним чином враховано дані про особу підозрюваного, зокрема наявність у нього сталих соціальних зв'язків. ОСОБА_8 має постійне місце проживання та отримує необхідну медичну допомогу. У зв'язку зі станом здоров'я підозрюваний є об'єктивно прив'язаним до місця проживання, оскільки потребує регулярного відвідування медичних закладів, постійного лікування та щоденного приймання ліків протягом тривалого часу, що підтверджено наданими медичними документами.
Крім того, підозрюваний є одруженим, має на утриманні дружину, здійснює догляд за матір'ю пенсійного віку, яка потребує підтримки.
Сторона захисту вважає, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може бути забезпечено шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику.
Згідно ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100140000555 від 01.11.2023 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у розпорядженні командира вказаної військової частини, у військовому званні «рядовий», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27.05.2023, в умовах воєнного стану, без поважних причин, не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_4 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
Так, допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , зокрема, показали, що наказом командира військової частини НОМЕР_5 № 68-РС від 30.03.2023 рядового ОСОБА_8 було зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 113 від 23.04.2023 ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення.
29.05.2023 на вечірньому шикуванні особового складу заступником командира 4 роти з морально-психологічного забезпечення солдатського складу виявлено відсутність ОСОБА_8 , якому було надано відпустку за сімейними обставинами з 22.05.2023 по 26.05.2023 (відпускний квиток № 1106 від 21.05.2023). Таким чином, 27.05.2023 ОСОБА_8 у визначений термін до розташування військової частини не прибув, на телефонні дзвінки не відповідає, місце його знаходження не відоме.
Вказані обставини також підтверджуються Актом та матеріалами проведеного за даним фактом службового розслідування у військовій частині НОМЕР_4 .
20.09.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 на виклики не з'являвся та його місцезнаходження не встановлено, вказане повідомлення вручено (надіслано) в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України.
Постановою слідчого від 21.09.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене з одночасним оголошенням підозрюваного ОСОБА_8 у розшук.
02.04.2026 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано, а досудове розслідування на підставі постанови слідчого відновлено.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання старшого слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні слідчого, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_8 під час проходження військової служби під особистий розпис були доведені вимоги статей ККУ, таким чином останній продовжує на даний час вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та про наслідки вчинення якого він попереджався неодноразово, також, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військової частини, у зв'язку з чим, останній незаконними засобами (вмовлянням, підкупом чи погрозами тощо) зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, також ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та зазначеним у клопотанні слідчого.
Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Доводи захисника підозрюваного в апеляційній скарзі про застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, перевірилися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та встановлені ризики у цьому кримінальному провадженні, не визначив підозрюваному розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, аналізуючи матеріали клопотання слідчого та апеляційну скаргу захисника підозрюваного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ОСОБА_8 слід визначити розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн, з огляду на дані стосовно підозрюваного, який має постійне місце проживання в м. Запоріжжя, одружений, раніше не судимий та враховуючи докази, надані стороною захисту на підтвердження стану здоров'я підозрюваного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді скасувати, зважаючи на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційний суд за наслідками апеляційного перегляду не має права змінити ухвалу, і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисникапідозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 року -скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобтодо 31.05.2026 включно.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560,00 грн, яка може бути внесена, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (застовадавцем) на депозитний рахунок Черкаського апеляційного суду (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172; код ЄДРПО 42255820), після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання на іншу адресу;
- утримуватися від спілкування із свідками по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4